WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання інноваційної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів регіону - Реферат

Оцінювання інноваційної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів регіону - Реферат

оцінки; комбіновані методи (засновані на певному узагальненні оцінок, одержаних різними методами) [14].
"Специфічні особливості інноваційної діяльності, а також різноманітні методи експертних оцінок, відсутність єдиного підходу до класифікації педагогічної експертизи накладають певний відбиток на сукупність вимог, яким має відповідати експерт" [14, 42]. Щодо професіоналізму експертів, аналіз джерел дозволяє зробити висновок, що головна вимога до експерта - це компетентність у досліджуваній галузі. У контексті оцінки інноваційної діяльності компетентність має дві складові: професійна, яка розповсюджується на предмет дослідження, та експертна (кваліметрична) компетентність, яка передбачає знайомство експерта з методологією експертного рішення щодо досліджуваного інноваційного проекту. Вважаємо, що професійна компетентність набувається у безпосередній педагогічній діяльності експерта, у той час як експертна компетентність має формуватися у спеціально створених умовах у системі післядипломної освіти.
Серед якостей "ідеального" експерта основними вважають:
- креативність, тобто здатність вирішувати творчі задачі, спосіб вирішення яких повністю або частково невідомий;
- евристичність - уміння бачити або створювати неочевидні проблеми;
- інтуїція - здатність робити висновки про об'єкт, що досліджується, без усвідомлення шляху руху думки до цього висновку;
- предикаторність - уміння передбачати або передчувати майбутній стан досліджуваного об'єкта;
- незалежність - здатність протиставити упередженням і масовим думкам свою власну точку зору;
- всебічність як здатність бачити проблему з різних точок зору, а також об'єктивність, почуття колективізму, самокритичність тощо [5;10;12;14;15;17]. Бажано, щоб експерт був адміністративно незалежним і не представляв зацікавлені сторони.
Більшість дослідників визначають, що експерти, які відповідають описаним вимогам, мають призначатися із числа практикуючих освітян: як керівників, так і вчителів - на час проведення оцінювання певного проекту. Така позиція продиктована швидше освітньою практикою і, насамперед, нерозробленістю нормативно-правової бази експертної діяльності, а також недосконалістю системи підготовки експертів у освітній галузі.
На противагу зазначеній позиції Г.Мкртичян стверджує: "Експертна діяльність в освіті має свої специфічні задачі, зміст, технологію проведення, вимоги до професіоналізму, що дає підстави розглядати її як самостійну професійну діяльність" [12, 98]. Причому, на думку автора, така діяльність не може мати масовий характер, а є справою досить вузького кола спеціалістів високої кваліфікації.
Розроблена Г.Мкртичяном модель мотиваційно-цільових компонентів експертної діяльності може бути основою концепції професійної підготовки експертів. Таку підготовку розглядаємо як реальну в умовах післядипломної освіти педагогічних кадрів на основі організації проблемно-тематичних курсів, системи семінарів і тренінгів для потенційних та практикуючих експертів.
Щодо якісного складу груп, то вважається, що однорідний склад сприяє швидкому й погодженому вирішенню проблеми. Проте не виключається факт взаємного впливу, а особливо натиск авторитарної позиції на інші. У різнорідних групах експерти приходять до спільного висновку не так швидко, однак виробляється більш широкий діапазон альтернатив і припускається менше помилок. При цьому індивідуальна позиція не відхиляється, а навпаки, у випадках різкої розбіжності із спільною, стає предметом спеціального розгляду.
Ураховуючи наведене теоретичне осмислення проблеми вибору й діяльності експертів, можемо окреслити коло питань, які потребують першочергового практичного вирішення на різних рівнях регіональної освітньої системи:
- розроблення нормативно-правового забезпечення (регіонального положення про експертну діяльність та положень про експертизу інноваційної діяльності на рівні закладів освіти);
- ознайомлення зі змістом оцінювальної діяльності керівників і вчителів шкіл на курсах підвищення кваліфікації;
- проведення в обласному інституті післядипломної освіти пролонгованих проблемно-тематичних курсів, системи тренінгових занять для зацікавлених педагогів;
- потенційних експертів.
Отже, важливою складовою управління інноваційними процесами є контроль та оцінювання. Реалізація цих функцій на різних управлінських рівнях не може зводитися до формалізованої констатації факту наявності чи відсутності інноваційних процесів, підтримки чи заперечення творчої ініціативи педагогів-практиків. Убачаємо зміст подальшої роботи у розробленні та впровадженні в регіональну освітню практику організаційної моделі контролю інноваційної діяльності, що охоплює три рівні управління: регіональний, районний, локальний; а також створенні уніфікованої системи критеріїв і показників оцінювання інноваційних проектів.
Список літератури
1. Вайс Керол Г. Оцінювання: методи дослідження програм і політики /Переклад з англ. Р.Ткачук, М.Корчинської. - К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2000. - 672с.
2. Ващенко Л.М. Регіональне управління інноваційними процесами загальної середньої освіти: Навчальні модулі. - Київ: Видавничий центр "Тираж", 2005. - 30 с.
3. Гершунский Б.С. Готово ли современное образование ответить на вызовы ХХІ века? // Педагогика. - 2001. - № 10. - С.3-12.
4. Гопкінз Дейвід. Оцінювання для розвитку школи /Переклад з англ. Галини Вець. - Львів: Літопис, 2003. - 256с.
5. Ильясов Д. Метод экспертных оценок - способ выявления проблем организации // Директор школи. Україна . - 2004. - № 6-7. -С.47-50.
6. КабанЛ.В. Управління розвитком інноваційної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів // Вересень: Спецвипуск. - 2004. - Квітень. - С.22-29.
7. Клокар Н.І.Управління обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти: теорія і практика: Науково-методичний посібник. - Біла Церква, 2004.- 296с.
8. Козирев О. Новый подход к разработке концепции внутришкольного контроля // Учитель. - 2001.- № 5. - С.39-43.
9. Коротаева Е. Как организовать мониторинг // Директор школы. - 2004. - № 6. - С.35-39.
10. Лазарев В.С. Системное развитие школы. Издание второе. - М.: Педагогическое сообщество России, 2003. - 304с.
11. Лазарев В.С., Мартиросян Б.П. Нормативный подход к оценке инновационной деятельности школы // Педагогика.- 2003. -№ 3.-С. 17-26.
12. Мкртычян Г.А. Мотивационно-целевые компоненты экспертной деятельности в образовании// Психологическая наука и образование . - 2002.- № 1. - С. 98-104.
13. Набок М.В. Деякі аспекти експертизи освітніх інновацій в інститутах післядипломної педагогічної освіти // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції "Науково-методичне забезпечення експертизи освітніх інновацій в регіонах": http://www.cippe.edu-ua.net/forum2.
14. Новикова Т.Г. Пректирование и экспертиза инновационной деятельности в образовании. - М., 2001. - 64с.
15. Новикова Т.Г. Теоретические подходы к технологии экспертизы инновационных проектов// Школьные технологи. - 2002. - №1. - С.162-169.
16. Оценка качества образовательной деятельности школ и создание программ их развития // Библиотека журнала "Директор школы". - М.: "Сентябрь", 2004. -160с.
17. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект: Науково-методичний посібник / За ред. Л.Даниленко. - К.: Логос, 2001. - 185с.
18. Паламарчук В.Ф. Педагогічна експертиза інновацій в освіті// Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - № 2. - С.88-90.
19. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. - К., 1998. - 346 с.
Loading...

 
 

Цікаве