WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат

Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина - Реферат


Реферат на тему:
Правові та організаційні засади системи релігійного виховання у державних школах федеративної республіки Німеччина
Релігійна освіта і виховання мають дві основні форми, кожна з яких є по-своєму важливою і необхідною, відіграючи специфічну роль у формуванні цілісного світогляду молодого покоління.
Перша з них - це виховання у церкві, де під час церковної проповіді, участі у спільній молитві, відвідування недільних шкіл тощо діти та підлітки отримують знання про Бога, набувають досвіду християнського життя. Така форма є виключною прерогативою церкви, яка змістовно наповнює її відповідно з власним віровченням та традиціями.
Друга форма, яка тільки набуває актуальності, - це релігійна освіта і виховання у системі світської освіти, у державній школі.
Ініціатором введення такого предмета морально-етичного змісту виступив особисто Президент України Віктор Ющенко. На виконання його доручення щодо поліпшення морального виховання від 8 липня 2005 року №1-1/657 Міністерством освіти і науки України було створено спеціальну комісію для розроблення змісту нових навчальних курсів. До її складу ввійшли вчені, педагоги та представники різних конфесій.
Результатом роботи комісії стало вироблення концептуальних засад вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування, які визначають їх мету, завдання, принципи побудови та кадрове забезпечення. Разом з цим було зазначено, що досвід багатьох країн Європи у цьому напрямі базується, насамперед, на партнерських стосунках між різними конфесіями, державою і церквою, на основі діалогу з батьками і учнями [1].
Питання запровадження у системі середньої освіти предмета, який би знайомив учнів із традиційними моральними цінностями християнства, формував би уявлення про чесноти і гріхи, у сучасності викликає не лише схвальні відгуки, але й дискусії і відверту критику. Однак висловлювання щодо несумісності школи і релігії є, на нашу думку, безпідставними, оскільки релігійна освіта і виховання у світській освітній системі ґрунтується виключно на законодавстві України, схвалених Україною міжнародних правових актах та освітніх традиціях цивілізованих країн.
У цьому зв'язку доречним буде аналіз правових та організаційних засад системи релігійного виховання у державних школах Федеративної Республіки Німеччини як певний зразок державно-церковних та міжконфесійних стосунків у галузі релігійної освіти. До таких основ варто віднести такі:
- правові основи релігійної освіти у школах, до яких входять конституційне право і державно-церковні договори;
- освітні законодавства федеральних земель, які уточнюють федеральне законодавство, обумовлюючи вибір альтернативних курсів та права церков щодо керування процесом навчання релігії;
- угоди про співпрацю між релігійними конфесіями з питань викладання уроків релігії у школах.
Отже, проаналізуємо систему релігійного виховання у Федеративній Республіці Німеччина. Насамперед розглянемо правові основи релігійної освіти у школах ФРН. Основою правових відносин між державою і церквами у галузі релігійного виховання у ФРН є конституційне право та державно-церковні договори.
1. До джерел конституційного права відносяться Основний Закон Федеративної Республіки Німеччини та Конституції федеральних земель. Зокрема, Основний Закон передбачає 5 основних положень, які регламентують такі відносини між державою і церквою:
- відокремлення церкви від держави, що засвідчено у положенні про відсутність державної церкви як такої (ст. 140 Основного Закону (ОЗ)) [2];
- суворий релігійний і світоглядний нейтралітет держави, який забезпечує рівність усіх громадян перед законом незалежно від їх віросповідання (ст.ст. 2-4, 140 ОЗ) [2];
- загальна релігійна свобода, яка передбачає конституційне право особистості на свободу віросповідання (індивідуальна свобода), створення релігійних об'єднань (корпоративна свобода), здійснення релігійних обрядів (позитивна свобода) та недопущення примусу до участі у них (негативна свобода) ст. 140 ОЗ) [2];
- право на релігійне самовизначення, яке забезпечене положенням про недопущення примусового оприлюднення своїх релігійних переконань (ст. 140 ОЗ) [2];
- статус релігійного об'єднання як суб'єкта офіційного права, що передбачає діяльність такого об'єднання у межах чинного законодавства ФРН, співпрацю з державою і підпорядкування законам держави (ст. 140 ОЗ) [2].
2. До державно-церковних договорів входять офіційні угоди між Святим Престолом (керівництвом Католицької церкви)і окремими федеральними землями (Konkordat), які деталізують питання співпраці церкви і держави у галузі релігійної освіти. Одночасно подібні угоди укладені також з Євангелістською церквою.
Урок релігії у державі установлений як ординарний навчальний предмет у таких документах:
- Баварському Конкордаті 1924: ст. 6f;
- Баденському Конкордаті 1932: ст. 11;
- Імперському Конкордаті 1933: ст.ст. 21-24;
- Договорі між Святим Престолом і Вільною державою Саксонія 1996: ст. 3;
- Договорі між Святим Престолом і Федеральною землею Тюрінгія 1997: ст. 12;
- Договорі між Святим Престолом і Федеральною землею Мекленбург-Передня Померанія 1997: ст. 4;
- Договорі між Святим Престолом і Федеральною землею Саксонія-Ангальт 1998: ст. 4 [11].
Отже, зазначені вище згадані документи складають конституційно-договірну основу церковно-державного співробітництва в області релігійної освіти у державних школах Німеччини.
3. Церкви у Федеративній Республіці Німеччина здійснюють свою присутність у системі освіти за допомогою уроків релігії на основі статті 7, абзацу 3 Основного Закону (Конституції): "Уроки релігії у світських школах, за винятком позаконфесійних шкіл, є звичайним навчальним предметом. Уроки релігії викладаються згідно з основними положеннями (догматами) відповідних релігійних організацій, що не виключає право державного контролю за ними" [11, 14].
Стаття 7 Основного Закону закріплює конституційні гарантії викладання уроків релігії у школах. Детальний аналіз даної статті дозволяє визначити у ній кілька основних положень:
1) урок релігії є звичайним навчальним предметом, який викладається разом з іншими предметами. Для прикладу, релігія входить до числа обов'язкових предметів, які поряд зі шкільними предметами, розподіленими за трьома напрямами (мовно-літературно-мистецький, соціологічно-суспільствознавчий, математично-природознавчо-технічний), вивчаються у гімназії. З даного навчального предмета також передбачено випускний іспит [10];
2) урок релігії є конфесійним, тобто
Loading...

 
 

Цікаве