WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дистанційне навчання: перспективи розвитку мовної освіти - Реферат

Дистанційне навчання: перспективи розвитку мовної освіти - Реферат

викладення знань надає можливість глибше зрозуміти структуру і логіку навчального предмета, виділити головні ідеї та основні наукові положення, внутрішні зв'язки між явищами тощо. Успіх в роботі зі студентами у більшості випадків залежить від правильної побудови обліку й оцінювання знань. Тут важко переоцінити роль і можливості комп'ютерної техніки. Крім того, на комп'ютер може покладатися роль своєрідного тренажера, який не тільки контролює знання студентів, але і підбирає необхідний матеріал для вивчення, повторення і закріплення отриманих знань.
11. Науковість навчання. Цей принцип полягає у достовірності тих фактів і явищ, які вивчаються у відповідних дисциплінах. Зміст будь-якої навчальної дисципліни повинен відображати сучасні досягнення науки. Наука не стоїть на місці. Вона постійно розвивається, збагачується новими дослідженнями й відкриттями, які здійснюють великий вплив на практику і повинні знайти своє відображення у відповідних розділах навчальної дисципліни. Інформаційні технології дозволяють забезпечити доступність й оперативність надходження інформації з лабораторій та інститутів незалежно від їх приналежності й географічного розташування. Науковість дистанційного навчання визначається самою природою інформаційних технологій навчання і має практично новий рівень порівняно з традиційними методами.
12. Доступність навчання. У випадку традиційного навчання цей принцип реалізується з урахуванням інтелектуальних і психофізіологічних особливостей якої-небудь групи студентів. Водночас навчальний матеріал підбирається залежно від усередненої базовоїпідготовки студентів і будується таким чином, щоб під час навчання йти від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного. Така побудова навчального матеріалу не викликає заперечень. Насправді, так вести навчання означає залучати студентів до знань поступово, доступно, не перевантажуючи, і переходити в навчанні від конкретних фактів до узагальнення, від простого узагальнення до складного, поступово розширяючи і поглиблюючи обсяг знань. А йти від відомого до невідомого - означає, що під час навчання потрібно дотримуватись певної послідовності, щоб структура і методи навчання на старших курсах опирались на знання, отримані на молодших, а проведення чергового заняття - на знання, отримані на попередніх заняттях і так далі. Однак, те що для одного студента може бути легко, для іншого може виявитись більш складним, і навпаки. Те, що для одного студента здається непереборною перешкодою, насправді може стати легкою після консультації з викладачем. Тобто відшуковуються такі способи взаємодії викладачів зі студентами, підбираються такі методи і засоби навчання, які з максимальним ступенем здатні забезпечити оволодіння знаннями студентами, враховуючи їхні можливості та рівень розумового, морально-соціального і фізичного розвитку. Реалізації такого підходу значною мірою сприяє перехід на дистанційне навчання. Сучасні інформаційні системи дають можливість організувати режим віртуального викладача (тьютора), який узагальнює педагогічний досвід вивчення певної дисципліни й інтегрує його з програмним забезпеченням. Завдяки цьому студент може проявляти максимальну самостійність під час навчання, вибирати раціональний шлях і темп самонавчання.
13. Комунікаційність навчання. Цей принцип обумовлений необхідністю організації діалогу між комп'ютером і кінцевим користувачем. Водночас інформація між учасниками діалогу може передаватись не лише на рівні підказок, довідок чи уточнень, але певною мірою включати й елементи інтелектуального спілкування. У діалозі "викладач - комп'ютер - студент", замість традиційного посібника значну роль відіграє так званий "електронний посібник", тобто комплекс інформаційних, графічних, методичних і програмних засобів автоматизованого вивчення конкретної дисципліни. Незаперечно, що можливості "електронного посібника" значно більші ніж традиційного посібника. Інформаційне забезпечення "електронного посібника", як правило, включає гіпертекст (текст, окремі слова чи фрази слугують переходом до іншого інформаційного блоку), автоматизовані навчальні системи (пакети навчальних, контролюючих та інших діалогових програм), методичні вказівки для організації роботи як з "електронним посібником", так і для проведення різного роду теоретичних і практичних занять, що виконуються поза комп'ютером. Формами "електронних посібників" можуть бути: а) текстова книга - статистична ілюстрована книга з рухомими і нерухомими зображеннями; б) розмовна книга - книга із звуковим супроводом; в) мультимедія-книга - включає текст, звук, зображення; г) інтелектуальна "електронна книга" - як правило, це експертно-навчальна система, яка використовує методи штучного інтелекту; д) книга-макросвіт - модель віртуальної реальності, яка дає високу ступінь реальності і включає ситуаційний сценарій тощо. Дистанційне навчання з використанням таких посібників "технологізує" навчальний процес, більш зацікавлює і полегшує навчання студентів, а ступінь засвоєння навчальних матеріалів визначається базовою підготовкою кожного окремого студента і відповідним програмним та навчально-методичним забезпеченням.
14. Мобільність навчання. Цей принцип полягає у створенні інформаційних мереж, баз і банків даних та знань для дистанційного навчання, які дають можливість студентам коригувати або доповнювати свою навчальну програму в необхідному напрямі за відсутності відповідних послуг у навчальному закладі, де він навчається. При цьому, зберігається інформаційна інваріантність освіти, яка забезпечує можливість переходу з однієї форми навчання на іншу, одного навчального закладу до іншого для навчання за спорідненими або іншими напрямами чи спеціальностями тощо.
Найбільш суттєвими з перерахованих принципів (які принципово відрізняють дистанційне навчання від традиційного) є принципова можливість здійснення навчального процесу за екстериторіальністю його учасників і переважної більшості засобів навчальної діяльності (інформаційних, технічних та інших, окрім тих, які використовуються персонально), а також забезпечення синхронного й асинхронного режимів взаємодії як учасників навчального процесу між собою,
Loading...

 
 

Цікаве