WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професійно-педагогічна компетентність вчителя у галузі наукової організації праці учнів - Реферат

Професійно-педагогічна компетентність вчителя у галузі наукової організації праці учнів - Реферат


Реферат на тему:
Професійно-педагогічна компетентність вчителя у галузі наукової організації праці учнів
Нагальність підвищення ефективності навчання, створення сприятливих умов для викладацької й навчальної діяльності актуалізують проблему професійної компететності вчителя у галузі наукової організації праці (НОП) учнів і педагогів. Передусім йдеться про підготовку вчителів до реалізації педагогічного процесу на засадах особистісно орієнтованої педагогіки, діалогічної взаємодії, придовідповідності, здоров'язбереження, тайм-менеджменту. Сформованість професійної компететності вчителя у галузі НОП уможливлює створення здоров'язберігаючого простору закладів освіти, сприятливих / комфортних умов для викладацької й навчальної праці, забезпечення раціонального використання дидактичних, психофізіологічних, часового та інших ресурсів суб'єктів педагогічної діяльності.
Ґендерну компетентності педагогів охарактеризовано І.С. Мунтяном [10, c. 9-15]. Л.І. Столярчук порушує проблему "ґендерної освіченості" педагогів. Науковець зазначає, що кожен викладач є джерелом інформації з притаманним кожному "... власним стилем викладання навчального матеріалу, обумовленим його ґендерними особливостями. Від його професійної компетентності залежить орієнтація програм і методик навчання на конкретну жіночу / чоловічу індивідуальність ..." з певним типом функціональної асиметрії півкуль головного мозку, "створення сприятливих умов для всебічного розкриття здібностей учнів і створення ситуації успіху" [12, с. 48].
Сутність і зміст педагогічної компетентності складає предмет наукових досліджень І.А. Зязюна, С.І. Кари, Л.М. Мітіної, В.О. Сластьоніна.
Незважаючи на широке "тематичне поле" наукових пошуків із проблеми професійно-педагогічної компетентності (ППК), аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел показав, що ППК педагога у галузі наукової організації праці учнів не досліджується як психолого-педагогічна проблема.
Ураховуючи вищевикладене, мета публікації полягає у висвітленні сутності професійно-педагогічної компетентності вчителя у галузі наукової організації праці учнів. Мета конкретизується у таких завданнях: на основі аналізу літературних джерел виокремити й охарактеризувати складові ППК у галузі НОП учнів, проаналізувати її значення для конструювання й реалізації науково обґрунтованого навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах і наукової організації праці учнів.
Передусім зазначимо, що в сучасних науково-педагогічних працях, присвячених компетентності вчителя, набули поширення схожі за значенням дефініції: "професійно-педагогічна компетентність", "педагогічна компетентність", "психологічна компетентність", "психолого-педагогічна компетентність". Отже, на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики проблема педагогічної (професійно-педагогічної, психолого-педагогічної) компетентності та окремих її видів не дістала однозначного трактування.
Л.М. Мітіна, Г.В. Мітін, О.А. Анісімова педагогічну (психолого-педагогічну) компетентність тлумачать як "гармонійне поєднання знання предмету, методики і дидактики викладання, умінь і навичок (культури) педагогічного спілкування, а також прийомів і засобів саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації" [9, с. 66]. На підставі вищезазначеного науковці виокремлюють 3 підструктури педагогічної (психолого-педагогічної) компетентності:
- діяльнісну (знання, уміння, навички та індивідуальні способи самостійного й відповідального здійснення педагогічної діяльності);
- комунікативну (знання, уміння, навички і способи реалізації педагогічного спілкування);
- особистісну (потреба у саморозвиткові, а також знання, уміння, навички, принципи розвитку особистості дитини).
Цілком погоджуємося з думкою М.І. Лук'янової про те, що психолого-педагогічна компетентність учителя є узгодженістю (співрівневістю) між знаннями, практичними вміннями і реальною поведінкою педагога в його діяльності. Це інтегративна характеристика рівня професійної підготовки вчителя, що ґрунтується на фундаментальних психолого-педагогічних знаннях і сформованих комунікативних уміннях, які проявляються в єдності з особистісними якостями [7, с. 57-58].
Н.В. Кузьміна професійно-педагогічну компетентність (ППК) розглядає як "сукупність умінь педагога як суб'єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове й практичне знання з метою кращого розв'язання педагогічних задач" [6, с. 90].
На нашу думку, у структурі професійно-педагогічної компетентності цілком логічним є виокремлення певних складових. Зокрема, Н.В. Кузьміна запропонувала такі елементи ППК:
- спеціальна й професійна компетентність у галузі дисципліни, що викладається;
- диференціально-психологічна компетентність у галузі мотивів, здібностей, спрямованості учнів;
- соціально-психологічна компетентність у галузі процесів спілкування;
- методична компетентність у галузі способів формування знань, умінь учнів;
- аутопсихологічна компетентність щодо визнання особистих позитивних і негативних характеристик, а також власної діяльності [6, с. 90-107].
І.Б. Васильєв обґрунтував доцільність виокремлення професіографічної, прогностичної, спеціально-предметної, дидактичної, методичної, регламентно-нормативної, біографічної, психофізіологічної, діагностичної, управлінської, комунікативної, акмеологічної та аутопсихологічної компетентностей як елементів структури ППК [2, с. 72].
У контексті підготовки педагога до розв'язання завдань здоров'язберігаючої педагогіки М.К. Смирнов виокремив валеологічну, психологічну компетентності педагога [11, с. 221-223].
Окремий вид педагогічної компетентності складає компетентність учителя у галузі здоров'я [9, с. 67]. Колектив авторів [5, с. 87] поняття здоров'язберігаючої компетентності тлумачать як властивості особистості, спрямовані на збереження власного фізичного, соціального, психічного й духовного здоров'я, а також здоров'я оточуючих.
Л.П. Архиповою обґрунтовано необхідність формування еколого-валеологічної готовності педагога. Дослідниця переконує, що "еколого-валеологічна складова професійно-педагогічної освіти у системі внутрішкільного безперервного підвищення кваліфікації стає чинником формування ціннісних установок, що забезпечують усунення здоров'явитратності й утвердження здоров'язберігаючої освіти, збереження й зміцнення здоров'я її суб'єктів" [1, с. 6]. На нашу думку, вищезазначене актуалізує виокремлення еколого-валеологічної складової професійно-педагогічної компетентності вчителя у контексті його готовності до організації праці учнів на наукових засадах. Вона передбачає дотримання принципу природовідповідності у навчально-виховному процесі, глибоке знання і здатність реалізовувати на практиці здоров'язберігаючі (ЗЗПТ), здатність використовувати оздоровчий потенціал навколишнього середовища.
Оскільки власне категорія НОП є комплексною, міждисциплінарною, то і компетентність педагога у галузі організації праці учнів нанаукових засадах передбачає наявність у нього не лише ґрунтовних знань (з різних галузей педагогіки, психології, медицини, екології, математики, права, а також психофізіології, тайм-менеджменту, ергономіки, ергономіки та ін.), а ще й сформованість широкого спектру умінь, навичок, наявність певних здібностей. Особливого значення ми надаємо наявності у педагога знань про сутність, логіку педагогічного процесу, закономірності вікового й індивідуального розвитку учнів, математичну обробку результатів психолого-педагогічних вимірювань та ін.
У контексті нашого дослідження надзвичайну цінність становить педагогічна спадщина С.Й. Гессена, людини трагічної долі, науковця, філософа, правознавця, педагога. Незважаючи на те, що "вік" цитованих нами праць становить понад півстоліття, їхній зміст не втратив наукового й
Loading...

 
 

Цікаве