WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологічні засади освітнього менеджменту - Реферат

Методологічні засади освітнього менеджменту - Реферат

ефективності їхньої діяльності. Іншими словами, предметом дослідження освітнього менеджменту є ті зв'язки, що складаються у процесі визначення мети діяльності освітньої організації, забезпечення її досягнення та визначення результативності функціонування у тісному зв'язку із внутрішніми та зовнішніми умовами.
Визначення об'єкта і предмета дає підстави для висновку, що освітній менеджмент можна вважати окремою галуззю наукового знання, оскільки зазначені що названі вище об'єкт і предмет не можна інтерпретувати щодо будь-якої іншої галузі наукового знання, адже мова йде про управління в системі освіти: в межах загальнодержавної макроосвітньої системи; галузевих чи регіональних освітніх систем; кожної окремої освітньої організації. Як окрема галузь наукового знання освітній менеджмент з'явився порівняно недавно і в даний час переживає період становлення. Саме цим зумовлюється значна плутанина у використанні понятійного апарату для позначення тих чи інших явищ об'єктивної дійсності.
Так, у багатьох авторів ми можемо зустріти твердження про те, що галуззю наукового знання, яка вивчає проблеми управління загальноосвітніми школами і системою освіти взагалі, є "школознавство". Не заперечуючи доцільності та необхідності існування цієї галузі наукового знання, зазначимо, що вона має інший об'єкт і предмет свого дослідження. Школознавство повинне займатися вивченням школи як освітньої організації, багатоманіттям її типів, видів і моделей; умов і закономірностей їхнього функціонування; будови внутрішнього і зовнішнього середовища тощо. Зважаючи на зазначене, школознавство може і повинне бути складовою частиною науки освітнього менеджменту, оскільки в ньому розроблено теорію об'єкта управління. У зв'язку із цим не можна не погодитися з твердженням М. Поташника та О. Моісеєва, що головні недоліки минулого школознавства полягають у його "слабкій орієнтації на школу як на особливу соціальну організацію, в ототожненні управління школою із управлінням лише навчально-виховним процесом, у несприйнятті загальних закономірностей і підходів, виявлених в теорії організацій, в соціальному управлінні, в менеджменті. Тому школознавство завтрашнього дня має бути побудоване на інших, більш сучасних засадах"[1, 26].
У сучасних умовах у науковому та практичному обігу разом із поняттям "освітній менеджмент" широко виживається поняття "педагогічний менеджмент". У багатьох випадках ці поняття ототожнюються і вживаються як взаємозамінні (В. П.Сімонов та ін). Аналіз сутності цих понять дозволяє зробити висновок про неправильність такого підходу, оскільки якщо звернутися до тлумачення терміна "педагогіка", "педагогічний", стає очевидним, що "педагогічний менеджмент" пов'язаний із діяльністю учителя, який безпосередньо працює з дитиною та дитячим колективом (наприклад, управління процесом засвоєння знань тощо), а не з діяльністю керівника освітньої організації. Таким чином, вживаючи поняття "педагогічний менеджмент" доцільно вести мову про управління педагогічним процесом або "про комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління навчально-виховним і навчально-пізнавальним процесами" [3, 9], але аж ніяк не про управління освітньою системою чи освітньою організацією, якою є школа чи інший заклад освіти. Управління педагогічним (освітнім) процесом у закладі освіти є лише складовою процесу управління закладом як цілісною освітньою організацією, що має своє внутрішнє і зовнішнє середовище. У цьому випадку менеджерські функції виконує не керівник закладу освіти, а викладач, учитель, вихователь, який виступає в ролі суб'єкта системи управління освітнім процесом.
Визначення об'єкта та предмета дає можливість говорити про місце та роль освітнього менеджменту в системі наукового знання.
Насамперед, як це зазначалося вище, освітній менеджмент є складовою частиною науки соціального управління, теорії організацій, які досліджують проблеми управління в найрізноманітніших соціальних системах. Будь-яка освітня організація є такою системою, адже в них головним ресурсом та об'єктом управління виступають люди. Тому для управління освітніми системами важливо знати загальні засади управління, сформульовані в менеджменті організацій. Такими, зокрема, є цілеспрямованість, системність, прогностичність, демократичність, а також необхідність здійснювати в управлінні певні управлінські дії (планування, організацію, керівництво і контроль).
Освітній менеджмент має тісний зв'язок з педагогікою як наукою про навчання і виховання юного покоління, що відкриває й аналізує об'єктивні закономірності навчально-виховного процесу, досліджує істотні й необхідні загальні й стійкі зв'язки причинно-наслідкової залежності в ньому. Цей зв'язок виявляється у тому, що педагогіка дає освітньому менеджменту знання про об'єкт управління, про основні закони, принципи і норми педагогічної діяльності в освітній організації. Вони необхідні для врахування специфіки об'єкта управління, його принципів, методології, технологій, механізмів, підходів, адже грамотне управління завжди об'єктивно орієнтоване. Менеджер освіти повинен досконало знати об'єкт управління, тобто структуру освітньої системи і всі процеси, що в ній відбуваються. Однак, знати їх не як учитель, що має справу з окремими освітніми процесами, а як керівник, який бачить цей об'єкт з позицій системного цілого і здатний забезпечити прийняття управлінських рішень на основі знання про специфіку кожної конкретної освітньої системи, освітньої організації.
Вважаємо, що педагогіка дає знання освітньому менеджменту не про весь об'єкт управління, а лише про його частини, адже крім навчально-виховного процесу в кожній освітній організації відбувається велика кількість інших процесів, якими потрібно управляти. Тому велике значення має зв'язок освітнього менеджменту з іншими галузями науки, зокрема такими, як економікою освіти, освітнім маркетингом, психологією, в т. ч. і психологією управління, правознавством, етикою та іншими. Знання основ цих наук також необхідне для здійснення кваліфікованогоуправління освітніми системами. Підтвердженням міцності цих зв'язків є те, що багато авторів включають розділи з освітнього маркетингу чи психології управління у склад підручників та навчальних посібників із проблем управління освітніми системами, вважаючи їх складовою частиною освітнього менеджменту. Однак, на нашу думку, ці галузі наукового знання мають різні предмети і об'єкти свого дослідження і тому може йти мова не про їхнє об'єднання, а про тісну інтеграцію.
Як практика та мистецтво управління освітніми системами та організаціями, освітній менеджмент має свою мету і завдання.
Кінцевою метою освітнього менеджменту є забезпечення відповідно до суспільних запитів ефективного функціонування освітніх систем та організацій, на основі оптимальної організації їхньої діяльності, використання кадрового та матеріально-технічного потенціалу. Освітній менеджмент як практика та мистецтво управління покликаний створити умови для успішної роботи установ і закладів освіти, орієнтації їх на запити споживачів освітніх послуг, організації ефективної діяльності працівників. При цьому варто враховувати, що ефективна робота освітньої системи чи організації є результатом її діяльності, який має визначати ринок в особі споживачів освітніх послуг. У ринкових умовах та за наявності конкуренції між окремими закладами освіти цей результат є гарантом подальшого функціонування освітньої організації. Тому надзвичайно важливою є проблема формування цілей діяльності освітньої організації як прогнозованого (очікуваного) результату їхньої діяльності та практичної роботи спрямованої на досягнення таких цілей.
У зв'язку із цим важливого значення набувають завдання освітнього менеджменту. Ними вважаємо такі:
- визначення стратегії розвитку освітніх організацій та її реалізація;
- ефективного оперативного
Loading...

 
 

Цікаве