WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу: наукові підходи - Реферат

Моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу: наукові підходи - Реферат

параметрів оберту та критеріїв оцінки змін цих параметрів, вибір методики вимірювання ефективності моделі;
4) дослідження валідності моделі інноваційного освітнього простору школи у розв'язанні поставлених завдань;
5) застосування моделі інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу в педагогічному експерименті;
6) змістова інтерпретація результатів моделювання.
Можливе "фрактальне вкладання" перелічених елементів різних структур процесу педагогічного моделювання: конструкції можуть бути різноманітними. Ці процеси регулюються синергетичними засадами, на яких необхідно базуватись під час проведення процедури моделювання інноваційного освітнього простору школи.
Існують два підходи до розуміння синергетики: як теорії систем, що самоорганізуються (Г. Хакен), і виникнення порядку через флуктуації (зміни через вплив) (І. Пригожин). В інтерпретації педагогічної науки синергетичний підхід передбачає створення умов для самовдосконалення, саморозвитку системи. Компонентами для чого, перш за все, виступають професійна компетентність та творчий потенціал розробників моделі, виявлення проблемного поля освітнього простору школи.
З огляду на синергетичні засади моделювання освітніх систем (В. Буданов, І. Добронравова, А. Євтодюк, І. Пригожин, Г. Хакен та ін.), з моменту виникнення освітнього простору школи як системи, у ній закладено не лише механізм онтогенезу (програма системи), але і механізм філогенезу (програма зміни системи), який на певних етапах еволюції призводить систему до розквіту чи занепаду. Так, І. Підласий зазначає, якщо зміни (нововведення) перевищують певну припустиму межу (запас міцності системи), то система руйнується, і на її місці виникає нова система з іншими властивостями (якщо утворення розсипається за незначних зусиль, воно не є системою). Програма зміни системи стає відправною точкою внутрішньої детермінації відповідно до якої відбуваються зміни, що визначають, які з флуктуацій системи приживуться і будуть підтриманими внутрішніми та зовнішніми процесами.
Як зазначає А. Євтодюк, програма зміни освітньої системи та внутрішня детермінація, згідно з якою відбувається розвиток, передбачає як умови такі обставини: певний набір можливостей початкової системної структури (оскільки в процесі самоорганізації становлення цілого відбувається із самого себе) і потенціал розвитку (тобто рівень неврівноваженості початкової структури, її здатності до самоорганізації і створення дисипативних структур через точки біфуркації). Якщо зовнішні впливи інформації резонансні власним властивостям видової структури освітньої системи, то і невеликий вплив здатний відіграти значну роль у майбутньому цієї системи і привести її або до розквіту, або до занепаду, або до виходу на новий рівень через точку біфуркації. Оскільки освітні системи є системами, які управляються як самоорганізацією, так і соціальною організацією, то слід зазначити таку закономірність: як і в інших складних системах, діяльність усіх освітніх систем не може бути значно трансформована за допомогою навіть великих змін окремих її складових (підсистем) без урахування взаємозв'язків усіх її частин. Так, А. Євтодюк відокремлює аспекти, за якими доцільно моделювати трансформацію існуючих освітніх систем і моделювати нові:
1. Атрактори - пріоритетні ідеї трансформації існуючих чи моделювання нових освітніх систем.
2. Шляхи трансформації існуючих і становлення нових атракторів освітніх систем.
3. Сутнісне наповнення освітніх систем.
4. Особливості професійно-педагогічного й науково-педагогічного забезпечення діяльності освітніх систем.
5. Взаємовплив та взаємозв'язки соціокультурного, екологічного довкілля та освітніх систем.
6. Очікувані результати моделювання [3, с. 18].
Не менш важливим у процесі моделювання інноваційного освітнього простору школи є врахування синергетичних принципів. Так, В. Буданов [1] пропонує у процесі педагогічного моделювання спиратися на сім провідних принципів синергетики: гомеостатичність та ієрархічність (характеризують фазу порядку, стабільного функціонування системи); нелінійність, нестійкість, не замкнутість (принципи зародження); динамічна ієрархічність і спостереження (конструктивні принципи).
Моделювання інноваційного освітнього простору школи, що базується на синергетичних засадах, забезпечує прогнозування й правильне формулювання стратегічних цілей, які визначають хід процесу, а також ефективність управління цим процесом, що приведе до якісних змін результату.
Зазначені наукові підходи до моделювання інноваційного освітнього простору школи тісно взаємопов'язані між собою (див. схему). Синергетичний підхід передбачає вивчення процесів розвитку та саморозвитку, по-перше, такої складної педагогічної системи, як інноваційний освітній простір школи, по-друге, діяльності її розробників, процесу моделювання. Системний підхід передбачає розгляд освітнього простору школи, його моделі й самого процесу моделювання як систем, що розвиваються на синергетичних засадах. У свою чергу, діяльнісний підхід передбачає певні етапи розробки педагогічної моделі освітнього простору, яка розглядається як система, що має на меті інноваційний розвиток.
Моделювання освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу на засадах синергетичного, системного і діяльнісного підходів забезпечує побудову моделі освітнього простору як цілісної інноваційної системи; її оцінку та підготовку до масового використання; дозволяє зробити його гнучким і творчим щодо часу, форм, місця тощо, але у той же час не спонтанним, регламентованим, з урахуванням рівня розвитку, цінніснихорієнтацій та суб'єктивного досвіду зі спіралеподібною побудовою, інтеграцією і комплексним підходом до змістового наповнення. Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в розробці програми підготовки вчителів до педагогічного моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням системного, діяльнісного та синергетичних підходів.
Взаємозв'язок наукових підходів до моделювання інноваційного освітнього простору школи
Список джерел:
1. Буданов В. Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании: Автореф. дисс. …д-ра филос. наук: 09.00.08. - М., 2007. - 32с.
2. Дахин А. Н. Педагогическое моделирование. - Новосибирск, 2005. - 229 с.
3. Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03. - К., 2002. - 24 с.
4. Колесникова И. А., Горчакова-Сибирская М. П. Педагогическое проектирование. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. - 228 с.
5. Леонова О. Образовательное пространство как педагогическая реальность. // Alma mater (Вестник высшей школы). - 2006. - № 1. - С. 36-40.
6. Масюкова Н. А. Проектирование в образовании. - Минск: Технопринт, 1999. - 288 с.
7. Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. / Под ред. Н. Б. Крыловой. - М, 1995.
8. Рибка Н. М. Єдиний освітній простір як інтегративна система: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03. - Одеса, 2005. - 24 с.
9. Смирнов С. Н. Элементы общего состояния понятия "система" и некоторые ступени развития познания и общей практики // Системный анализ механизмов познания. - М.: Наука, 1979.
10. Тезаурус ЮНЕСКО-МБЛ по образованию. - ЮНЕСКО, 1993.
11. Щевелева Г. М. Образовательное пространство. Современный взгляд. Подходы к формированию. - Воронеж, 2001. - 103 с.
12. Ясвин В. А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. - М.: Смысл, 2001. - 365 с.
Loading...

 
 

Цікаве