WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат

Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат

зміст і методика викладання навчального матеріалу узгоджені з нормами і догматами тієї чи іншої релігійної конфесії (на сьогодні основними з них є Католицька і Євангелістська церкви, які охоплюють переважну більшість віруючого населення ФРН і, відповідно, є найширше представленими у навчальному процесі у школах). Практично, церкви пропонують для вивчення у школахсвоє віровчення;
3) з попереднього пункту можна зробити логічний висновок, що змістова сторона уроків релігії повинна бути погоджена з церквами. Це, насамперед, означає, що навчальні плани і підручники до уроків релігії повинні бути затвердженими відповідною церковною владою;
4) уроки релігії проводяться у державних (публічних) школах. Оскільки у Федеративній Республіці кількість шкіл, які знаходяться у віданні церков порівняно з іншими європейськими державами (Бельгія, Нідерланди, Франція) не дуже велика (у старих федеральних землях близько 6 відсотків шкіл є "вільними", тобто не у державному віданні; з них близько двох третин католицькі), то уроки релігії як постійний звичайний навчальний предмет у державних школах набуває все більшого значення. Принаймні, багато дітей та підлітків, які не мають жодного (або лише незначне) відношення до релігійних общин, релігійних груп та спільнот, все більше відвідують уроки релігії, отримуючи при цьому ґрунтовну інформацію про християнську віру та допомогу у власній світоглядно-релігійній та етичній зорієнтованості [9, 84].
Це, однак, не стосується т.зв. позаконфесійних шкіл, де навчання не передбачає ознайомлення з жодним віросповіданням.
З іншого боку, конфесійні школи, де викладання предметів орієнтується на певне віросповідання, практично втратили своє значення. У більшості федеральних земель запроваджені загальні християнські школи. Це школи, в яких релігія викладається окремо відповідно до конфесії. Зазвичай, хлопці та дівчата відвідують заняття спільно [10, 468];
5) державна організація процесу вивчення релігії у школі передбачає наявність як навчально-методичної бази для викладання предмета, так і кадрового забезпечення. Учителям релігії, зазвичай (а у Католицькій церкві обов'язково), повинні бути надані церковні повноваження на право проведення таких уроків. У більшості випадків уроки релігії проводяться державними педагогічними кадрами, які викладають релігію як один із двох або більше навчальних предметів. Проте частково такі уроки викладаються також і священиками або віровчителями (катехізаторами), поставленими церквою [9];
6) конституційні норми передбачають, що жоден вчитель не може бути примушений до викладання уроків релігії.
Учителі релігії, як і майбутні священнослужителі обох найпоширеніших у Федеративній Республіці християнських релігійних конфесій, одержують освіту переважно на теологічних факультетах державних університетів. У сучасності у старих федеральних землях нараховується дванадцять католицьких та тринадцять євангелістських богословських факультетів у державних університетах (університети Мюнхена, Бонна, Бохума, Мюнстера, Майнца і Тюбінгена мають кожен по одному євангелістському і католицькому факультету) із загальною кількістю студентів понад 30000 чоловік. До цього потрібно додати ще шість державних університетів у нових федеральних землях, у яких на теологічних секціях вивчається євангелістська або католицька теологія.
Католицька і євангелістська теологія у Федеративній Республіці викладається також у різних церковних вищих навчальних закладах: теологічних інститутах, кафедрах в університетах тощо, які не мають статусу окремого автономного факультету. Теологічні факультети є інтегративною складовою частиною відповідного університету і фінансуються державою, як і решта всіх інших університетських напрямів навчання.
Одночасно такі факультети і кафедри (а також інші інтегративні складові вищих навчальних закладів теологічного спрямування) на противагу іншим предметним галузям мають особливий статус, який зумовлений правом духовного керування ними з боку церкви, що закріплено в угодах (Konkordat) та церковних договорах (Kirchenvertrag). Це стосується, насамперед, обіймання посад професорів, а також складання та затвердження навчальних та екзаменаційних планів. При цьому таке право з боку Католицької церкви виражено більш яскраво, ніж з боку Євангелістської церкви. Так, керуючий католицький єпископ може зажадати усунення доцента з посади на кафедрі теології за його відхилення від церковного вчення (впадання у єресь) або за невідповідність церковним канонам його стилю життя. Церковне керівництво може також за наявності відповідних обставин відкликати церковний дозвіл на право викладання теологічних дисциплін. Такий викладач вищого навчального закладу зберігає за собою у такому випадку свої права державного службовця, але виключається з теологічного факультету [9];
7) наявність у навчальному плані школи предмета світоглядного змісту передбачає можливість відмови від його вивчення. Цим забезпечується конституційне положення про релігійну свободу.
Батьки відповідно до законодавства мають можливість звільнити своїх дітей від відвідування уроків релігії. Після досягнення дитиною віку релігійної зрілості (14 років) учень сам має право вирішувати: вивчати йому цей предмет чи ні, якщо це не суперечить законодавству відповідної федеральної землі [10].
Переважна більшість учнів (особливо у старих федеральних землях), які належать до однієї церкви, відвідують уроки релігії, хоча з віком зростає також і кількість таких, що відмовляються від участі у них. Частково для учнів, які не відвідують уроків релігії, запроваджено курс "Етика" (або подібний до нього курс) як альтернативний навчальний предмет.
У нових федеральних землях уроки релігії введені також за зразком старих. Фактично на них також поширюється визначення статті 7 Основного Закону про уроки релігії як звичайний навчальний предмет. Хоча церкви нині перебувають у процесі пошуку більш ефективних способів запровадження даного предмета у школах цих земель. Основна проблема полягає у тому, що у колишній НДР, на відміну від колишньої ФРН, з огляду на всім відомі обставини, лише невелика кількість учнів належать до однієї з християнських церков.
Стаття 7 Основного Закону відкрита для всіх церков, релігійних організацій та світоглядних об'єднань і є обов'язковою для виконання у всіх федеральних землях, за винятком тих, на яких поширюється дія т. зв. "Бременської зауваги" ("Bremer Klausel") ст. 141 Основного Закону. У ній зазначено: "Стаття 7, абзац е, речення 1 не мають сили у тих федеральних землях, де станом на 1 січня 1949 року існувало інше земельне
Loading...

 
 

Цікаве