WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ключові чинники та сучасні інструменти розвитку системи освіти - Реферат

Ключові чинники та сучасні інструменти розвитку системи освіти - Реферат

конкурентноспроможною.
В [11] зазначається, що "співробітництво в освіті, якщо воно успішно реалізується, має великий потенціал. Воно може привезти до створення глобальних освітніх спільнот і консорціумів, що зробить освіту доступною в якості міжнародної додаткової послуги, що сплачується усіма тими, хто в змозі собі це дозволити... Цей принцип покладений в основу глобального партнерства між рівними у різних сферах економіки і культурах".
У сфері освіти глобальне співробітництво розвивається особливо бурхливо. Нові комп'ютерні супермагістралі, супутниковий зв'язок роблять таке співробітництво більш доступним та ефективним. Одначе слід враховувати небезпеку культурної експансії, експорту по глобальним комунікаційним магістралям освітніх програм, продукції мас-медія, які є неприйнятними і, навіть неприпустимими, для мовних, освітніх і культурних традицій ряду країн і цілих регіонів. Це суперечить тій сучасній тенденції розвитку світового суспільства, яка сьогодні спрямована не в бік глобалізації культур, а стійко націлена на етнічну і культурну ідентифікацію, на захист національних традицій, на культурну толерантність. Проте вже сьогодні можна відмітити бажання деяких великих освітніх корпорацій, не турбуючись за можливі наслідки здійснюваної освітньої діяльності, знайти нові ринки попиту для своїх послуг, які змістовно не адаптовані до аудиторії з певною культурою. В [6] зазначається, що "світ останнім часом невпинно змінюється. Визначальним чинником сучасної цивілізації стала інформація й усе, пов'язане з її накопиченням, оновленням передаванням і використанням. Але, як відомо, інформація теж є різного спрямування. Тому вкрай важливо, щоб вчитель став захисником дітей від елементів агресії, жорстокості, які нерідко пропонують інформаційні потоки".
Якщо не враховувати ці тенденції, не запобігти проявам негативного інформаційного впливу на вітчизняний освітній простір з боку небажаних закордонних освітніх і мас-медія систем, на цьому грунті можуть виникнути серйозні конфлікти, в тому числі міжнародні. Розвиток партнерських відносин й удосконалення ринку освітніх послуг слід будувати на засадах поваги до культурних цінностей різних націй і народів з урахуванням обраними цими націями і народами шляхів і темпів свого суспільного розвитку.
За останні роки освіта України зробила рішучі кроки в напрямі і інтеграції у Європейський освітній простір. Розглянемо деякі з них.
По-перше, як приклад успішної міжнародного співробітництва з інтеграції системи вищої освіти України у Європейський освітній простір слід вказати на спільну результативну діяльність міжнародних і національних урядових структур, провідних вітчизняних і закордонних університетів, основні положення якої були визначені у Лісабонській конвенції, а основні принципи згодом сформульовані у Болонській декларації. Ця спільна міжнародна діяльність отримала назву Болонський процес. Основні принципи Болонській декларації, в основному, співпали із стратегічними напрямами розвитку освіти України, з бажанням України інтегруватись у Європейське співтовариство. Тому у 2005 році Україна офіційно приєдналася до Болонського процесу і планує у 2010 році запровадити його основні принципи в повному обсязі.
"Позитивний вплив на впровадження нових технологій, змісту освіти і навчання має кредитно-модульна система організації навчального процесу, яка сприяє переходу від колективно орієнтованих форм і методів роботи зі студентами до індивідуальних, чітко персоніфіковани" [6]. Відповідно до основних принципів Болонської декларації, в рамках досягнутих з Європейською комісією ЄС домовленостей Україна планує до 2010 року запровадити у вищій освіті системи академічних кредитів, аналогічної системі ECTS (Європейська кредитно-трансферна система). Саме цю систему розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу, включаючи програми післядипломної освіти. Передбачається, що ECTS буде відігравати роль вагомого багатоцільового інструменту сучасного етапу модернізації освітніх систем, стане не тільки засобом забезпечення мобільності тих, хто навчаються, але й буде активно сприяти формуванню єдиної двоступеневої системи вищої освіти, реформуванню і удосконаленню навчальних програм, уніфікації систем оцінювання навчальних досягнень, професійної компетентності, забезпечить умови щодо міжінституціонального і міжнародного визнання проміжних результатів навчання і сертифікатів про отриману освіту тощо.
Багатолітня співпраця Європейської Комісії ЄС і 145 провідних університетів Європи дозволила сформулювати такі базові принципи, на яких грунтується розробка і запровадження загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів [2]:
1. Філософії взаємної довіри.
2. Здатності освітніх структур до конвергенції (гармонізації) як на національному, так і на міжнародному рівнях.
3. Вираження результатів навчання не в термінах часу, а в термінах кредитів, що прив'язані до результатів у вигляді компетенцій.
4. Реальності створення загальноєвропейської системи перезарахування (обліку) і накопичення кредитів.
5. Цінності і самодостатності обох ступенів освіти: як ступеня бакалавра, так і ступеня магістра.
6. Погодженості в рамках загальноєвропейського освітнього простору вимог до кваліфікацій у вигляді компетенцій.
7. Відмінності термінів навчання як на першому, так і на другому ступенях освіти не більш ніж на 25 %.
8. Обмеженості шкали оцінювання кредитів: програми бакалаврського рівня - від 180 до 240 кредитів, програми магістерського рівня - від 90 до 120 кредитів; кількість кредитів у річній програмі - не більше 60.
9. Розроблення загальних і прозорих рівневих індикаторів результатів навчальних досягнень, як умови порівнянності структур і ступенів, як частини власне європейської структури кваліфікацій, заснованих на об'єктивних стандартах.
10. Погодженості та здійсненності цих принципів як результат політичної волі і копіткої праці всіх учасників, зокрема, в рамках програм визнання подвійних і сумісних дипломів.
По-друге, розглядаючи питання інтеграції системи освіти України в європейські освітні системи, слід вказати на роботи, які проводяться в Україні в напрямістворення національної системи оцінювання рівнів навчальних досягнень, запровадження зовнішнього незалежного тестування випускників загальноосвітніх навчальних закладів, яке викликало в суспільстві широкий резонанс. В [6] зазначається: "дієвим важелем підвищення ефективності системи освіти є зовнішнє незалежне оцінювання результатів діяльності усіх суб'єктів навчально-виховного процесу. Воно передбачає об'єктивну оцінку підвищення якості середньої освіти, забезпечення доступу до вищої освіти та створення передумов для входження України у європейський освітній простір... Експерти оцінюють зовнішнє тестування як реальні кроки до прозорості випускної/вступної компанії, до справжньої неперервності середньої і вищої освіти". При створенні і впровадженні системи зовнішнього незалежного тестування необхідно було врахувати наявний закордонний досвід, специфіку стану і завдань розвитку вітчизняної освіти та забезпечити сполученість і сумісність національної системи з аналогічними європейськими системами. У 2006 році Міністерство освіти і науки України разом з Українським центром оцінювання якості освіти повело (у
Loading...

 
 

Цікаве