WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні чинники формування творчої особистості та розвитку її творчих здібностей у процесі навчання - Реферат

Основні чинники формування творчої особистості та розвитку її творчих здібностей у процесі навчання - Реферат

самовираження; розробляє і конструює нові форми навчальної взаємодії, широко використовує інтерактивні методи і прийоми навчання, спрямовані на розвиток творчої особистості: "мозковий штурм", різноманітні форми дискусій - "круглий стіл", засідання експертних груп, дебати, форум, імітаційно-рольові, змагальні, ігри-драматизації тощо.
Використання зазначених методів і форм навчання сприяє створенню атмосфери пошуку і творчості, конструктивного проблемно-діалогічного спілкування педагога і учнів, відмови викладача від "менторської" функції, його перехід на позиції консультанта і помічника, можливості постановки учнями оригінальних запитань і висунення ними цікавих гіпотез, бажання самостійно вибудувати свій творчий навчальний процес.
Отже, особистісно орієнтована технологія навчання, естетичне виховання та творча особистість педагога, безперечно, є тими важливими чинниками, які сприяють формуванню і розвитку творчих здібностей учнів, підготовці їх до самостійної творчої професійної діяльності.
Щоб досягти успіху у вирішенні цього важливого завдання, необхідно постійно удосконалювати і систему навчання, і виховання, і підготовки творчих педагогічних кадрів. Адже за історію існування освіти є чимало курйозних прикладів, коли відомі всьому світові творчі особистості - художники, вчені, письменники, музиканти, державні діячі - у шкільні роки були відлучені від школи як нездібні. Б. Франклін, Джером К.Джером, М.Твен - залишили школу в 14 років і пішли працювати, не отримали шкільної освіти А. Лінкольн, Ч Діккенс, Г.Форд, М.Горький; Т.Едісон ходив до школи всього три місяці. Вчителі вважали його "тупаком" і намагалися будь-що від нього спекатися. Йому довелося продавати в роздріб овочі, газети, згодом він отримав місце телеграфіста і одразу ж почав робити свої досліди. Прожив Едісон 84 роки без атестата зрілості і запатентував 1093 винаходи.
Сімнадцятирічному Джузеппе Верді як нездібному відмовили в прийомі до Міланської консерваторії, Едуард Моне з першого до випускного класу був двієчником. Безпросвітними "тупаками" в школі вважалися Пьєр Кюрі, Семюель Морзе, Карл Лінней, Луї Пастер, Вальтер Скотт, Дж. Г. Байрон, Едгар По, Оноре Бальзак, Чарльз Дарвін.
Найбільше вражає доля Манфреда фон Арденне, який народився у Німеччині у 1907 році. У 15 років його виключили зі школи, позаяк він не впорався із німецьким освітнім стандартом. Його помітив лауреат Нобелівської премії Вальтер Нест і рекомендував Арденне до Берлінського університету. Його прийняли без атестата. Проте він згодом залишив університет з власної волі, серйозно вивчивши всього три предмета: фізику, математику і хімію. У 22 роки Арденне очолює створений ним приватний інститут, у 24 - демонструє у своєму інституті народження телевізора, а в 27 - винаходить супернадчутливий електронний мікроскоп.
Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. У радянські часи відомості про талановитих дітей, які залишили школу з різних причин, особливо ж через неуспішність, не публікувалися: всі діти закінчували школу, усереднюючись у своєму розвиткові. В біографіях же відомих всьому світові вчених обов'язково писали тільки про те, що вони завжди були відмінниками і школа всіляко допомагала їхньому розвитку.
Добре відомо, що багато хто погано вчиться не тому, що не може вчитися, а тому, що не може вчитися так, як його вчать.
Пропонуємо для роздумів ще й таку інформацію. Американські вчені висунули гіпотезу, яка нині знайшла наукове обґрунтування: уповільнений відгадуючий характер процесу читання зв'язаний з певними особливостями розвитку мозку людини. Цю особливість розвитку, яка впливає на читання, письмо і грамотність, назвали дислексією. Вона виявляється, як уже зазначалося, в уповільненому вгадуючому процесі читання. При цьому дитина або ж зовсім не може навчитися читати, або ж читає з великими дефектами, викривлено, гублячи букви, плутаючи їхній порядок, не вловлюючи і не розуміючи змісту прочитаного.
Англійські генетики встановили, що на дислексію страждає тією чи іншою мірою 10% населення. У дітей-дислектиків погано діють або ж надзвичайно повільно розвиваються функції слуху, зору і руху. В Польщі, у Гданському воєводстві в результаті обстеження, проведеного у 80-ті роки минулого століття, було виявлено 12-15% школярів, що страждали від цього дефекту.
Психологи знайшли і сформулювали декілька причин виникнення і розвитку дислексії в шкільні роки, серед них і складні методики навчання читанню і письму в різних мовах. Чим складнішим буде це навчання, тим вищий показник дислексії. Дислексія в різних мовах може мати однотипний характер. Таким чином, вона є соціокультурним феноменом, який має біологічну основу і варіативну психолінгвістичну будову.
Інститутом Геллапа (США) встановлено, що тільки 10% людей мають здатністьнавчатися з книжкою у руках. Ці люди бачать зміст тексту, розуміють його повною мірою, використовують для набуття знань усі його потенційні можливості. Проте, повторимося, це лише 10%. Що ж інші? Погані? Безнадійні? Другорядні? Ні, вони просто інші у сприйнятті інформації та набутті знань. На дислексію страждали, але від цього не стали менш великими Г.- Х.Андерсен, Н.Бор, А.Енштейн, Л.Ландау, Талейран, С.Радонєжський та ін. У кожному десятому випадку друкований текст не впливає, як виявляється, на його засвоєння. Універсальний інструмент набуття знань - книга і читання - для одного з десяти випадків обертається проти людського єства.
Як стверджують вчені, дислексія - це уроджена якість, яка не залежить від волі та бажання людини. Цілком очевидно, що необхідні інші підходи до навчання учнів, котрі страждають на дислексію. Це б допомогло "не втратити" талановитих дітей, розвинути їхні творчі здібності та можливості.
Проведені вченими-психологами дослідження доводять також, що, наприклад, математику можуть зрозуміти тільки 20% учнів, фізику і хімію - 30%. Що ж інші? Нездібні? Неталановиті? Ні, як стверджує дослідник В. Кумарін "вони не менш здібні в гуманітарних дисциплінах" [5.12].
Таким чином, час вимагає від нас подивитися на тих, кого ми вчимо, не через окуляри свого предмета, а з позицій психології, педагогіки, методики та фізіології. І тоді ми, мабуть, зуміємо відповісти на запитання: як же потрібно навчати, виховувати, щоб справді "не втратити" здібності юної особистості, щоб дійсно дієво допомогти їй самоствердитися як творчій особистості, як людині, як професіоналу ХХІ століття.
Зрозумілим стає, що модернізацію сучасної освіти, у тому числі і професійно-технічної, спрямованої на всебічний розвиток інтелектуального потенціалу, творчих здібностей дітей, неможливо здійснити і повною мірою реалізувати її ідеї без такого феномена, як особистісна орієнтація навчання. І хоча вона не може виступати панацеєю від усіх хвороб освітянської практики, проте у руках творчого педагога-професіонала стає надійним інструментом розвитку індивідуальності юної особистості, її здібностей і можливостей.
Список літератури:
1. Гоголь Н.В. Полн. Собр. соч.: В 14-ти т. - Т.8. - М.: 1968. - 459 с.
2. Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке. - М.: Искусство, 1991. - 432 с.
3. Коджаспаров А. Ю., Коджаспарова Г. М. Педагогический словарь для студентов высших и средних педагогических учебных заведений. - М. : Издательский центр "Академия", 2001. - 176 с.
4. Концепція 12- річної загальної середньої освіти // Інформац. збірник МОН України. - 2000. - №21. - С. 14-25.
5. Кумарин В. Какая педагогика такая школа // Народное образование. - 1999. - №9.
6. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - Вид. 5-те стереотип. - К. : Либідь, 2002. - 632 с.
7. Подмазин С. И. Личностно ориентированное образование : социально-философское исследование. - Запорожье : Просвіта, 2000. - 84 с.
8. Поташник М. М. Педагогическое творчество : проблемы развития и опыт: Пособие для учителя. - К., 1998.
9. Раченко И. П. НОТ учителя : Книга для учителя. - 2-е изд. - М. : Просвещение, 1989. - 237 с.
10. Фромм Э. Душа человека. - М., 1992. - 114 с.
Loading...

 
 

Цікаве