WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Навчання в умовах інформаційно-освітнього простору цифрової школи - Реферат

Навчання в умовах інформаційно-освітнього простору цифрової школи - Реферат


Реферат на тему:
Навчання в умовах інформаційно-освітнього простору цифрової школи
У зв'язку з переходом до інформаційного суспільства змінюються вимоги до освіти, до особових і професійних характеристик майбутніх громадян цього суспільства. Відбувається глобальна інформатизація суспільства, у тому числі й освіти. Школи інтенсивно змінюють свій вигляд, як зовнішній, так і внутрішній, як за формою, так і за змістом і принципами роботи.
Швидкий розвиток знань і вільний доступ до відомостей і даних усіх видів, що обновляються, змінюють зміст і способи навчання. Сучасні школи функціонують в менш жорсткій централізованій системі, у їх діяльності починає використовуватися мережевий принцип організації. Вони стають відкритішими для різних інноваційних проектів. У школах нової формації змінюється також роль директора. Він фактично стає керівником організації, йому необхідна більш якісна і різностороння підготовка. Водночас школа потребує безперервних змін і перетворень. Вона стає відкритою для зовнішнього середовища. Дискусії, пов'язані з розвитком школи, повинні проводитися на регулярній основі в кожній школі. Зростає рівень участі батьків, а також якість їх взаємозв'язку зі школою і співпраці з учителями. Мета цих перетворень полягає в тому, щоб одержати цілісну перспективу рефлексії для планування стратегії розвитку і управління шкільним середовищем в цілому, а також якістю навчання [1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11]. З переходом до інформаційного суспільства й осмисленням нових задач, що стоять перед освітою в цілому, замість традиційної класно-урочної парадигми викладання і навчання формується нова парадигма навчального процесу, що спирається на результати досліджень, що проводяться в останні три десятиріччя. Її основні ідеї можуть бути сформульовані так [2, 4, 8]:
Навчання - це природний процес. Вивчення чого-небудь - це природний стан мозку, проте процес навчання для кожного носить індивідуальний характер. Є різні стилі навчання, сприйняття й індивідуальної поведінки, які необхідно враховувати в процесі навчання для конкретного учня. Якщо вдається створити цікаві й насичені системи навчання, працюючи з якими, учителі допомагатимуть тим, хто вчиться, і стимулюватимуть їх, учні вчитимуться з більшою мотивацією і бажанням.
Навчання - це соціальний процес. Учні краще всього навчаються, спілкуючись зі своїми однолітками, учителями, батьками та іншими людьми, в умовах, коли вони беруть активну участь в розв'язанні серйозних, цікавих, практичних задач. А сам навчальний процес, що спрямований, перш за все, на формування системи знань, повинен відбуватися на основі використання колективних форм. Використання інформаційно-комунікаційних технологій надає і забезпечує вчителям і учням можливості для співпраці з колегами у своїй країні й у всьому світі. Ці технології надають також в їх розпорядження новий інструментарій для сумісного навчання, як у звичайній аудиторії, так і в мережі Інтернет [2].
Навчання - це активний, а не пасивний процес. У більшості галузей діяльності люди стають перед необхідністю конструювання нових знань, а не їх відтворення. Для того щоб учні змогли підвищувати свій рівень знань, вони повинні стати активними учасниками навчального процесу - діяльності, пов'язаної з розв'язанням реальних задач, створенням власних творів, виконанням дослідницьких проектів (не слід плутати ці види діяльності з вивченням наукових методів пізнання), участю в дискусіях і самодіяльних виступах, конструюванням реальних об'єктів. А головна вимога традиційного навчального плану - навчитися згадувати й описувати те, чого добилися і що створили інші. Конструювання нових знань повинно будуватися на розумінні знань, засвоєних раніше; просте відтворення знань, не пов'язане зі створенням нових знань, - це переважно пасивна діяльність, яка не забезпечує справжнього залучення тих, хто навчається, в навчальний процес, не ставить перед ними важкі, але цікаві і практично спрямовані задачі.
Навчання може носити як лінійний, так і нелінійний характер. Традиційна модель навчання побудована на припущенні про те, що розум працює як процесор, розрахований на послідовну обробку окремих елементів відомостей. Тим часом, розум, скоріше за все, доцільно "алегорично" порівняти з паралельним процесором, який може одночасно займатися обробкою великої кількості різних видів відомостей. Когнітивна теорія і результати досліджень у цій галузі дають уявлення про навчання як про реорганізацію структур знань. Структури знань зберігаються в семантичній пам'яті у вигляді схем або когнітивних карт. Учні "вчаться" шляхом поповнення, комбінування й реорганізації набору когнітивних карт, багато хто з яких накладається один на одного або пов'язані один з одним за допомогою складної мережі асоціацій. Є багато способів, що дозволяють тим, хто навчається, знайти й обробити навчальні відомості, включаючи потім сформовані в процесі цього знання у вже існуючі структури знань. Навчання повинно проходити по спіральному шляху і мати діалектичний характер, від простого до складного, від знань менш повних до знань більш повних і т. д.
Навчання тісно пов'язано з інтеграцією знань і обліком контексту. Навчальні відомості, представлені як єдине ціле, засвоюються звичайно легше, ніж навчальні відомості, представлені винятково у вигляді послідовності окремих інформаційних елементів, фрагментів матеріалу, як, наприклад, у програмованому навчанні. Тим, хто навчається, водночас набагато легше з'ясувати відносини між об'єктами; у них формуються асоціативні зв'язки. Відкриття зв'язку між фактами, які раніше здавалися ізольованими один від одного, є творчим актом, чи то в мистецтві, чи то в науці. Це не може бути зроблено за учнів; ці зв'язки неможливо створити безпосередньо у свідомості тих, хто навчається. Можна надати їм відповідні відомості, можна навіть просто декларувати існування того або іншого зв'язку. Проте навіть якщо навчальні відомості неодноразово повторюються, не можна припускати, що вони дійсно засвоєні. Учні повинні самі відкрити їх для себе. Це не означає, що учні повинні скоювати такі відкриття без сторонньої допомоги. Роль вчителя якраз і полягає в тому, щоб допомагати в освіті та підтримувати зв'язки й інтеграцію знань тих, хто навчається, у тому числі на основі інноваційних методів і форм навчання, а також за активного, системного і доцільного використання ІКТ.
Навчання будується на базі моделі "сильних сторін" того, хто навчається, - його здібностей, інтересів і культурного рівня. Кожний учень має сильні й слабкі сторони. Навчальна діяльність повинна будуватися з урахуванням сильних сторін тих, хто навчається, і базуватися на них, а не на постійному акценті на помилках і, виходячи з необхідності, усувати їх недоліки. Ефективність навчання оцінюється, виходячи з рівня успішності тих, хто навчається, і групи тих, хто навчається, у розробці і завершенні проектів, розв'язанні реальних задач. Атестація тих, хто навчається, проводиться на підставі відомостейпро фактичні результати роботи в процесі виконання групових та індивідуальних навчальних задач.
Інформаційно-комунікаційні технології відіграють все більш зростаючу роль у модернізації освіти. У сучасних
Loading...

 
 

Цікаве