WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Процедури та алгоритми експертного оцінювання - Реферат

Процедури та алгоритми експертного оцінювання - Реферат

прикладних досліджень в аспекті уніфікації, нормоконтролю, виділення і деталізації структурних елементів, поглиблення технологічних аспектів, обумовлення функцій суб'єктів у всіх процедурних алгоритмах експертного оцінювання.
На основі проаналізованих джерел, доходимо висновку про обумовлення трьох типів процедур освітньої експертизи: доекспертних, власне експертних і післяекспертних. У перші із зазначених процедур входять вибір та ідентифікація об'єкта, формування цілепокладання, вибір суб'єктів та обґрунтування їх функцій у кожному процедурному алгоритмі, обумовлення прав та обов'язків експертів, інструментарію, укладання процедурних алгоритмів та їх нормоконтроль, розроблення системи технологій, формування системи параметрів, показників, критеріїв оцінювання.
Власне експертні процедури включають вибір і групування об'єктів, їх опис, збір самооцінок, формування гіпотетичних оцінок, індивідуальні та групові експертні оцінки об'єктів за системами параметрів, показників та критеріїв оцінювання, узгодження групових оцінок, вибір та оцінка рекомендацій, побудову прогностичних моделей розвитку об'єктів.
Такі процедури, як прийняття рішень на основі експертних оцінок, що включають вибір способів розвитку об'єкта, формування освітньої політики та цілепокладання на основі експертних оцінок, консультування, відносять до післяекспертних процедур.
Вибір процедур може залежати від таких чинників:
- кваліфікації експертів (експертам можуть запропонувати схему проведення, а можуть довірити самим її розробити);
- рівня стартової (наявної) представленої інформації (заклад освіти надає повністю інформацію, частково, не надає зовсім);
- мети експертизи (підтвердити реальність наявної інформації, відхилити інформацію як нереальну, доповнити інформацію новими даними частково; збір, оброблення та експертні висновки здійснюються самими експертами);
- методів оцінювання.
Елементами технологізації процедур експертного оцінювання є таблиці, протоколи, діагностичні карти, кваліметричні моделі.
Алгоритм процедур експертного оцінювання локальних чи комплексних аспектів педагогічних об'єктів можна представити за такими етапами:
1. Ідентифікація об'єкта експертизи; окреслення меж параметрів цього об'єкта.
2. Виділення основних ознак об'єкта з позицій системного підходу та складання його описової моделі. Розпізнавання параметрів статичного чи динамічного станів об'єкта.
3. Чітка регламентація часових параметрів у експертному дослідженні, зокрема: оцінка динаміки розвитку об'єкта в заданих часових межах на основі моніторингових досліджень; оцінка результату педагогічного проекту чи системи у фіксований момент часу; оцінка ефективності навчально-виховної діяльності за певний проміжок часу тощо.
4. Обумовлення цілепокладання експертного оцінювання, побудова дерева цілей.
5. Відбір, оцінка, підготовка експертів та формування експертної групи.
6. Укладання, адаптування або вибір еталонної моделі системи показників і критеріїв оцінювання.
7. Вибір моделі оцінювання педагогічного об'єкта: кваліметричної, шкально-критеріальної, критеріально-емпіричної.
8. Обумовлення процедурних моментів кожного етапу експертного оцінювання та їх нормоконтроль.
9. Відбір та експертна оцінка інструментарію дослідження
10. Збір та аналіз індивідуальних експертних оцінок.
11. Застосування методик отримання узгоджених колективних експертних оцінок.
12. Розробленн пакету рекомендацій, вибір та оцінка пакету.
13. Прогнозування розвитку системи педагогічного об'єкта.
14. Прийняття управлінських рішень та формування цілепокладання способів розвитку педагогічного об'єкта.
Для кожної з названих процедур розробляється відповідний алгоритм дій.
Можна виділити декілька підходів до проектування процедурних етапів для отримання індивідуальної експертної оцінки:
- експертні висновки готуються лише на основі поданих статистичних та емпіричних даних на основі нормовідповідності;
- експерт сам діагностує об'єкт дослідження і за власною моделлю показників готує експертні висновки;
- експерт називає набір діагностичних ознак, які необхідні йому для експертного твердження і чекає їх отримання.
Розглядаючи експертне оцінювання не з системного, а з діяльнісного підходу, доцільно, на нашу думку, всі процедури розписати за компонентами.
Структурування процедур та побудова алгоритмів експертного оцінювання допомагає передбачити функції всіх суб'єктів експертного оцінювання, визначати підходи, пріоритети в оцінюванні, регламентувати поведінку експертів, уникати впливу суб'єктивних факторів, посилювати організаторські аспекти, оптимізувати експертну діяльність у часі.
Таким чином, можемо зробити висновок, що процедури та алгоритми є вагомими інструментами оцінювання, відмінність між якими є незначною. Тому можна говорити про алгоритмічні процедури, якщо вони мають ознаки алгоритмів. Разом із тим, варто використовувати і поняття "процедурний алгоритм", тобто частину процедури, яка містить певну сукупність послідовність дій. Процедури експертного оцінювання є загальновідомими, оскільки містяться у всіх видах експертиз. Алгоритми експертного оцінювання педагогічних об'єктів відображені в алгоритмах побудови критеріїв, систем показників, методів індивідуальної та групової експертних оцінок. Однак, вважаємо, що алгоритмізація процедур потребує подальшого вдосконалення, наповнення етапів конкретним функціональним змістом, чіткого розмежування управлінських функцій суб'єктів експертного оцінювання у процедурах та алгоритмах.
Список літератури:
1. Бочерашвили В. Педагогический аудит как технология измерения и оценки качества знаний //Школьные технологии. - 2004. - №3. - С.156-169.
2. Братченко С.Л. Гуманитарная экспертиза в образовании: критерии личностного роста //Школьные технологии. - 2001. - №4. - С.137-152.
3. Экспертные оценки в социологических исследованиях. /С.Б.Крымский, Б.Б. Жилин, В.И.Паниотто и др.; Отв. ред. С.Б.Крымский; АН УССР, Ин-т философии. - К.: Наукова думка, 1990. - 320с.
4. Китаев Н.Н. Групповые экспертные оценки. - М.: Знание, 1975. - 64с.
5. Лобашев В.Д., Лобашев И.В. Характеристики процессов и элементов оценивания //Стандарты и мониторинг. - 2005. - №5. - С.23-30.
6. Маслов В.І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: Навчальний посібник. -Тернопіль: Астон, 2007. - 134с.
7. Науково-організаційні основи експертизи інноваційної діяльності в регіоні: Науково-методичний посібник /Даниленко Л.І., Паламарчук В.Ф., Зайченко О.І. та ін. /За ред. Л.І.Даниленко. - Логос, 2006. - 196 с.
8. Новикова Т.Г. Теоретические подходы к технологии экспертизы инновационных проектов //Школьные технологии. - 2002. - №1. - С. 161-169.
9. Оноприенко В.И., Рыжко Л.В. Экспертная деятельность как феномен культуры. //Наука і наукознавство. - 1994. - №1-2.- С.150-156.
10. Полонский В.М. Словарь по образованию и педагогике. - М.: Высшая школа, 2004. - 512с.
11. Соловйов В.П., Ткаченко О.И. Методологические и информационно-технологические аспекты экспертного оценивания в сфере научно-технической деятельности //Наука і наукознавство. - 1994. - №1-2.- с.156-166.
12. Тахтамышева Г.Ч. Как управлять качеством образования в условиях образовательной школы //Стандарты и мониторинг. - 2003. - №3. - с.43-53.
13. Черепанов В.С. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. - М.: Педагогика, 1989. - 152 с.
Loading...

 
 

Цікаве