WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культорологічний аспект змісту національної освіти України - Реферат

Культорологічний аспект змісту національної освіти України - Реферат


Реферат на тему:
Культорологічний аспект змісту національної освіти України
Українська держава вступила в епоху постіндустріального та інформаційного суспільства, яке висуває перед людством у ХХІ столітті нові проблеми, що не може не відбиватися на стані розвитку освіти, яка потребує суттєвого оновлення і реформування. Як зазначено у важливому державному документі "Стратегія реформування освіти в Україні", розробленому за підтримки Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй і виданому Міністерством освіти і наук України, "зміст освіти сьогодні не достатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей" [2, с.13]. Саме компетентнісно-орієнтований підхід до формування змісту освіти став концептуальним орієнтиром шкіл за рубежем. Тому Україна, яка зазначено у Національній доктрині розвитку освіти України, "забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та подальше утвердження її національного характеру" [3, с.12]. Нині відбувається переорієнтація на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентності в європейському та освітніх просторах, виховання молоді. що буде захищеною на ринку праці, здатної роботи особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, вміння, навички, що трансформуються у життєві компетентності. Отже, енциклопедичний підхід до навчання і виховання молоді переходить у компетентнісний. Тому найбільш актуальними стають проблеми виховання підростаючого покоління, підготовка його до життя.
Останнім часом у зв'язку із входженням України в Болонський процес починають говорити про глобалізацію українського суспільства в європейський культурний простір. Але процес глобалізації не забезпечує і не нівелює розвиток етнічних і національних особливостей народу а, навпаки, стримує всебічний розвиток етнічного і національного у кожній культурі. Науковці, аналізуючи перспективи розвитку світових цивілізацій, прогнозують у ХХІ столітті звертання інтересу до етносів та їхніх культур, поворот у постіндустріальному та інформаційному суспільстві до людинознавчого аспекту пізнання світу. Як зазначає науковець Л.Такар, в умовах наростаючої глобалізації в національних державах починає діяти тенденція, спрямована на захист свого етнокультурного і мовного простору [12].
Отже, вступаючи у Болонський процес, ми повинні дбати не лише про застосування і запозичення найпередовіших культурно-освітніх технологій Європи, адже Болонський процес - "це не просте копіювання, не стирання національних традицій, а запозичення кращих рис з однієї систем освіти і перенесення їх на свої національні терени... Одночасно необхідно внести у європейську скарбницю свої, українські самобутні національні і загальнолюдські культурні, освітні, технологічні цінності", - зазначає дидакт О.Савченко [9, с. 117]. Таким чином, не глобалізація, а заглиблення у самобутні національні корені своєї освіти має бути пріоритетним у розбудові освітньої системи України.
Отже, будівництво національної школи залишається стратегічним напрямом розвитку нашої освіти у ХХІ столітті. Це чітко визначено і в Національній доктрині розвитку освіти України, прийнятій у 2002 році. Але ми якось боязко говоримо про будівництво національної школи в Україні, в основі функціонування якої має бути національна ідея, формування національної свідомості підростаючого покоління, його високих громадянських почуттів. Вважаємо, що це питання є досить актуальним в освіті. Над ним розмірковує відомий педагог, директор Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Тараса.Шевченка Галина Сизоненко: "... виросло кілька поколінь, повністю відчужених від української духовності. більше того, вони не знають і не шанують українську виросло кілька поколінь, повністю відчужених від української духовності. більше того, вони не знають і не шанують українську історію, звичаї, мораль свого народу, бо українські національні традиції зникли зі способу життя, зі шкільної освіти і виховання. Виживе найсильніший - ось девіз, який безкінечно насаджується як норма сучасного життя, що ні до духовності, ні до моралі, ні до історичного смислу державно-національного життя відношення не має" [10, с.106]. Тому вважаємо, що виховання юного покоління на багатих культурних цінностях українського народу має першочергове значення.
Пріоритет національного виховання у сучасній школі чітко визначив Президент В.Ющенко у своєму виступі в Полтаві на травневому освітньому форумі 2005 року та в Указі від 4 липня 2005 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", закликавши до "докорінного поліпшення виховної роботи з дітьми, учнівською та студентською молоддю на основі традицій і звичаїв українського народу, вивчення його історичної та культурної спадщини, формування у підростаючого покоління високої патріотичної свідомості..." [7, с. 24].
Про це ж говорив і Міністр освіти і науки України С.Ніколаєнко у своїй доповіді "Освіта і інноваційному поступі суспільства" на підсумковій колегії МОН України 17 серпня 2006 року, окресливши нові завдання сучасної школи, серед яких - "виховання гідного громадянина своєї країни, який усвідомлює сою належність до неї та пишається цим, розуміє свою землю, мову і культуру, дбає про її поступ і готовий до оборони її від чужих посягань" [4].
Ці проблеми не нові для нашого суспільства. Їх теоретичне і практичне обґрунтування розробили у ХІХ та на початку ХХ ст. класики нашої педагогіки - К.Ушинський та С.Русова, проголосивши ідею народного виховання, яка формує національну психологію людини [13, с.268]. Так, Софія Русова підкреслювала, що потрібно пов'язувати виховання з історичними традиціями свого народу, дитина зможе по-справжньому поважати культурні і національні здобутки інших народів, якщо вона глибоко проникає в духовну скарбницю свого народу [8, с.218]. Ці міркування наших відомих педагогів мають велике актуальне значення для розбудови сучасної школи України.
Зупинимося на одній із важливих сучасних освітніх проблем - забезпечення культурологічного /українського/ аспекту змісту національної освіти в Україні.
Кінець 80-х - початок 90-х років ХХ ст. став новим етапом у функціонуванні освітньої системи України. Позбавившись впливу тоталітарної системи, Україна почала розбудовувати незалежну державу. З'явились нові віяння в українській освіті, що пов'язані з призабутими народними традиціями. Саме тоді в навчальних планах шкіл з'явився новий предмет - народознавство, який з відкриттям Науково-дослідного інституту українознавства переріс в
Loading...

 
 

Цікаве