WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія Гостомельської школи - Реферат

Історія Гостомельської школи - Реферат

школи у різні роки були Тамара Захарівна Андрієнко - секретар Гостомельської селищної ради; Надія Володимирівна Фрідріхсон - головний бухгалтер Гостомельського склозаводу; Ігор Костянтинович Цехмайструк, який очолював профспілкову організацію ГСЗ протягом багатьох років; Юрій Ілліч Прилипко - директор фірми "Міраж"; Віктор Іванович Бондаренко - директор фірми "Сигнал"; Анатолій Іванович Кириченко - нинішній селищний голова; Тетяна Шальман - тележурналістка та інші знані та шановані у Гостомелі люди.
О.Гудзинський працював директором школи з 23.12.1966р. по 04.09.1970р. За цей час було 4 випуски учнів. Із золотою медаллю закінчили школу Л.Г.Баланенко, А.І.Римаренко, А.І.Романенко, О.І.Годованець, О.О.Чорна, срібну медаль одержала І.М.Самченко.
За рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської Ради депутатів трудящих за № 597 від 24 серпня 1967р. "Про зміну зразків вивісок, кутових штампів, печаток і впорядкування нумерації шкіл міста Ірпеня" відповідно до Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1966р. "Про заходи щодо подальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи" та введення єдиної порядкової нумерації шкіл Гостомельська середня школа була перейменована в Ірпінську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу №13.
Наприкінці 60-х років змінюється не тільки назва школи у Гостомелі. Значною мірою починає мінятися і зовнішній вигляд школи, і шкільне подвір'я. Під керівництвом учителя біології Паші Павлівни Майкової учні висаджують і доглядають унікальний дендрарій. Біля школи і нині ростуть ялівці чотирьох видів, туї, магонії, декоративні кущі та дерева, виплекані турботою та працею не одного покоління гостомельських школярів, їхніх педагогів.
До Гостомеля на екскурсію приїжджали учні та вчителі з інших навчальних закладів, для того щоб познайомитися з рідкісними представниками флори, дізнатися про умови їх вирощування. Пишалася школа і власними дослідними ділянками, на яких П.П.Майкова разом із учнями не тільки вирощувала овочі, але й проводила наукові дослідження.
Спогади Сьомки Ольги Семенівни, учителя рідної мови і літератури.: "Навчалась у Гостомельській школі з 1-го по 6-ий клас до війни. Після війни пішла в 7 клас уже переростком. Навчатися було дуже важко: ні зошитів, ні ручок, ні книжок не було... Писали на різних обривках газет...Але дуже хотілось учитись. У класі було учнів дуже мало, близько 15, а закінчило сім випускників, з яких вищу освіту здобули п'ятеро. Працювала в рідній школі 11 років. Робота з дітьми була дуже важкою, але й дуже цікавою. Умови для праці з учнями були дуже несприятливі. Школа працювала в дві зміни, а третя - вечірня школа. Доводилось додатково проводити навчання в коридорах, а заняття гуртків - поза приміщенням школи або в коридорі. Але тішило те, що діти йшли на ці заняття з охотою, особливо на заняття драмгуртка та гуртка "Цікава граматика". Більшість учнів любили читати художню літературу.
Зараз, коли працюють учителі в такій чудовій школі, то аж завидно стає... але пройшли вже роки...
Я бажаю нинішнім учителям наснаги в роботі, здоров'я вам, дорогі колеги. Дякую за те всім педагогам і школярам, що не забувають пенсіонерів, вітають із святами. Хай Бог боронить вас усіх..."
З 4 вересня 1970р. по серпень 1975р. директором школи працює вчитель історії Борис Степанович Мулько. І сьогодні колишні учні школи згадують, яким суворим, вимогливим і принциповим директором був Борис Степанович, якою була дисципліна у школі. Але водночас пригадується і те, що був директор не тільки строгим, але й турботливим: про школу, про проблеми учнівського та педагогічного колективів він повсякчас піклувався і прагнув до вирішення всіх складних питань.
Школа жила, розвивалася, працювала. Заступниками директора у цей час були Т.В.Фрідріхсон, Л.О.Новицька, В.М.Чернюк. Вони спрямовували роботу вчителів на творчу і натхненну працю. Саме у цей час у стінах школи зусиллями педагогів і учнів створені Ленінський зал і Музей Бойової слави. Під керівництвом учителів В.Л.Редича, В.М.Чернюка, В.М.Нікуліна, М.І.Бортніка працюють групи екскурсоводів, продовжується пошукова робота. Учителі - ветерани війни Віктор Миколайович Нікулін та Михайло Ісайович Бортнік проводять велику патріотично-виховну роботу, віддають своїм вихованцям тепло власних сердець, мудрість життєвого досвіду, навчають дітей любові до рідної землі.
Тернистий життєвий шлях випав на долю Бортніка Михайла Ісайовича. Війна опалила вогнем його юнацькі мрії. Не вдалося закінчити школу в рідному м.Тальнові Київської області. Доля закинула його сім'ю в далекий Казахстан, де він і отримав атестат зрілості.
Відразу після школи нові випробування: армія, фронт, поранення, внаслідок якого нерухомість правої руки. Але це не заважає здобути йому вищу освіту в Київському державному педагогічному інституті ім.Горького.
З 1949 року Михайло Ісайович пов'язує своє життя із селищем Гостомель. Починає він працювати в Гостомельській середній школі старшим піонервожатим. А вже через рік, у 1950 - викладач історії. Він мав величезний обсяг знань, а тому знаходив спільну мову з людьми різного віку. До нього тягнулися діти. Весь свій вільний час М.І.Бортнік віддавав учнівському хору, яким керував з 1955 до 1957 року.
Михайло Ісайович не тільки знав добре свій предмет, а й володівприродним даром донести його до учнів. Міністерство освіти гідно оцінило самовіддану працю педагога, нагородивши його в 1975 році значком "Відмінник освіти", а у 1970 році Бортніка М.І. нагороджено медаллю "За доблесный труд".
Михайло Ісайович зацікавився історією нашого селища, все своє життя займався пошуковою роботою. У спадщину нам він залишив багатий матеріал. Його ім'я згадано в книзі "Історія міст і сіл України".
Пройшли роки після передчасної смерті вчителя, та пам'ять про нього живе в серцях вдячних односельців.
Школа у 70-х роках працює не тільки під час навчальних четвертей. Активне життя продовжується і влітку: організовується робота дитячих таборів праці та відпочинку, у яких учні оздоровлюються, активно відпочивають, працюють на ланах радгоспу "Бучанський", ходять у турпоходи, беруть участь у спортивних змаганнях, їздять на екскурсії.
За п'ять років (1970-1975р.р.) із золотою медаллю школу закінчили І.Романчук , Т.Кошляк, Н.Повшед, Т.Сапоненко.
Школа у 70-90 роки
1975-1976 навчальний рік розпочав у школі новий директор. Це був учитель фізики та астрономії Андрій Маркович Андрусенко. Під його керівництвом продовжують розвиватися кращі традиції школи, започатковані у попередні роки.
Піонерська дружина школи, якою керує старша вожата Тамара Павлівна Лугіна, стає кращою в місті Ірпені, виборює перші місця у багатьох міських конкурсах і змаганнях. Але, звичайно, основна увага у роботі школи приділяється навчанню учнів. Багато гостомельських школярів у цей час стають учасниками і призерами обласних предметних олімпіад, значна частина випускників вступає на навчання до вищих та середніх спеціальних закладів. З 1976 по 1980р.р. із золотими медалями школу закінчили 7 учнів: Л.Пихало, С.Родіонова (1977р.), О.Бортнік, І.Корнєєва (1978р.), Т.Забарило, С.Загоруйко, Т.Малькова (1980р.).
З 27 жовтня 1980 року на посаді директора школи працює Дмитро Якович Кушнір, учитель історії. Енергійний, ерудований, комунікативний, він багато сил доклав для того, щоб школа була однією з кращих у місті. Активно працювали в цей час у школі гуртки художньої самодіяльності. Учитель музики Людмила Сергіївна Коваленко організувала учнівський та вчительський хори, які з успіхом виступали на міських оглядах самодіяльних художніх колективів. Людмила Сергіївна - випускниця Гостомельської школи - багато років працювала у рідній школі, навчаючи дітей прекрасному мистецтву музики.
Багато випускників школи після
Loading...

 
 

Цікаве