WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія Гостомельської школи - Реферат

Історія Гостомельської школи - Реферат

Підтримуючи зв'язки із партизанським загоном, що діяв у навколишніх лісах, юні підпільники виконували доручення партизан. Тогочасні події колишній партизан Я.Кузнець описав у книзі спогадів "Ми йдемо на бій". Окремі розділи цієї книги присвячено розповіді про боротьбу Гостомельського підпілля.
У листопаді 1943р. селище було звільнено від німецьких окупантів. На території Гостомеля розташувалася військова авіаційна частина. У боях за Київську землю полягло багато воїнів. Учні нашої школи вже у післявоєнний час проводили велику пошукову роботу, повертаючи із забуття імена тих, хто загинув, визволяючи нашу Вітчизну. На території Гостомеля є поховання часів війни близько 20 воїнів, що полягли тут.
У 70-х рр. учні під керівництвом учителя математики Г.С.Білоус віднайшли рідних Ірини Шиманської, сержанта-авіастрілка, яка загинула в Гостомелі у 1943р. Ця 24-річна дівчина була єдиною дочкою у батьків. Вона, студентка Ташкентського політехнічного інституту, добровольцем пішла на фронт. Її життя обірвалося, коли вона захищала небо Батьківщини.
Тоді ж, у 70-х, старшокласники разом з учителем української мови і літератури Г.С.Ревою встановили листування із сестрою авіатехніка Михайла Родіна. Він був родом з м.Електросталь, що у Підмосков'ї, а поліг тут, у Гостомелі, у 1943 році. Не одне покоління учнів школи виховувалося на прикладі життя цієї мужньої і сміливої людини.
У приміщенні школи до 30-ліття Перемоги було відкрито Музей Бойової слави. Там було зібрано багато матеріалів, що розповідали про Гостомельське підпілля часів Великої Вітчизняної війни; зберігалися фронтові листи-трикутники; експонувалися фотоматеріали та документи, які свідчили про бойові заслуги гостомельців - ветеранів війни.
Окремий стенд було присвячено бойовому шляху 74-ої стрілкової дивізії, яка звільнила Гостомель у 1943 році. Учні школи довгий час підтримували дружні стосунки з ветеранами, часто запрошували їх на зустрічі.
Отже, у 1943р. почало відновлюватися життя селища, почалася і робота у школі. Відбудовою приміщення, організацією навчального процесу опікувалися директор школи Ольга Степанівна Білик, учителі Т.Я.Ребрик, Н.О.Шульга, Ф.М.Завірюха, П.П.Майкова, М.П.Кодякова, Н.Осадча та інші.
У 1944-1945р.р. школу очолює І.П.Ребрик. У цей нелегкий час продовжується відновлення понівеченої авіабомбою будівлі школи.
У 1945р., демобілізувавшись із армії, до школи приходить учитель хімії Ф.С.Верстюк. Він очолив школу і працював директором близько 20 років.
Ф.С.Верстюк назавжди оселився в Гостомелі. Працював директором, а потім учителем хімії. У школі зустрів свою майбутню дружину, випускницю М.О.Онащенко, яка згодом стала вчителем української мови й літератури. Федір Степанович і сьогодні - бажаний гість у школі, він щедро ділиться з педагогами та учнями життєвим досвідом, спогадами про життя шкільної родини у минулі роки.
У перші післявоєнні роки зародилася традиція школи щодо створення класних літописів. Пропонуємо літопис учнів географічного гуртка, в якому розповідається про селище Гостомель, його жителів, школу, завод. Текст роботи та фотографії літопису з їх підписами збережені в оригіналі.
Шкільне життя у 40-70р.р. ХХ ст.
У 1946 році середня школа у Гостомелі відзначила свій перший ювілей - 10-річчя від часу заснування. Приміщення школи було вже відновлене завдяки зусиллям директора Федора Степановича Верстюка, вчителів та учнів, які багато працювали над упорядкуванням класних кімнат. Уже можна було підвести підсумки 10-річної діяльності: школа дала дорогу в життя 5 випускам - 87 учням. У 1946 році двоє випускників школи - Марія Олександрівна Онащенко та Остап Мартинович Шаман - було нагороджено срібними медалями за успіхи в навчанні. Розпочинався новий етап у житті Гостомельської середньої школи.
Зростало, розбудовувалося селище, збільшувалася кількість його жителів. Щороку все більше учнів приходило на навчання. Приміщення школи стало замалим, не вистачало класів, тому рішенням виконкому Ірпінської міської Ради депутатів трудящих від 27 серпня 1964 року за №897 було дано дозвіл на виготовлення проектної документації на добудову десяти класних кімнат до Гостомельської середньої школи.
Розповідає вчитель англійської та німецької мов Галина Іванівна Решетило (Трухан): "Яке щастя вчитись і працювати в нинішній ЗОШ №13 м.Ірпеня! Адже це школа-красуня. Вона пройшла напружений, але прекрасний шлях від повоєнних років до нинішніх днів. У її становленні, як згадує вчитель-пенсіонер, випускниця цієї школи Шульга Надія Остапівна, значну роль відіграли вчителі. Звільнили Гостомель. Школа понівечена. Вчителі розбирали завали, ремонтували стіни, двері, вікна. Почалося навчання. А опалювати приміщення нічим. І знову вчителі копали торф, заготовляли паливо. Зростало селище. Приміщення було занадто мале. Працювали в 2 зміни (вечірня школа). У такій школі я почала працювати в 1964р. А в 1967р., (влітку) почалася добудова другого крила. Вчителі протягом літа завозили цеглу. Їздили на цегельний завод (у с. Воронківка), вручну вантажили і розвантажували. Ніхто не жалівся, бо це була наша мета - добудувати школу. Ми її добудували. Раділи всі. Приміщення старої школи служить і зараз добрій справі. Вона потопає в зелені дерев. Це не просто дерева. Це дендропарк. Саджанці були взяті в розсадника в Берковцях. Посадили їх учні 5-Б кл. (кл. кер. Трухан Г.І.) під керівництвом учителя біології Майкової Паші Павлівни. Всі дерева прийнялись, бо поливали кожного дня (воду носили відрами). Це і сьогодні жива пам'ятка тих славних трудових днів".
Після завершення добудови приміщення школи, пропрацювавши 20 років директором, іде на пенсію Ф.С.Верстюк. З 1966 року школою керує вчитель фізики та астрономії О.С.Гудзинський. Педагогічний колектив школи у цей час складається із 42 учителів.
І кожен - закохана у свою професію людина, енергійна і творча. З любов'ю та вдячністю згадують сьогодні у селищі вчителів, які працювали у школі в ті роки. Це Віра Антонівна Цехмайструк, учитель хімії; Катерина Онуфріївна Кириленко, учитель української мови і літератури; Андрій Михайлович Шульга, учитель географії; Галина Семенівна Рева, учительукраїнської мови і літератури; Ксенія Миронівна Павленко, учитель російської мови і літератури; Назар Костянтинович Павленко, бібліотекар школи; Сава Михайлович Хомич, учитель математики, учителі початкових класів Ніна Володимирівна Томас, Фрося Мусіївна Завірюха та інші, не менш улюблені і шановані вчителі, пам'ять про яких живе у серцях їхніх вихованців.
Гордістю школи були і її учні. Серед випускників тих, 60-х років, був Петро Олександрович Римаренко, обдарований юнак, медаліст. І вчителі, й однокласники часом називали Петра "живою енциклопедією" - таким широким було коло його знань. Петро Олександрович (нині вже покійний) працював головним редактором газети "Зірка". Щиро закоханий у рідне селище, у свою школу, П.Римаренко написав у день відзначення 500-ліття Гостомеля:
Що сьогодні сказати мушу?
Що б не сталося, що б не було -
Розтривожену гріє душу
Неповторне моє село.
Чудернацька назва - Гостомель.
А їй півтисячі літ!
Молодий, як юнацький спомин,
Давній, як всенький світ.
Не клянусь у вічній любові.
Запитаєте - дам отвіт:
Я молюся тобі в кожнім слові
І бажаю тисячу літ.
Серед випускників 60-х було багато талановитих людей, які відомі не лише на Київщині, а й в усій Україні, наприклад, випускниці 1964р.: Наталія Міщерська, тележурналістка; Ольга Матешко, актриса; Ніна Зайківська (Шкарпітко), завідувач Ірпінським міським методичним кабінетом; випускниця 1967р. - Людмила Баланенко, доктор фізико-математичних наук, член Нью-Йоркської Академії наук; випускниця 1968р. - Ірина Самченко, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник; а також випускниками
Loading...

 
 

Цікаве