WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культура педагогічного спілкування при навчанні дорослих - Реферат

Культура педагогічного спілкування при навчанні дорослих - Реферат


Реферат на тему:
Культура педагогічного спілкування при навчанні дорослих
Хто реформує освіту,
той реформує суспільство.
Янош Корчак
Можна побудувати чудові навчальні заклади, створити небачені навчальні кабінети, оснастити їх сучасною технікою, надрукувати чудові підручники і якщо все це не буде оприлюднюватися, оживати, якщо там не будуть працювати творчі педагоги, не отримаємо кваліфікованих і грамотних спеціалістів. Ми всі знаємо, що головною фігурою всієї освіти є педагог.
Головною проблемою у навчанні дорослих є особистість педагога, який володіє специфікою спілкування з цією категорією суб'єктів навчання, про що й піде мова у нашій статті, метою якої є розкриття якостей особистості, яка навчає дорослих і які притаманні професії педагог.
Педагогічна професія - одна із самих масових, і досвід свідчить, що факел творчості загорається лише тоді, коли педагог має якості, притаманні особистості, яка вибрала професію навчати.
Важливою якістю педагога є вміння організувати взаємодію із суб'єктами навчання, якого б віку вони не були: дошкільного, шкільного чи дорослі. Складовою людського буття є спілкування, що присутнє в усіх видах людської діяльності. Але низка професій - педагог, лікар тощо - вони з фактора, що супроводжує діяльність, переходить у категорію професійно значущу, що лежить у природі професії. У цьому випадку спілкування виступає не як форма людської взаємодії, а як категорія функціональна [6].
Спілкування виступає однією з важливих умов об'єднання людей для будь-якої спільної діяльності. У спілкуванні людина, з одного боку, виявляє, розкриває для себе й інших психічні якості, а, з іншого, - розкриває і формує їх. Спілкуючись, особистість засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні норми, цінності, знання і способи діяльності, формуючи себе таким чином, як особистість і суб'єкт діяльності.
Поняття "спілкування" є широким і включає різні аспекти. Психологічний словник так формулює поняття "спілкування" - це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає обмін інформацією, сприймання і розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значущі зміни стану, поведінки партнера [8]. Виділяють такі цілі спілкування:
- контактну - встановлення контакту як стану готовності учасників навчального процесу до сприйняття і передачі інформації і підтримки взаємозв'язку у формі постійної взаємоорієнтованості;
- інформаційну - обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями тощо;
- збуджуючу - стимуляція активності партнера по спілкуванню, що спрямовує його на виконання тих чи інших дій;
- координуючу - взаємне орієнтування й узгодження дій під час організації сумісної діяльності;
- розуміння - розуміння смислу інформації, намірів, установок, переживань партнера по спілкуванню;
- емоційну - збудження у партнерах по спілкуванню потрібних емоційних переживань; зміни власних переживань і станів;
- встановлення відносин - свідомість свого місця в системі ділових, міжособистісних та інших зв'язків співтовариства;
- вплив - зміна стану партнера, його обмін інформацією між людьми, наміри, рішення думки тощо [2].
Ціль педагогічного спілкування полягає у передачі як професійних знань, умінь та навичок від педагога до суб'єкта навчання, так і обмін досвідом.
Нині основним принципом педагогічного спілкування є суб'єкт-суб'єктний характер, що полягає у рівності позицій, гуманістичній настанові, активності суб'єктів навчального процесу, взаємопроникненні у світ почуттів та переживань, готовності сприйняття співрозмовника [1].
Залежно від того, як реалізовано цей принцип взаємодії, спілкування постає: функціонально-рольове і особистісно орієнтоване.
Функціонально-рольове спілкування між учасниками навчального процесу є діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольової позиції. Його головна мета - забезпечити виконання певних дій, під час яких не виявляється особисте ставлення педагога до дорослого суб'єкта навчання.
Особистісно орієнтоване спілкування педагога передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. Головна мета - складна психологічна взаємодія. Щодо особистості Софія Русова написала: "Індивідуалізм є той головний фактор, що творить соціальний прогрес, який знаходить шлях до розвитку нових форм життя" [9]. Особистісно орієнтована освіта є не формування і, навіть, не виховання, а знаходження, підтримка, розвиток людини в людині і розвиток у неї механізму самореалізації, саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самозахисту тощо, необхідних для становлення самобутнього особистісного образу і діалогічного, безпечного засобу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.
Вищою цінністю педагогічного спілкування є індивідуальність педагога і дорослого суб'єкта навчання, який має свої погляди, почуття, відношення до оточуючих і природи. У зв'язку з цим провідним принципом педагогічного спілкування може бути прийнятий імператив Е. Канта: завжди ставитися до себе і суб'єктів навчання як до мети спілкування, результатом якої є відношення до особистості. Це відношення під час спілкування є вираженням честі і гідності суб'єктів спілкування.
Педагогічне спілкування, що реалізується під час рольової педагогічної дії завжди цілеспрямоване і є засобом розв'язання навчальних задач, ініціатором, організатором і головною керівною ланкою якого є педагог.
У спілкуванні з дорослим суб'єктом навчання необхідно враховувати ті аспекти педагогічного спілкування, що стосуються інтересів того, кого навчають. Педагог повинен зберігати контакти, підтримувати віру в сили, допомагати переборювати перешкоди у спілкуванні без втрати самоповаги і зниження самооцінки. Дорослі суб'єкти навчання мають достатній рівень соціальної зрілості і здатні прийняти на себе частку відповідальності, менш емоційно травмуються.
Дистанція між педагогом і дорослим суб'єктом навчання призводить до того, що суб'єкт навчання не завжди може звернутися до педагога за роз'ясненням, ховає своє нерозуміння. Близька дистанція, неформальні відносини можуть викликати у дорослого суб'єкта навчання ілюзію необов'язковості, небажання глибоко засвоювати навчальний матеріал. Конфліктні відносини можуть призвести до ігнорування справедливих вимог. Необ'єктивність педагога, неадекватно занижена оцінка здібностей і знань дорослого суб'єкта навчання, нетактовність у спілкуванні можуть викликати конфлікти. Тому педагог, перш за все, повинен мати комунікативні якості, що набувають у його діяльності професійної значущості.
Професійно-педагогічне спілкування педагога залежить від рівня сформованості його комунікативної культури. Природною основою комунікативної культури якої є комунікабельність особистості.
В.О. Кан-Каликхарактеризує комунікабельність як явище багатопланове, що поєднує низку компонентів, серед яких особливе місце мають: комунікабельність, соціальна спорідненість, альтруїстичні тенденції.
Отже, компонентами професійно-педагогічної комунікабельності педагога є:
1) наявність стійкої потреби у систематичному спілкуванні в різноманітних сферах;
2) органічна взаємодія загальнолюдських та професійних показників комунікативності;
3) емоційне задоволення на всіх етапах спілкування;
4) наявність здібностей до
Loading...

 
 

Цікаве