WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості діагностування професійної компетентності викладачів - Реферат

Особливості діагностування професійної компетентності викладачів - Реферат


Реферат на тему:
Особливості діагностування професійної компетентності викладачів
Забезпечення якості та належного рівня кваліфікації професійних кадрів, зокрема педагогічних, в Україні нині реалізується шляхом розробки та запровадження галузевих стандартів освіти. Упровадження стандартів, починаючи з 1998 року, є надзвичайно прогресивним і важливим для забезпечення якості завдяки чіткому формулюванню цілей, на які має бути спрямована професійна освіта та розуміння цілей усіма учасниками освітнього процесу та суспільством. Утім, лише визначення цілей (ОКХ) і навіть змісту (ОПП) освіти недостатньо для забезпечення якості, якщо відсутня остання ланка - здійснення контролю за досягненням цілей освіти. В Україні в системі вищої освіти контроль відповідності знань та вмінь студента, набутих під час здобуття вищої освіти, певному рівню кваліфікації переважно здійснюють самі університети або інші вищі навчальні заклади. Виняток становить лише галузь медичної освіти, де запроваджено єдиний національний ліцензійний інтегрований іспит, складання якого є обов'язковим для отримання диплому. Одна з причин запровадження ліцензійного іспиту в медицині - критичність цієї професії та суттєвий негативний вплив недостатньої кваліфікації фахівців-медиків на здоров'я нації. Аналогічним чином недостатня кваліфікація педагогічних кадрів може спричиняти не менш суттєвий негативний вплив на моральне здоров'я та формування нації. Тому у цій статті автори поставили перед собою завдання: дослідити та систематизувати, яким чином здійснюється забезпечення якості освіти та оцінювання кваліфікації фахівців педагогічного профілю в різних країнах.
Професійні вимоги до вчителя
Основні ідеї нових підходів до реформування системи післядипломної педагогічної освіти (ППО) полягають у забезпеченні неперервності й різноманітності освіти, гарантуванні її якості, орієнтації на широкий діапазон відмінностей у фаховій підготовці слухачів ППО.
Центральне місце у забезпеченні якості освіти (яку можна визначити як відповідність меті) посідає якість викладання і, отже, якість самих учителів. Але, чи відповідає сучасним освітнім цілям та роль, що нині відіграє учитель? Чи відповідає сучасним освітнім цілям методика і зміст підготовки вчителів? Із жалем можна констатувати, що ні, не відповідає і потребує істотних змін. У широкому аспекті такі зміни мають містити в собі:
- перегляд цілей і стандартів у галузі освіти і, як результат, перегляд навчальних програм (у тому числі методик викладання);
- реформу системи базової підготовки вчителів і системи підвищення кваліфікації, що б і вчителі-початківці і вже працюючі вчителі дістали можливість підвищувати свій професійний рівень;
- розробка і впровадження стандартів якості.
Аналіз процесів, що відбуваються в системі освіти, вказує на наявність великої кількості факторів (включаючи і фактори, причини яких лежать за межами навчального закладу), що впливають на якість освіти. Найголовнішими з них є два. Першим фактором, що визначає якість навчання, є якість викладача, точніше, якість навчання, яку він забезпечує. Другим важливим фактором є якість навчального закладу.
Зосередимо свою увагу на першому з цих факторів. Якість викладача - це не лише питання кваліфікації або особистісних характеристик учителя. Це і похідне від того, що вчитель фактично робить, яким чином поводиться в аудиторії. Ніщо не може зрівнятися з гарним учителем, що добре вчить [1]. Саме тому визначення стандартів якості викладача є основним для розуміння ролі ліцензійного тестування в її підвищенні.
Однак, що ми маємо на увазі, коли говоримо про гарне викладання? Які критерії якості є в цій галузі? На наш погляд, ці критерії визначаються тим, якою мірою навчальний процес відповідає цілям, що ставляться з боку суспільства перед освітою в цілому. Такий підхід змушує змінити традиційну уяву про гарного вчителя. Для вчителя більше недостатньо виконувати лише задачу передачі своїм учням набору знань, що є важливими для їх подальшої діяльності. Ця мета залишається критично важливою, однак тепер гарне викладання має також бути спрямоване на розвиток і виховання навичок і здібностей, що мають вирішальне значення для сучасної і майбутньої діяльності молодих людей, будуть сприяти розвитку їх особистісних якостей, дозволять їм виконувати свою роль у суспільних інституціях.
Розглянемо підходи до оцінювання вчителів та існуючі у різних країнах уявлення про кваліфікованого вчителя.
Певний інтерес становить система підготовки вчителів у Литві, країні, що входила до недавнього часу до складу СРСР. У цій країні вважають, що процеси відновлення суспільства можуть бути успішно реалізовані лише в тому випадку, якщо ми будемо готувати [2]:
- учителя-фахівця, який знає свій предмет і вміє працювати у цій галузі; (вважається, що знання і навички можна отримати в процесі навчання й у ході практичної діяльності);
- учителя-дидакта-методиста, який не лише знає свій предмет, але й здатний передати іншим свої знання, навички, досвід (отже, окрім знань потрібна ще психологічна і методична підготовка, що набуває великого значення під час підготовки до роботи в школі);
- учителя-вихователя-педагога, який толерантно ставиться до інших, бажає і вміє допомагати їм, може впливати на них не лише словом, але й ділом, своїм особистим прикладом.
Дещо інший підхід спостерігається у Франції. Там наголос було зроблено на перегляд традиційних уявлень про професіоналізм і кваліфікаційні вимоги. Так само як і в інших країнах, у Франції були розроблені нові вимоги до вчителів, що отримали назву "відкритого професіоналізму". Зміни в процесі викладання і навчання в школах супроводжувалися відходом від індивідуалізму у викладанні і науковому аналізі практичної діяльності вчителя [3]. За новими професійними вимогами викладач має:
- проводити навчання у тісному співробітництві з іншими членами шкільного колективу (підхід "групового викладання");
- здійснювати індивідуальне та групове навчання учнів, приділяючи основну увагу загальному розвитку дитини;
- мати здатність визначати потреби учнів і проблеми у навчанні;
- визначати освітні цілі шкільних навчальних програм, проводити їх аналіз і переглядати у разі необхідності;
- мати здатність розробляти й адаптувати навчальні програми і методики викладання, проводити дослідницьку роботу;
- мати здатність проводити оцінювання досягнутих результатів;
- співпрацювати з батьками, представниками громадськості й особами, відповідальними за суспільну і культурну діяльність тощо;
- мати здатність вести постійний діалог з учнями для здійснення більш тісного педагогічного контакту, а також для можливої корекції плану викладання/навчання;
- брати участь у програмах підвищення кваліфікації як викладачів, так і тих, кого навчають;
- брати участь у плануванні й управлінні діяльністю школи, виробленні на основі свого досвіду пропозицій щодо розвитку системи освіти в цілому.
Винятково важлива роль підготовці вчителів приділяється у США. Новий президент США Джордж Буш через 2 тижні після інаугурації виступив із новою програмою у галузі
Loading...

 
 

Цікаве