WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти - Реферат

Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти - Реферат


Реферат на тему:
Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти
Об'єднавчі процеси європейського континенту обумовлюють необхідність всеохоплюючого дослідження концептуальних засад та пошуку ефективних механізмів входження в єдиний європейський простір. Освітня сфера є однією з найважливіших на шляху інтеграції до об'єднаної Європи - впровадження європейських норм і стандартів в освіті сприятиме підвищенню в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього середовища [1, 6]. У цьому контексті актуальності набуває дослідження історичних віх та контексту розвитку освітньої сфери Європейського Союзу (ЄС), аналіз яких став предметом дослідження багатьох зарубіжних та українських вчених. Значний внесок у розвиток даної проблеми зроблено, зокрема, у роботах Г. Єгорова, Н. Лавриченко, О.Матвієнко, А.Сбруєвої та інших вітчизняних науковців. Так, масштабним дослідженням розвитку середньої освіти в країнах ЄС є напрацювання О.Матвієнко, яка презентує характеристики основних структурних реформ у системах обов'язкової освіти країн-членів ЄС.
Метою даної статті є аналіз еволюції освітньої стратегії ЄС в процесі становлення цього міждержавного об'єднання, ідея виникнення якого пов'язана з економічною стабільністю та безпекою, що стало відповіддю на руйнацію економіки європейського континенту, спричинену Другою світовою війною [1].
Особливістю цього міждержавного утворення стала відмова від підпорядкування інтересів країн-членів уніфікованій стратегії розвитку - основним принципом функціонування ЄС була проголошена репрезентація національних інтересів на загальноєвропейському рівні. Базуючись на цьому принципі, почала розвиватись і освітня стратегія ЄС, фундамент якої було закладено на неформальній зустрічі міністрів освіти країн-членів у 1963 р. [4, 5].
Подальший розвиток питання освіти отримало у 1971 р. на офіційній зустрічі шести міністрів освіти, де була прийнята перша резолюція про співпрацю у сфері освіти. Реалізацією ідей зустрічі стала Доповідь Janne Європейській Комісії з пропозиціями щодо напрямів розвитку співробітництва у галузі освіти (1973 р.).
Через рік (у 1974 р.), в результаті спільних напрацювань, було створено Комітет з освіти, який презентував усі країни-члени в особі повноважних представників міністрів освіти. А активна спільна робота розпочалась із прийняття рішення про заснування інформаційної мережі як основи для кращого взаєморозуміння освітніх політик та досягнень у дев'яти (на той час) країнах-членах ЄС - Європейська освітня інформаційна мережа (European Education Information Network - the Eurydice) стартувала у 1980 р. і з цього часу порівняння інноваційних ідей та перспективних практик стало основним компонентом європейської кооперації у галузі освіти. Ця діяльність розвивалася у декількох напрямах, починаючи від розбудови академічних мереж (наукова співпраця навчальних закладів вищої освіти та наукових центрів), започаткування спільної документації та збирання статистики до вироблення засадничих механізмів освітньої політики ЄС.
З другої половини 80-х років все більшої ваги для ЄС набуває ідея значущості людських ресурсів для підвищення конкурентоспроможності національних економік. У цьому контексті з 1986 р. розпочинається обмін студентами, викладачами та учнями, що стартував реалізацією Програми Erasmus з метою сприяння співпраці між університетами та мобільності студентів в кордонах ЄС. Якщо у 1987 р. в рамках програми в обміні було задіяно близько трьох тисяч студентів, то на сучасному етапі за схемою обмінів Еразмус щорічно навчаються сотні тисяч студентів та науковців з тридцяти європейських країн.
Пізніше, починаючи з 1995 р., Erasmus стала складовою програми Socrates, маючи на меті надання студентам кваліфікацій та дипломів, що визнаються усіма країнами-членами ЄС. З цією метою було запроваджено:
Європейську кредитну трансферну систему (European Credit Transfer System - ECTS), яка реалізується и вигляді спеціального додатку до диплому, що містить опис змісту, рівнів та статусу курсів, що вивчалися,
Європейську біографію (European CV) та
Європропуск (EUROPASS).
Через два роки (1989 р.) відбувається географічне розширення обмінів для професійної підготовки людського потенціалу - програма Tempus спрямовується на реалізацію трансєвропейської схеми співробітництва у вищій освіті, зокрема з метою реструктурування сектора вищої освіти в Центральній та Східній Європі шляхом розвитку міжуніверситетської співпраці (обмінів між студентами та викладачами). Перша фаза програми - Темпус І (активно розпочата у 1990 р.) мала на меті імплементацію трансєвропейської мобільної схеми для університетського навчання в країнах Центральної та Східної Європи. Темпус ІІ (1994-1998) було спрямовано на розширення обмінів на країни колишнього СРСР. Метою Темпус ІІІ (2000-2006) є сприяння ефективному розвиткові систем вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи, включаючи країни колишнього Радянського Союзу та Монголію шляхом зближення культур та досвіду в умовах демократичних змін.
Підписання Маастрихтської угоди у 1992 р., відкрило новий етап розвитку освітньої стратегії - освітній сектор на законодавчому рівні було включено до спільної стратегії, спрямованої на підготовку молоді до дорослого життя в рамках ЄС. Затверджена стратегія у галузі освіти характеризується відмовою від уніфікації освітніх політик країн-членів - за законодавством ЄС організація та зміст освіти є їх власною прерогативою. У відповідності до "принципу доповнюваності" ЄС може лише підтримувати та доповнювати діяльність країн-членів в окремих галузях освіти для підсилення "духу європейства". До таких сфер, згідно законодавства, було віднесено [7]:
підвищення якості освіти (Розділ 3, Стаття 149) шляхом:
розвитку європейського виміру в освіті, зокрема через навчання іноземних мов у державах-членах;
сприяння мобільності студентів/учнів та викладачів через академічне визнання дипломів та термінів навчання;
розвиток співпраці між освітніми інституціями;
сприяння обміну інформацією та досвідом щодо спільних засад функціонування систем освіти країн-членів;
сприяння збільшенню обмінів молоді та викладачів;
розвиток відкритого та дистанційного навчання.
розвиток системи професійної підготовки (Розділ 3, Стаття 150) шляхом:
оптимізації систем професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників для інтенсифікації професійної інтеграції на ринок праці;
спрощення доступу до професійної підготовки та сприяння мобільності викладачів;
сприяння співпраці у галузі професійної підготовки між освітніми інституціями та фірмами;
розвитку обміну інформацією та досвідом щодо загальних проблем професійної підготовки в країнах-членах.
З огляду на проголошені підходи нові програми спрямовуються на формування "європейської компетентності" - інтегрований "Сократ" та "Леонардода Вінчі" охопили усі типи та рівні освіти та професійної підготовки. Зокрема:
"Леонардо да Вінчі", розпочата у 1994 р., стала внеском у розвиток професійної підготовки молоді.
"Сократ" з 1995 р. об'єднала усі існуючі до цього часу програми у сфері освіти з метою розбудови "Європи знань" та поглиблення "європейського виміру в освіті", передбачаючи обмін студентів, учнів, викладачів та вчителів в академічній сфері, сприяючи мобільності громадян ЄС.
Наступний етап розвитку освітньої стратегії ЄС припадає на нове тисячоліття - стратегія набуває інноваційного
Loading...

 
 

Цікаве