WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми підготовки вчителів до роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби, в системі післядипломної освіти - Реферат

Проблеми підготовки вчителів до роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби, в системі післядипломної освіти - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми підготовки вчителів до роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби, в системі післядипломної освіти
Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а потім, як наслідок, і Центральної Європи, відбулися докорінні зміни у законодавстві та практичному втіленні спеціальної освіти.
Конституція України (стаття 53) гарантує всім громадянам право на освіту. У законі України "Про охорону дитинства", статті 26 "Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку" стверджується, що "дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового та фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку…" [5].
Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів [7] надає перевагу інтегрованому навчанню і вихованню. Державним стандартом початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, визначено, що всі загальноосвітні навчальні заклади, незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, мають реалізовувати положення даного стандарту, якщо у закладі навчаються діти із особливими освітніми потребами.
У даний час держава перебуває на початку кардинальних змін освітньої політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку. Активна робота над доопрацюванням законопроекту № 6218 "Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я" актуалізує нові перспективи. Це, зокрема, пріоритет інтегрованого та інклюзивного навчання, визнання права на освіту всіх без винятку дітей, спроби Міністерства освіти і науки України реформувати діяльність психолого-медико-педагогічної консультації. Після прийняття даного законопроекту Міністерством освіти і науки України та Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів розроблятимуться і публікуватимуться матеріали про методичні підходи до організації навчально-виховного та корекційно-розвивального процесів закладів освіти, в яких навчаються діти із особливими освітніми потребами, відповідно до законодавчих положень держави.
Існує декілька концепцій формування понять "особи з порушеннями" або "з інвалідністю", "з вадами розвитку". Всесвітня організація охорони здоров'я трактує термін "порушення" як такий, що стосується аспектів органічної вродженості, втрати певних функцій (наприклад, глухота, обмежений зір); поняття "інвалідність" - як таке, що стосується вад окремих функцій (мовлення, фізичне пересування тощо); "фізичні та розумові вади розвитку" стосуються соціальних недоліків, тобто коли можливості людини не відповідають вимогам та очікуванням середовища, в якому вона існує. Останнім часом використовується термін "діти з особливими освітніми потребами", який стосується однаковою мірою як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенем порушень. Таким чином, акцент зсувається від внутрішніх вад дитини до системи освіти, яка надає підтримку дитині у навчанні, визначає сильні якості дитини та задовольняє всі її індивідуальні потреби.
На зміну сегрегації (навчання дітей з особливими потребами в спеціальних школах-інтернатах) останнім часом широкого поширення набуває процес інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній простір.
Існують різні типи інтеграції:
· Географічна та місцева інтеграція. Діти з особливими освітніми потребами навчаються у спеціальних школах. Зазвичай, за таких умов діти зазначеної категорії перебувають окремо від здорових дітей, навіть у позакласній та позаурочній навчально-виховній роботі.
· Соціальна інтеграція. Діти з особливими освітніми потребами разом із здоровими беруть участь у позакласній та позаурочній діяльності (харчування, ігри, екскурсії тощо), проте вони не навчаються разом, а у спеціальних класах загальноосвітніх навчальних закладів.
· Функціональна інтеграція. Діти з особливими освітніми потребами навчаються в одному класі із здоровими. Існує два типи такої інтеграції: часткова і повна. За умови часткової інтеграції діти з особливими потребами навчаються в окремому спеціальному класі або відділенні школи і відвідують разом зі здоровими дітьми лише окремі заняття. За повної інтеграції такі діти проводять увесь час у загальноосвітніх класах.
· Спонтанна або неконтрольована (стихійна) інтеграція має місце тоді, коли діти з особливими освітніми потребами відвідують загальноосвітні класи без отримання спеціально організованої допомоги.
Останнім часом поняття інтеграція у багатьох випадках замінюється терміном "інклюзія", який має більш розширений контекст. Інтеграція відображає саме спробу залучити учнів з особливими освітніми потребами до загальноосвітніх шкіл, а інклюзія передбачає пристосування шкіл та їхньої загальної освітньої філософії до потреб усіх учнів - як обдарованих дітей, так і тих, що мають особливі освітні потреби.
В умовах сучасного розвитку національної спеціальної освіти в Україні активізується пошук способів і засобів удосконалення професійно-педагогічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку.
Останнім часом постійно збільшується відсоток дітей зазначеної категорії. У Київській області налічується більше 15 тисяч дітей з особливостями психофізичного розвитку, із яких 10 тисяч навчаються у загальноосвітніх закладах. Спостерігається зростання кількості соматичних і неврологічних порушень. За різними даними до закінчення навчання в загальноосвітній школі лише 10% дітей можуть вважатися повністю здоровими. Гострою є проблема сирітства: у Київській області 760 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
У даній ситуації використання реабілітаційних та корекційних технологій стає необхідною умовою діяльності не лише у спеціальних, а й у загальноосвітніх навчальних закладах.
Незважаючи на те, що на даний час підготовкою педагогів для системи спеціальної освіти займається Інститут корекційної педагогіки та психології НПУ ім.М.П.Драгоманова, ситуація із кадровим забезпеченням залишається дуже гострою. У Київській області дефіцит шкільних логопедів у містах становить 33 ставки, у сільській місцевості - 117 ставок.
Традиційної вузівської загальнопедагогічної підготовки спеціалістів для ефективної роботи з дітьми, що мають різні порушення в розвитку, звичайно, недостатньо. На сучасному етапі потрібні спеціально підготовлені вчителі початкових класів, учителі-предметники, а також дефектологи, психологи, логопеди. У спеціальних загальноосвітніх закладах близько 60% педагогів мають вищу дефектологічну освіту. У загальноосвітніх навчальних закладах, в яких є спеціальні класи, де впроваджується інтегроване навчання, учителів-дефектологів немає. У більшості педагогів
Loading...

 
 

Цікаве