WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно орієнтоване навчання української літератури: наукові підходи і практична реалізація - Реферат

Особистісно орієнтоване навчання української літератури: наукові підходи і практична реалізація - Реферат

навчальної діяльності повинні бути адекватними меті й особливостям особистісно орієнтованого навчання, сприяти побудові навчального процесу на основі суб'єкт-суб'єктних відносин.
Цікаві форми і прийоми активізації учнівської діяльності, а також підвищення інтересу школярів до вивчення предмета пропонує А.Гін. До кожної з основних частин заняття пропонується від 5 до 13 прийомів. Пропоновані прийоми представлено у вигляді "Конструктора уроку", скориставшись яким, педагог може побудувати своє заняття, не повторюючись і видозмінюючи його структуру.
Використання інтерактивних технологій не повинно ставати самоціллю. Адже це один зі способів розвитку здібностей кожного учня, головного завдання особистісно орієнтованої педагогіки [12].
Перетворення учня на суб'єкта навчальної діяльності потребує й оволодіння ним основними етапами такої діяльності: мотивація ? цілевизначення ? планування діяльності ? опрацювання навчального матеріалу ? рефлексування ? оцінка [11]. Це відповідно зазначається у графі календарного плану "Елементи особистісно орієнтованого навчання" як етапи оволодіння діяльнісними уміннями: цілевизначення (Ц), планування (П), рефлексія (Р), оцінювання (О).
На наш погляд, головне у викладанні літератури - навчити школярів глибоко особистісно сприймати художній твір. А для цього потрібно створити оптимальні умови для активізації творчої діяльності учнів у процесі роботи з художнім текстом. На жаль, сьогодні у школі типовим залишається інший спосіб роботи з текстом: вчитель спочатку розповідає, скажімо, про певну добу в її соціоісторичному вимірі, потім - про мистецтво і літературу, що розвивалися за умов цієї доби, далі зупиняється на біографії письменника, загальній характеристиці його творчості і тільки після цього переходить до аналізу твору. Звичайно, такий спосіб в окремих випадках є доречним. Однак, якщо він переважає, шкільний курс перетворюється на суцільний потік лекційно-оглядових тем, до яких додаються ( як ілюстрації) ті чи інші художні твори. Така робота з текстом орієнтує учня на елементарне споживання готового матеріалу, який під час читання тексту належить лише відтворити. Особистісно орієнтовані технології націлюють читача на "ретельне прочитання", на пошук смислів у тексті (замість того, щоб засвоювати готову інформацію), на дослідницьку і співтворчу позицію щодо прочитаного, на самостійний пошук способів поєднання тексту та історико-культурного контексту. А це, звичайно, багаторазово підвищує вартість здобутих знань і визначає провідну роль аналізу твору у процесі викладання літератури. Шлях від деталі до цілого, що поступово виводить читача на орбіти автора і тип культури, дозволяє раціональніше та економічніше структурувати матеріал навчального заняття. Адже курс літератури є складником світової культури, і тому його завдання - висвітлювати духовний і естетичний досвід (індивідуально-авторський, національний, культурно-історичний), втілений у конкретному творі.
Читаючи, кожен пізнає себе. Конструюючи (переосмислюючи) смисл прочитаного твору, читач вносить в інтерпретацію свої особисті якості: упередження, бачення та інші індивідуальні концепти. Виникає низка запитань: якою мірою вчитель може і повинен приймати обтяжену цими особистісними нашаруваннями відповідь учня? Чи готовий педагог до "вільнодумства" школярів на уроці? І яким чином вписати своє трактування в систему учнівських тлумачень?
Потрібно, щоб урок літератури став своєрідним майданчиком для самопізнання і самовираження школярів. Учителеві потрібно створити такі умови, за яких читач захотів би докласти додаткових зусиль, а текст зміг би виявити свої можливості. У середніх класах, коли текст часто читають і аналізують безпосередньо на уроці, учні лише готуються до діалогу з книгою. А в старших класах (10-11 кл.) питома вага самостійної роботи учня з книгою значно зростає, більшість об'ємних творів школярі читають вдома, і перше ознайомлення з текстом здійснюється, зазвичай, без "контролю" вчителя.
Вивчення художнього твору в старших класах потрібно вибудовувати таким чином, щоб школярі не лише засвоювали його ідейне багатство, зростали духовно, а й глибше пізнавали рідну мову. Виразне звучання зразків красного письменства на уроках літератури розкриває школярам художню силу слова, спонукає замислюватися над його змістом, усвідомлювати його могутність. Пильна увага до слова у тексті активізує художнє сприймання, а відтак підводить до розуміння індивідуальної манери письма митця, його стильових особливостей. Тому під час аналізу художніх творів учням потрібно пропонувати завдання, які поглиблюють розуміння ролі слова, образу.
У старших класах доречним є застосування проектних технологій, різноманітних дослідницьких методів, бо вони якраз і спрямовані на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж певного часу. Дослідницький метод - домінантний у роботі зі старшокласниками, бо вони вже здобули базові знання, уміють аналізувати художній твір, мають навички роботи з текстами різних стилів. Учні отримують завдання і самостійно досліджують певне питання, користуючись рекомендованою літературою. Іноді доцільно недостатньо висвітлити творчість письменника в літературно-критичних дослідженнях, чим викликати в учнів бажання якомога повніше пізнати особистість і творчість талановитого митця.
На кожному уроці, зазвичай, потрібно працювати над розвитком творчих здібностей учнів. Дуже важливо не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв'язувати проблеми. Запитання проблемного характеру активізують мислення старшокласників, створюють інтелектуальну атмосферу, дух співтворчості. Цьому передусім сприяє робота у групах, де учні-лідери (координатори) визначають методи, прийнятні для виконання певного завдання, а інші представники груп виконують творче завдання.
Використання інтерактивних та особистісно орієнтованих методів і прийомів навчання заохочує учнів до активного пізнання, що допомагає осмисленому і більш глибокому засвоєнню матеріалу.
У процесі викладання української літератури активно застосовуємо такі методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання:
- створення асоціативного куща;
- технологія "Мікрофон";
- технологія "Незакінчене речення";
- робота у групах "Діалог" або "Спільний проект";
- "Передай крейду";
- "Відгадай слово";
- "Відгадай літературного героя" (за одягом, портретом, вчинками тощо);
- "Істинне - хибне";
- "Лови помилку";
- "Режисерування тексту";
- "Мозкова атака";
- "Гронування";
- робота в парах;
- "Акваріум";
- "Мозаїка" ("Зигзаг", "4х4");
- "Сенкан";
- "Дискусійна мережа";
- "Позначки";
- написання есе;
- "Кубування";
- "Ромашка запитань";
- діаграма Вена ("Літературне коло").
Особистісно орієнтоване заняття відрізняється від інших активною діяльністю учня на всіх етапах заняття. У процесі особистісно орієнтованого навчання вчитель формує у школярів специфічнні ознаки відповідно до власних інтересів, цінностей, психофізіологічних особливостей.
Як вважає А.М.Фасоля, особистісно орієнтоване навчання має такі ознаки:
1.
Loading...

 
 

Цікаве