WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат

Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат


Реферат на тему:
Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховний процес початкової школи
У Законі України "Про загальну середню освіту" зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості [2]. Реалізація цих завдань може забезпечуватись лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання і розвитку кожного учня.
Індивідуалізація навчально-виховного процесу як складова особистісно орієнтованої моделі освіти привертала увагу таких видатних педагогів як: Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Г.Песталоцці, К.Ушинського, Б.Грінченка.
Питання індивідуалізації навчання активно досліджуються з середини ХХ століття, що знайшло своє відображення у працях Ш.О.Амонашвілі, В.О.Сухомлинського, О.Я.Савченко, Н.М.Бібік та інших.
Забезпечення потреб розвитку і виховання учнів передбачає безпосередню залежність проектування змісту і методичного забезпечення від вікових та індивідуальних особливостей дітей. Основою всіх нововведень є реальне знання дитячих можливостей та прогнозування потреб найближчого розвитку потреб особистості.
Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, вона має свій індивідуальний темп росту і розвитку, що передбачає індивідуальний спосіб навчання. Тому надзвичайно важливо створити такі умови, які сприяли б навчанню відповідно до рівня розвитку, забезпечували б у процесі навчання розвиток здібностей та інтересів школярів.
Індивідуалізація - це процес постійного спостереження за формуванням дитини як особистості, адаптування матеріалів та занять, отримання інформації від сімей, взаємодія з дітьми, метою якої є підтримка їх розвитку.
Можна індивідуалізувати завдання для кожної дитини, якщо педагог знає, в якій послідовності вона виконує завдання, можна адаптувати матеріали відповідно до рівня її розвитку, ускладнивши чи полегшивши їх, можна міняти роль, яку відіграє вчитель у становленні особистості, залежно від потреб дитини.
Загальні вікові особливості в кожної дитини проявляються по-різному. Це пов'язано, по-перше, з тим, що дитина народжується з властивими тільки їй задатками , типологічними особливостями нервової системи, певними якостями органів чуттів і мовлення; і, по-друге, зі своєрідними умовами соціального оточення, в якому проходить її розвиток і виховання. Школяреві такі умови має забезпечити освітній заклад. О.Я.Савченко зазначає, що необхідно вчити дітей не для школи, "а для повноцінного життя, яке вони прикрашатимуть своїм сумлінням і добрими вчинками" [9,388].
Педагогічний досвід постійно підтверджує усталене в психології твердження, що визначальну роль у розвитку особистості дитини відіграють умови виховання.
Очевидним також є і факт впливу біологічного фактора. Інертність, повільність функціонування нервової системи породжують уповільнення сприйняття та осмислення інформації, впливають на процес формування рухових та розумових дій. Так, для дитини із "нестримним" типом нервової системи характерна підвищена імпульсивність, відволікання уваги, часто втрата мети діяльності. У дітей меланхолічного типу більш низький рівень працездатності, проте більш висока чутливість до педагогічного впливу.
Дитина розвивається як цілісна, унікальна індивідуальність, яка характеризується природженими властивостями, неповторним життєвим досвідом і, як наслідок складної взаємодії цих факторів, різними індивідуально-психологічними особливостями. Шість років, прожитих дитиною до школи, - це період надзвичайно інтенсивного розвитку, в результаті якого вона набуває досить чітко виражені риси своєї індивідуальності, які проявляються в темпераменті, відносинах, здібностях і навичках.
У формуванні індивідуальності, розвитку індивідуальних відмінностей дитини великого значення набувають такі чинники:
Організація та зміст навчально-виховної роботи в освітніх закладах, визначені комплексним нормативним документом - Державним стандартом початкової загальної освіти [9]. Відповідно до загальнодержавних цілей початкового навчання в змісті освіти мають ураховуватися такі основні елементи:
- система знань (уявлень, понять, фактів, зв'язків, залежностей) про природу, людину, суспільство, техніку тощо;
- система загальних способів навчальної діяльності;
- досвід індивідуальної творчої діяльності;
- досвід емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, вміння користуватися системою цінностей суспільства.
Сучасний зміст початкового навчання має бути багатокомпонентним, бо це - об'єктивна передумова реалізації його розвивальних і виховних функцій.
Стиль спілкування педагога з дітьми. Стрижнем усієї педагогічної роботи є демократичний стиль спілкування, який ґрунтується на глибокій повазі до особистості, довірі, орієнтації на самореалізацію, саморозвиток учнів, спрямований на доброзичливе педагогічне спілкування з урахуванням учнівських актуальних і перспективних потреб [9].
Характер взаємодії вчителя з сім'єю. Дуже важливо, щоб розумна вимогливість поєднувалась з умінням не пропустити момент, коли дитині особливо потрібні допомога і увага [9].
Узгодженість педагогічних впливів з боку вихователів дошкільних закладів і класоводів. Психічний розвиток дитини проходить кілька періодів, які послідовно змінюють один одного, і кожен з них характеризується своїми особливостями, формуванням певних якостей. Попередній етап є передумовою нового ступеня розвитку. Від того, наскільки успішно формувалася особистість дитини на попередньому етапі, наскільки повно реалізовані її можливості, залежить її подальший розвиток.
Крім того, людина існує, розвивається, формується у взаємодії із середовищем та соціумом. Завдяки узгодженій взаємодії, вродженим здібностям і власній активності вона стає особистістю [9].
Системність і наступність у роботі дошкільного закладу, початкової і середньої школи. Навчально-виховний процес потребує насамперед якнайточнішого врахування вихідного рівня готовності дітей не лише "на стиках" освітніх ланок, а й у межах кожного етапу [9]. Адже саме співпраця цих ланок дає можливість більш повно вивчити індивідуальні особливості та пізнавальні можливості кожної дитини.
Тому під час вивчення індивідуальних особливостей та пізнавальних можливостей важливо враховувати компоненти індивідуального розвитку: індивідний розвиток, особистісний та розвиток діяльності.
Вивчаючи індивідний розвиток, варто враховувати вік дитини, стать, загальний фізичний розвиток, зокрема - і дефекти фізичного розвитку, стан здоров'я, стан розвитку аналізаторів (зорових, слухових, тактильних), сенсорний розвиток та його дефекти, стан нервової системи, темперамент, задатки і здібності.
Особистісний розвиток включає в себе такі компоненти:
- самосвідомість дитини (ставлення дитини до себе, важливість думки іншого, наявність мети та реальність її досягнення, рівень самостійності у виборі та прийнятті рішення, наявність прагнення досамоактуалізації, самоповага);
- соціально-етичний розвиток (вміння і бажання встановлювати контакти з оточуючими, вміння приймати та підтримувати ініціативу інших до спілкування, знання дитиною норм і правил поведінки та їх реалізація у власній поведінці, здатність дитини впливати на характер стосунків, засоби досягнення цього);
- емоційно-почуттєвий розвиток (вміння долати посильні труднощі, зосередитись на виконанні певного завдання, вміння регулювати (тобто проявляти або стримувати) емоційні реакції адекватно до ситуації);
- прагматично-мотиваційний (провідні потреби та мотиви діяльності, мотиви виконання моральних норм, усвідомленість соціальної позиції - позиції школяра, прояви інтересів до діяльності, їх широта, вираженість);
- інтелектуальний розвиток (наявність оптимального до даного віку кола знань, умінь та навичок, розвиненість пізнавальних психічних процесів (мислення, мовлення, пам'яті, уваги, уяви, сприймання), сформованість пізнавальної активності, самостійності в оволодінні інформацією.
Третім компонентом індивідуального розвитку є розвиток діяльності, який включає в себе ігрову, образотворчу, навчальну, трудову діяльність та спілкування.
Як зазначено в Державному стандарті початкової загальної освіти, під час навчання у початковій школі діти мають набути достатнього рівня сформованості особистого досвіду культури спілкування і
Loading...

 
 

Цікаве