WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Глобальні освітні мережі: міжнародний досвід - Реферат

Глобальні освітні мережі: міжнародний досвід - Реферат


Реферат на тему:
Глобальні освітні мережі: міжнародний досвід
Розвиток інформаційно-технологічної бази сучасного суспільства за останнє десятиліття, спричинив різкий стрибок у розвитку комп'ютерної техніки, технології програмування та, як наслідок, появу нових засобів зв'язку та розвиток і застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій та засобів навчання у навчально-виховному процесі систем освіти. Ознакою сучасного суспільства стають мережі та мережні технології, які беруть свої витоки із процесів глобалізації: глобальні, локальні, корпоративні та інші - вони охопили і стали невід'ємною складовою у всіх сферах нашого життя.
Видатні зарубіжні науковці такі як американський вчений Джон Нейсбіт, один із основних прогнозистів сучасності, у своїх статтях та роботах розглядає світове суспільство майбутнього як мережного, у якому інформаційні та комунікаційні технології приведуть до змін, як він вважає, практично всіх сфер життя. [11]
Американський соціолог-футуролог Елвін Тоффлер у своїй книзі "Третя хвиля" зображує наше найближче майбутнє у вигляді електронних осередків з віртуальними місцями праці та віртуальним спілкуванням. [12]
Неминучість поширення інформаційно-комунікаційних та мережних технологій та їх інтегрування у всі сфери нашого життя, вимагає від систем освіти швидкого реагування на вимоги сучасного життя, що уможливлюється через проведення відповідної освітньої політики з подальшим реформуванням систем освіти.
Для освітян європейського простору одним з основних документів, який впливає на пріоритети розвитку освіти, залишається Декларація в сфері розвитку європейської політики стосовно використання новітніх інформаційних технологій затверджена у травні 1999 року Комітетом Міністрів Ради Європи, в якій наголошується на підтримці формування більш демократичного та сталого інформаційного суспільства, розуміючи важливість нових інформаційних технологій на різних рівнях, починаючи з регіонального. [6] Актуальною на цей час є Лісабонська стратегія, прийнята у березні 2000 року країнами Європейського Союзу. У цьому документі визначені пріоритети напрямів розвитку суспільства в цілому та освіти зокрема. Пріоритетом розвитку освіти європейських країн задекларовано підвищення рівня базових навичок та вмінь особливо у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, які мають на меті створення більш конкурентноспроможної та динамічно розвиненої економіки світу. Такий пріоритет вимагає проведення відповідної політики в освіті та освіти впродовж життя так само як і відповідну підготовку наукового та технічного штату працівників освіти. [10]
Такі пріоритетні напрями розвитку систем освіти зарубіжних країн підтримуються та відображаються в українських законодавчих документах. В "Законі України Про інформацію" одними з головних напрямів державної інформаційної політики визначено: "забезпечення доступу громадян до інформації; створення національних систем і мереж" (Стаття 6)[7]
В Національній доктрині розвитку освіти України (розділ IХ "Інформаційні технології в освіті", п.19) зазначено, що "пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують дальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві."[8]
Без комп'ютеризації освіти, яка є складовою інформатизації унеможливлюється процес розвитку та використання будь-яких інформаційно-комунікаційних технологій, якими є й глобальні освітні мережі, тому Постанова прийнята Кабінетом Міністрів України від 7 грудня 2005 року №1053 "Про затвердження державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки спрямована на подальшу комп'ютеризацію системи освіти України.
Зважаючи на те, що мережне суспільство надає широкий спектр для саморозвитку учня, у стратегічному напрямку розвитку систем освіти зарубіжних країн за останнє десятиліття визначається тенденція щодо особистісто-орієнтованого навчання, яке повинно забезпечити інтелектуальний та моральний розвиток учня на основі залучення його до різноманітної, самостійної, цілеспрямованої діяльності в різних сферах знань. Людиноцентризм стає основним напрямом розвитку освіти. Потреба в освіті впродовж життя прийнята як факт.
Аналізуючи розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних освітніх мереж зокрема, можна зазначити, що саме ці явища стають одними з основних складових сучасних зарубіжних систем освіти.
Акумулювання та систематизація освітньої інформації з подальшою її обробкою і поширенням серед освітян, була започаткована ще у 80-90-х роках ХХ-го століття завдяки підтримці Ради Європи, Європейського Союзу, ООН, ЮНЕСКО та інших потужних міжнародних організацій. Перш за все були створені освітянські центри та мережі, до яких можна віднести: ENIRDEM - Європейська мережа для покращення досліджень та розвитку в управлінні освітою; IEA - Міжнародна асоціація з оцінювання досягнень в освіті; IBE - Міжнародне бюро з освіти; INISTE - Міжнародна мережа з науково освітньої інформації; мережі Європейського Союзу та Ради Європи як EURYDICE (Інформаційна мережа з питань освіти Європейського Союзу), EUDISED (Європейські документаційні та інформаційні системи для освіти), CEDEFOP (Європейський центр з розвитку професійної підготовки), ENIC Network (Європейська мережа національних інформаційних центрів), та інші. Проведення комп'ютеризації та створення мережної структури таких осередків значно розширили можливості їх роботи, до якої вже входить не тільки аналітично-інформаційна, але й аналітично-дослідницька, інформаційно-просвітницька та організаційно-просвітницька діяльність (організація наукових, інформаційних, дослідницьких конференцій, семінарів, симпозіумів, організація освітніх проектів і програм, розробка та розвиток інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікативних технологій, друк аналітичних, методичних, інформаційних видань, створення інформаційних мереж з метою розповсюдження науково-освітянської інформації та обміну досвідом).
Процеси глобалізації з часом розширювали рамки поставлених первинно цілей та напрямів, а також меж спілкування, які спочатку визначалися при створенні самих
Loading...

 
 

Цікаве