WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат

Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат

законодавство" [2, 89]. Тобто, "Бременська заувага" стосується таких федеральних земель, як Бремен і Берлін [11].
Проаналізуємо також викладання уроків релігії в окремих федеральних землях. Крім згаданих вище Бремена і Берліна, у всіх старих федеральних землях урок релігії є звичайним навчальним предметом з правом відмови від нього відповідно до Основного Закону. Як альтернативні предмети у школах викладаються загальна етика (Баден-Вюртемберг, Баварія, Гамбург, Гессен, Рейнланд-Пфальц), філософія (Шлезвіг-Гольштеін, Гамбург), практична філософія (Північний Рейн-Вестфалія), філософія для дітей (Шлезвіг-Гольштеін), цінності і норми (Нижня Саксонія).
Конституція Бремена, прийнята у 1947 році (ст. 32), визначає заняття з біблійноїісторії на загальнохристиянських основах, не пов'язаних з будь-якою конфесією. Водночас церкви мають можливість проводити у школах факультативні заняття з відповідного релігійного віровчення.
Шкільне законодавство Берліна (1948 р.) у §§13-15 передбачає можливість ведення таких уроків на засадах добровільності і конфесійності. Це може бути необов'язковий предмет з обов'язковим оцінюванням.
У 4 із 5 нових федеральних земель запроваджено уроки релігії згідно зі ст. 7 Основного Закону. Альтернативними предметами є загальна етика (Саксонія, Саксонія-Ангальт, Тюрінгія) та філософія (старші класи) або філософія для дітей (Мекленбург-Передня Померанія). Особливий альтернативний предмет запроваджено у федеральній землі Бранденбург - життєві норми-етика-релігієзнавство, - який викликає багато суперечок і критики [11, 2].
Практично на даний момент у Федеративній Республіці Німеччині існують дві протилежні концепції морально-духовного виховання:
- єдиний інтегративний, однаково обов'язковий для всіх учнів навчальний предмет, викладання якого є позаконфесійним, релігійно і світоглядно нейтральним;
- конфесійні за змістом і різні за світоглядними засадами навчальні предмети, які, з одного боку, викладаються окремо один від одного та одночасно співпрацюють один з одним у певних фазах [11].
Яскравим прикладом організаційно-правового урегулювання викладання уроків релігії у ФРН може служити "Положення про урок релігії та цінності і норми" у федеральній землі Нижня Саксонія, яке вступило в силу 01.08.2005 року. Ним передбачаються такі положення:
- викладання уроку релігії євангелістського, католицького або іншої конфесії, має такі ж права, як і інші предмети;
- викладання уроків релігії здійснюється за умови наявності у школі щонайменше 12 учнів (ця норма поширюється також на групу учнів, якщо така організовується на базі кількох сусідніх шкіл) [8, 1];
- відвідувати уроки релігії своєї конфесії зобов'язані члени релігійної громади даної конфесії; відмова від уроків релігії подається у письмовій формі бажано до кінця навчального півріччя; відмова може також бути відкликана;
- уроки релігії можуть не проводитися за умови недостатньої кількості учнів або відсутності кадрового забезпечення;
- у зазначеному вище випадку учні можуть відвідувати уроки іншої конфесії, але з дозволу керівництва школи та за погодженням з церковною владою [8];
- уроки релігії, зазвичай, викладаються вчителями, які мають відповідну фахову підготовку; у випадку необхідності такі уроки можуть проводити і звичайні вчителі, які склали фаховий іспит;
- для викладання уроків релігії вчителі повинні мати дозвіл відповідних церков [8];
- у школах можуть проводитися релігійні свята та шкільні служби Божі як спільні заходи школи і церкви, участь учнів і вчителів у яких є добровільною [8, 4].
Наступне питання, на яке варто звернути увагу, стосується співпраці Католицької та Євангелістської церков під час викладання уроків релігії.
Рада Євангелістської Церкви Німеччини у 1994 році у пам'ятці "Ідентичність і порозуміння. Стан і перспективи викладання уроків релігії в умовах плюралізму", а також німецький єпископат у 1996 році у заяві "Освітня сила уроків релігії. Про конфесійність уроків католицької релігії" виклали своє бажання щодо змісту, завдань і структури уроків релігії в межах навчального процесу в державних школах. В обох документах наголошується як на відмінностях, так і на спільних обґрунтуваннях конфесійності уроку релігії. Узгодженість полягає у тому, що конфесійний урок релігії повинен завжди викладатися в екуменічному дусі.
Виходячи зі спільних передумов, обидві церкви у 1998 році узгодили використання таких форм конфесійної співпраці:
1) на рівні шкільної практики (спільні зібрання батьків до уроків релігії (УР); обмін матеріалами до УР і підручниками для вивчення певних тем; співпраця під час розподілу планового матеріалу; спільна робота фахових конференцій; запрошення вчителів релігії з іншої конфесії на УР з певних тем та питань; проведення групових занять у процесі вивчення окремих тем та циклів; спільні проекти занять; запрошення священиків або представників іншої конфесії на УР; співпраця у сфері шкільного пасторства; спільне проведення шкільних та церковних свят, шкільних служб Божих тощо; створення спільних конфесійно-кооперативних робочих груп на добровільній основі);
2) на рівні управління школою (погодження і співпраця під час складання навчальних планів; розроблення спільних навчальних матеріалів фахівцями обох конфесій);
3) у галузі підготовки та подальшої освіти вчителів (спільні робочі засідання відповідальних за підготовку кадрів; спільні семінари та інші заходи; розроблення і застосування кооперативних моделей; планування і проведення конфесійно-кооперативних елементів занять; участь у заходах подальшої освіти у кожній конфесії; планування і проведення курсів подальшої освіти в умовах співпраці з референтами з іншої конфесії; планування і проведення спільних курсів подальшої освіти в межах конфесійної співпраці) [12, 1].
Особлива увага у такій міжконфесійній співпраці надається регіональним та специфічним особливостям, оскільки повинно бути враховано особливості різних типів шкіл та вимоги шкільної реформи, наприклад, у східних федеральних землях, у діаспорі або у спец- і профшколах.
Дух екуменізму, задекларований як спільне підґрунтя уроків релігії обох конфесій, неодмінно передбачатиме можливість участі учнів однієї конфесії в заняттях іншої конфесії. Для дітей та підлітків євангелістського і католицького віросповідань відповідно до Основного закону пропонується урок релігії саме їхнього конфесійного спрямування, і, зазвичай, вони беруть участь саме в ньому.
Євангелістська церква не висуває ознаку належності учнів до євангелістської конфесії як умову участі в занятті.
Loading...

 
 

Цікаве