WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Система освіти Античного світу (Курсова) - Реферат

Система освіти Античного світу (Курсова) - Реферат

прояв індивідуального, а як частинку всесвітнього, всепроникаючого розуму.
Ідеал щастя - блаженство - Арістотель вбачав перш за все в напруженій праці, що направлена на збагнення основ всесвіту. Арістотель заклав важливі передумови теоритичного осмислення буття і виховання, а також навчання, як частини цього буття. Найбільш системно погляди Арістотеля на виховання і освіту викладені в трактаті "Політика". Розглядаючи споконвічну проблему в співвідношенні соціальних і біологічних детермінант в вихованні, Арістотель зайняв гнучку позицію. "Він вважав, що з одного боку "від гарних батьків може піти лише гарне потомство", а з іншого - "природа найчастіше прагне до цього, але досягти цього не може"."[1; 54].
Стагіріт у вихованні на перше місце ставив моральне виховання. "Процес набуття морального досвіду визначав як важкий і тривалий. Великого значення надавав тут суб'єктивному фактору формування людської особистості." [2; 77].
Також Арістотель придавав велике значення суспільному, державному вихованню. Він вважав, що всяка форма державності потребує відповідного виховання в першу чергу. Арістотель допускав домашнє виховання в традиційних формах до 7-річного віку під началом батька. Але настоював, щоб сімейне
виховання знаходилось під наглядом державних чиновників - педономів, а також відкидав самоусунення батьків від виховання дітей і традицію передавати їх в руки рабів. Він пропонував проводити в сім'ї попереднє навчання з 5 до 7-річного віку. Хлопчиків з 7 років повинна була виховувати держава. В коло предметів початкової освіти слід було включати граматику, гімнастику, музику і інколи - малювання.
Розпочинати виховання школяра пропонувалось з "турботи про тіло", а вже потім "піклуватися про дух", щоб "виховання тіла сприяло вихованню духу". Гімнастика повинна була привести організм дитини в готовність для важкого процесу засвоєння знань. Надаючи особливого значення вихованню гімнастиці, Арістотель водночас різко засуджував спартанську традицію застосування тяжких і жорстоких фізичних вправ, в результаті яких діти перетворювались в "диких тварин". Гімнастика призначена для формування "прекрасного, а не дикої тварини", - писав Арістотель. Особлива роль в формуванні прекрасного відводилась музиці. Арістотель зробив великий вплив на філософську і педагогічну думку Античності та Середньовіччя. Його трактати служили навчальними посібниками протягом багатьох століть.
Висновки
1. В ті прадавні часи, коли майже у всьому світі більшість етносів не мали навіть своєї писемності, у Древній Греції вже сформувалась своя система освіти і виховання. Великим рушієм в розвитку виховання та зародженні педагогічної думки Древньої Греції була культура міст-полісів. Освіченість в тогочасному суспільстві вважалась необхідним і невід'ємним атрибутом гідного громадянина поліса. Виховання та освіта різних міст-держав відрізнялися між собою. Найвідоміші з них - Спарта та Афіни.
Педагогічний досвід Спарти був забутий в силу своєї виховної традиції, але звичаї фізичного виховання, загартовування молодого покоління використо-вувалися і в інші епохи. Найефективнішою система освіти і виховання була в Афінах. Тут діяли мусичні та гімнастичні школи, гімнасії та ефебії, а педагогічний досвід афінян поширився і на наступні епохи. Слід також відмітити, що саме Еллада була колискою шкіл як осередків освіти і науки.
2. В епоху Еллінізму (після розпаду імперії Олександра Македонського) система грецької освіти поширюється по Середземномор'ю, проникає в Причорномор'я, на Кавказ, в Середню Азію та Індію. В самій же Греції в цю епоху відбулися важливі зміни в сфері виховання та освіти. В Афінах, наприклад, видозмінилася система шкільного виховання: після мусичної та гімнастичної освіти учні мали навчатися в граматичних школах. Змінилися програми гімнасій, втратила свій військовий характер ефебія, з'явилися філософські школи.
В Еллінську епоху виникають нові центри освіти. Одним з них була Александрія - єгипетська столиця династії Птолемеїв, вона і послужила своєрідним містком між Елладою та Римом.
3. В період розквіту Римської імперії виховання в сім'ї, яке мало релігійний характер і діяло до цього часу, поступилося своєю позицією державній системі освіти. В перші століття нашої ери в Римській імперії склалися стійкі зміст, система і методи освіти. Основними вважалися дев'ять шкільних дисциплін, з яких в подальшому були виключені медицина та архітектура.
Таким чином сформувалась система семи вільних мистецтв. Діти навчались спочатку в тривіальних, а потім - в граматичних школах. Далі військова підготовка здійснювалась в легіонах. Пізніше вже з'явились риторичні школи.
4. Виховання та навчання в ранніх християн було зорієнтовано на Біблію. Першими вчителями християн вважались Ісус Христос та його апостоли. Раннє християнство надавало великого значення сімейному вихованню. Християни навчали своїх дітей в суспільних навчальних закладах. Далі вже християнська церква почала організовувати свої школи катехуменів, потім з'явилися школи
катехізису, які перетворилися в кафедральні і єпископальні школи. Утім, християни здобували вищу освіту і в навчальних закладах античного типу.
5. Велику роль в зародженні педагогічної думки Античного світу зіграв найбільший представник філософії софістів, видатний діяч і мислитель Сократ. Він був родоначальником діалектики. Головним завданням вчителя він вважав пробудження великих сил в душі учня. Бесіди Сократа викликали в слухачів велике емоційне піднесення. Вчительська діяльність цього видатного педагога була дорожчою для нього самого за власне життя.
6. В розвиток педагогічної думки Стародавньої Греції зробив свій вагомий внесок найвідоміший учень Сократа Платон. У тисячолітній історії світової культури Платону належить чільне місце. Він приділяв багато уваги питанням сім'ї, особистості вихователя, організації навчання й виховання дітей і молоді. Погляди та ідеї давньогрецького філософа справили значний вплив не тільки на становлення античної педагогіки, а й на розвиток її як науки у наступні століття.
7. Серед видатних діячів світової науки і культури почесне місце посідає мислитель і педагогантичного світу Арістотель. Його педагогічні погляди актуалізовувалися в різні часи і епохи, були джерелом філософсько-педагогічних концепцій багатьох педагогів світу.
Література
1. Джуринский А. Н. История педагогики: учеб. пособие для студ. педвузов. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 432 с.
2. Марценюк С. П. Педагогічні погляди Арістотеля. // Рідна школа. - 1991. № 10. с. 77.
3. Очеркъ истоіи воспітанія и обученія съ древнђйшихъ до нашихъ временъ. Составилъ (по Шмидту, Раумеру и др.) Л.
Модзалевскій. Санктпетербургъ, въ типографіи Ф. С. Сущинскаго. Могилевская, 7. 1866. (949 ст.).
4. Пискунов А. И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. - 2-е изд.,
перераб. - М.: Просвещение, 1981. - 528 с.
5. Третяков В. В. Погляди Платона на проблеми виховання. // Рідна школа. - 1993. №9. с. 74 - 75.
Loading...

 
 

Цікаве