WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат

Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат

співпраці в різних видах діяльності, самовираження в творчих видах завдань [3].
Як відомо, у молодшого школяра найкраще розвинений такий вид діяльності, як гра, за допомогою сюжету і ролей у якій дитина відкриває і пізнає наявність у людей певних суспільних функцій і норм поведінки. Це формує в неї потребу орієнтуватись на ці функції і норми під час співставлення з ними власних дій і вчинків. У грі розвивається уява і символічна функція мислення [8].
Ігрова діяльність дітей молодшого шкільного віку характеризується такими показниками:
- схильністю дитини до певного виду ігор;
- тривалістю перебування у грі, перевагою короткочасних або довготривалих ігор;
- включеністю до ігрового об'єднання;
- проявами творчості під час гри;
- враженнями, що відображаються у грі (захоплення, переживання).
Вивчаючи рівень розвитку образотворчої діяльності, вчитель повинен звернути увагу на захоплення дитини певним видом образотворчої діяльності (малювання, ліплення, конструювання тощо) та прояви творчості під час діяльності з тим, щоб урахувати це в процесі розвитку школяра.
Навчальна діяльність розвивається повною мірою під час перебування дитини в освітньому закладі. Під час такої діяльності в дитячій психіці виникають новоутворення, які забезпечують формування основ теоретичного ставлення до дійсності, вміння орієнтуватись у теоретичних формах відображення речей, суспільних стосунках між людьми, зокрема вміння оперувати абстрактними поняттями [8].
Спостереження вчителя повинні бути також спрямовані на зацікавленість дитиною певним видом навчальних занять, на співвідношення продуктивності та якості виконання нею завдань, на прояви самостійності та творчості, на можливість оцінювання власного результату та адекватність оцінки.
Формуючи рівень трудової діяльності, важливо вивчати, до яких видів і форм праці найбільш схильна дитина, як сформоване її ставлення до процесу і результату роботи, чи може вона планувати та оцінювати свою діяльність, як формується працелюбство школяра, які його прояви, яке уявлення має дитина про працю дорослих та ставлення до неї.
Готовність дитини до спілкування передбачає той чи інший рівень сформованості в неї вміння будувати свої взаємини з учителем та однолітками [8].
Під час аналізу рівня розвитку такого виду діяльності як спілкування необхідно враховувати сформованість культури взаємодії зі співрозмовниками, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування (мовлення, міміку, жести), якими є зміст, мотиви та вибірковість контактування з членами шкільного колективу.
У вивченні індивідуальності дитини важливе значення має врахування типу її інтелекту. Діти, в яких домінує мовний інтелект, люблять читати, розповідати різні історії, грати в мовні ігри тощо. Вчитель має пам'ятати, що такі діти потребують книг, аудіозаписів, діалогу, обговорення.
Проявом логіко-математичного інтелекту є висловлювання з елементами аргументації, бажання експериментувати, вирішувати логічні головоломки, допитливість. Таких дітей необхідно забезпечувати матеріалами, які передбачають дослідження, та завданнями, над якими можна поміркувати.
Просторовий інтелект розвинений у дітей, які мислять образами і картинами. Світ їхніх захоплень - проектування, малювання, ігри, які базуються на уяві, ілюстровані книги, слайди, відеоматеріали, художні галереї.
Діти, в яких переважає кінестатичний, інтелект люблять танцювати, бігати, стрибати, під час спілкування намагаються доторкнутися до співрозмовника, жестикулюють. Таким дітям необхідно забезпечити участь у рольових іграх, драматичних виставах, заняттях спортом.
Якщо у школяра музичний інтелект, то він потребує занять співом, слухання музики, гри на музичних інструментах, відвідування концертів.
Міжособистісний інтелект властивий дітям, які вміють підхоплювати ідеї інших та розвивати їх. Це - лідери. Вони із задоволенням виконують групові завдання, люблять колективні ігри, беруть участь у різноманітних громадських заходах, клубах тощо.
Школярі із внутрішньоособистісним інтелектом надають перевагу приватним місцям, люблять усамітнення, потребують права вибору, завдань, які виконуються в їхньому темпі.
Управління психічним розвитком особистості передбачає максимальне врахування індивідуальних особливостей кожної дитини [3]. Завдання вчителя полягає в тому, щоб, вивчивши ці особливості та орієнтуючись на загальні завдання формування особистості дитини, відповідно до Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також на основі програм навчання і виховання, створити для кожного учня оптимально сприятливі умови для його всебічного розвитку. Варто зазначити, що орієнтація на поєднання індивідуально-психологічних особливостей у кожної дитини - не єдина умова реалізації на практиці індивідуального підходу. Необхідно також враховувати постійну зміну самих властивостей та їх співвідношення за мірою розвитку дитини. Це, звичайно, не означає повної відсутності стабільності як такої, а лише передбачає гнучкість структури індивідуальності як єдиного цілого.
Дотримання на практиці цих умов реалізується у педагогічній діяльності творчо працюючого вчителя, проводить спостереження за діями та вчинками учня, рівнем його навчальних досягнень. Така інформація дає можливість зробити висновки про розвиток особистості дитини, рівень сформованості окремих психічних властивостей, причини недоліків у їх розвитку, причини помилок, які допускають учні у процесі засвоєння програмового матеріалу. На основі цього здійснюється вибір тарозробка педагогічних впливів і реалізація їх у навчально-виховному процесі.
Основні аспекти індивідуально зорієнтованої моделі початкової освіти полягають у тому, що провідне місце в організації навчально виховної роботи мають індивідуальні, парні та групові форми занять.
Учителі, окрім суто навчальних функцій, повинні виконувати і психологічні, а саме: спостерігаючи за дітьми, з'ясовувати їх індивідуальні відмінності; з урахуванням цього планувати навчальний процес, визначати форми роботи і методи навчання, найбільш ефективні роботі з кожною дитиною.
Мета освіти полягає не в передаванні конкретної інформації - знань, а у сприянні саморозвитку дітей, підготовці їх до майбутнього самостійного життя, активної участі у праці, реалізації своїх можливостей.
У сучасних умовах провідними методами навчання, замість словесних та наочних, мають ставати практичні. Змінюється роль демонстраційного матеріалу: він перестає домінувати, диктувати усталений порядок дій, поступається перед роздатковим. Роздатковий матеріал, в свою чергу, урізноманітнюється, індивідуалізується залежно від потреб та можливостей дітей. Зазначене сприяє тому, що діяльність школярів стає більш самостійною, вибірковою, практичною.
Змінюється також роль зовнішнього оцінювання. Замість оцінки вчителя все більше використовується самооцінювання та взаємооцінювання. Тому дуже важливо вже у молодшому шкільному віці створювати умови для формування оцінних стосунків дітей один з одним, що суттєво впливає на характер відносин між ними, ставлення до навчання, мотиви поведінки.
Дуже важливо, щоб учитель у своїй роботі виходив із розуміння того, що успішно навчати, виховувати, розвивати дітей можна лише за такої умови: навчально-виховний процес повинен бути розрахований на всіх і, одночасно, на кожну дитину індивідуально.
Список літератури:
1. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). - К., 2000.
2. Закон України "Про загальну середню освіту".
3. Державний стандарт початкової загальної освіти. - К., 2005.
4. Бех І. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини //Початкова школа - 2001. - №2.
5. Лозова В. Пізнавальна активність школярів.- Харків: Основа, 1990.
6. Миколайчук В., Миколайчук М. Педагогічні знахідки.- Рівне: ТОВ фірма "Юлат", 1998.
7. Педагогічні технології. Досвід. Практика: Довідник.- Полтава: ПОІПОПК, 1999.
8. Проскура О. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками: Навчальний посібник для студентів педагогічних факультетів.- К.: Абрис, 1997.
9. Савченко О. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997.
10. Савченко О. Сучасний урок у початкових класах.- К.: Магістр-S, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве