WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вивчення перекладацької діяльності українських письменників - Реферат

Вивчення перекладацької діяльності українських письменників - Реферат


Реферат на тему:
Вивчення перекладацької діяльності українських письменників
Однією з актуальних проблем літературної освіти є реалізація взаємозв'язків української та зарубіжної літератур. Серед різноманітних аспектів міжпредметної взаємодії особливий інтерес викликає питання про перекладацьку діяльність українських письменників, вивчення якого відкриває широкі обрії взаємозближення мостів між двома літературних курсів. Адже перекладна художня література - своєрідне явище у світовій культурі. З одного боку, вона репрезентує набутки народів різних країн, а з іншого, є ваговитою складовою національного письменства. На цій особливості перекладу наголошував І. Франко у статті "Каменярі". Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання" (1912): "Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником, даючи можливість широким народним масам знайомитися з творами й працями людського духу, що в інших краях, у різних часах причинялися до ширення просвіти та підіймання загального рівня культури. Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кожного культурного народу, починаючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письменства" [16, с. 397]. У подальшому думка про належність художнього перекладу до рідної літератури знайшла розвиток у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема М. Рильський стверджував, що "переклад художньої літератури тільки тоді здійснює свою функцію, коли це переклад творчий, коли він доходить до читача, коли він є фактом рідної літератури" [13, с. 59]. Керуючись саме таким поглядом на художній переклад, С. Єфремов включив в "Історію українського письменства" повідомлення про перекладацький доробок Л. Боровиковського, М. Зерова та М. Терещенка [5].
Проблеми формування уявлення учнів про українську перекладацьку школу неодноразово порушувались у фаховій пресі. Значним підґрунтям у роботі вчителя можуть стати методичні розробки, присвячені вивченню творчості майстрів українського перекладу, підготовлені О. Куцевол [8; 9 та інші]. Дослідниця репрезентує такі ефективні форми роботи, як заочна екскурсія до майбутнього музею Г.Кочура, інтегрований урок позакласного читання за творчістю М. Лукаша. Серед розмаїття запропонованих нею видів робіт особливо приваблює рольова навчальна гра "Письменник-перекладач очима своїх героїв".
Цікаву методичну розробку усного журналу "З історії українського перекладу" пропонує і вчителька Н. Новосад [11]. Цей позакласний захід присвячено оглядовому висвітленню широкого кола питань: витоки перекладацької професії, перші українські перекладачі, історія перекладу Біблії П.Кулішем, перекладацьке мистецтво М. Рильського, творча діяльність М.Лукаша і Бориса Тена. На увагу заслуговують і матеріали до презентації словника-довідника "Фразеологія перекладів Миколи Лукаша", присвяченої 85-літтю від дня народження перекладача (автори - І. Рада та Н. Чорна) [14]. Особливо цікавим цей захід може бути для класів філологічного профілю.
Отже, вчитель літератури має можливість скористатися практичними розробками з проблеми формування уявлення учнів про особистість письменника-перекладача. Мета нашої статті - репрезентувати методичні рекомендації, які стали б своєрідним ключем до творчої діяльності.
З огляду на це вважаємо за доцільне звернути увагу на принципи добору біографічного матеріалу, які варто використовувати і вчителеві, і учням під час підготовки інформації про перекладацьку діяльність майстрів слова.
І. Урахування особливостей часу, за якого жив перекладач.
Факти, які характеризують епоху і конкретну ситуацію в країні, дадуть учням можливість осмислити громадянський подвиг українських перекладачів, які в різні часи виступали на захист української духовності, а також зрозуміти певні дії тлумачів, скованих вимогами панівної ідеологічної системи.
Так, під час вивчення творчості М.Старицького старшокласникам варто розказати, що саме він ще в 1882 році здійснив перший повний переклад "Гамлета" українською мовою. Оцінити непересічне значення цієї праці учні зможуть, одержавши інформацію про тогочасний стан розвитку української мови й культури, а саме: відомості про Емський указ 1876 року, який забороняв переклади українською мовою, про цькування роботи М.Старицького в чорносотенно-шовіністичному "Києвлянині", про майже цілковиту відсутність українсько-англійських словників і брак в українській мові з відомих історичних причин цілої низки реалій, якими оперують герої Шекспіра [15, с. 3].
ІІ. Звернення уваги на основні віхи становлення творчої особистості.
Із величезної кількості фактів учні повинні вміти добирати ті, які розкривають важливі етапи життєпису перекладача, допомагають усвідомити процес формування його особистості. Наприклад, розповідаючи про життєвий шлях М. Лукаша, не можна обминути історію про його виключення зі Спілки письменників. Ось як її викладає Г. Кочур: "Сталось це в часи горезвісних репресій проти молодих літераторів-"інакодумців". На арешт Дзюби Лукаш відреагував своєрідно: звернувся "куди слід" з листом, у якому пояснював, що повністю поділяє погляди Івана Дзюби, а тому просить ув'язнити замість Дзюби його, бо він людина самотня, а у Дзюби на утриманні дружина й дитина. Цілком зрозуміло, що Дзюбі цей лист не допоміг, а Лукаша після відповідної вказівки з письменницької Спілки виключено, отже, й позбавлено засобів існування. Його не тільки перестали друкувати, а не можна було й згадувати, хіба що тільки в негативному контексті..." [7, с. 50].
Готуючи реферат на тему "Г. Кочур - керманич української перекладацької школи" за рекомендованою вчителем літературою, учням важливо звернути увагу на такі питання:
1. Перші спроби перекладу.
2. Навчання на філологічному факультеті Київського інституту народної освіти.
3. Робота у Вінницькому педінституті.
4. Роки окупації, десятирічне заслання.
5. Подвижницька діяльність у часи Хрущовської відлиги.
6. Повторне відлучення від літератури.
7. Посмертне видання "Третього відлуння".
ІІІ. Висвітлення особистих зв'язків перекладачів і письменників.
Серед програмових творів зарубіжної літератури зустрічається чимало поезій у перекладах Г. Кочура і Д. Паламарчука. Отже, учнів може зацікавити той факт, що долі цих перекладачів міцно пов'язані. У 50-х роках ХХ ст. вони разом відбували покарання в одному зі сталінських таборів, який знаходився в Інті. Саме Г. Кочур відіграв величезну роль у становленні Д. Паламарчука як перекладача: навчав його англійської та французької мов, порадив зайнятися перекладами.
На уроці, присвяченому вивченню творчості Марка Вовчка, доцільно інформувати школярів про популяризацію нею творчості Жуля Верна. Завдяки особистим зв'язкам письменників перше знайомство російських і українських читачів із романами видатного француза відбувалося надзвичайно швидко - за кілька тижнів після виходу у світ оригіналів.Саме Марку Вовчку Жуль Верн доручив переклад своїх творів російською мовою. Він заявив видавцю Етцелю, що цілком і повністю довіряє "цій розумній, інтелігентній жінці, яка тонко відчуває і прекрасно знає французьку мову". З 1869 по 1876 роки Марко Вовчок переклала і видала п'ятнадцять романів Жуля Верна. "До справи перекладу загалом і до перекладу творів Жуля Верна зокрема Марко Вовчок ставилася з величезною увагою. Вважаючи, що переклад з однієї мови на іншу - це не якесь ремесло, а така ж відповідальна перед читачем творча праця, як і написання оригінальних творів..." [3, с. 522].
ІV. Ознайомлення з історією створення перекладу.
Під час висвітлення перекладацької діяльності М. Бажана доцільно розглянути питання про шлях до
Loading...

 
 

Цікаве