WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Система освіти Античного світу (Курсова) - Реферат

Система освіти Античного світу (Курсова) - Реферат

брав на себе виховання та навчання підростаючих спартанців. Таке виховання було досить довгим у часі і ділилось на три етапи: з 7 до 15 років, з 15 до 20 років, з 20 до 30 років.
На першому етапі діти потрапляли до вихователя пайдонома. Вони разом жили, навчались, набували мінімальних навиків читання та письма, без яких, за словами Плутарха, ніяк не можна було обійтися. Зате фізична підготовка, загартування були дуже насиченими. Вихованці завжди ходили босоніж, спали на тонкому солом'яному настилі.
В 12-річному віці виховання ставало ще більш жорстокішим. У всі пори року верхнім одягом підлітків був легкий плащ. Їх привчали до короткослів'я. Довільний натяк на красномовство переслідувався. Застосовні були і покарання, але вони носили, скоріше, символічний характер. Наприклад, того, хто провинився, кусали за великий палець.
Хлопчиків 14-річного віку посвячували у ейрени - члени общини, які мали деякі громадянські права. Під час ініціації підлітка жорстоко випробовували. Ейрени були помічниками пайдономів в фізичній та військовій муштрі інших підлітків. Протягом року ейрени проходили випробування в військових загонах спартанців. На другому етапі випробування до мінімального навчання грамоті добавляли музику та співи, які викладалися більш поглиблено.
Прийоми виховання ставали ще більш жорстокішими. Підлітки та юнаки повинні були, наприклад, самі добувати їжу. Того, хто вловився на крадіжці, дуже били, але не за те, що вкрав, а за те, що зловився.
В 20 років ейрен отримував військове спорядження і потім ще протягом десяти років поступово набував статусу повноправного члена військової громади. Весь цей час не припинялась військова підготовка. До заборони не відносили, наприклад, ніяк і ні в чому не обмежене статеве життя. Але різко засуджувалось і переслідувалось пияцтво. Легендарний законодавець Лікург, щоб зберегти спартанців від пияцтва, проводив своєрідні "уроки трезвості", коли рабів заставляли напиватися, щоб спартанці могли на свої очі переконатися, наскільки відворотній п'яниця.
Виховання дівчаток та дівчат-спартанок мало відрізнялося від чоловічого. Воно складалося переважно із фізичних та військових вправ з диском, списом, дротиком, мечем. В такому ж малому об'ємі давалась загальноосвітня підготовка. Таким же вільним, як і в юнаків, була сексуальна поведінка.
Виховна традиція Спарти в результаті стала дуже поганою. Гіпертрофована військова підготовка, фактична неосвіченість молодого покоління - таким є результат одного з перших в історії дослідів державного виховання.
На дереві людської цивілізації спартанські культура і виховання були малоплодовитою гілкою. Не випадково Спарта не дала ні одного наскільки-небудь великого і яскравого мислителя або художника. А взагалі, не весь педагогічний досвід Спарти забувся.
Традиції фізичного виховання, загартування підростаючого покоління стали наслідуватися і в інші епохи.
Інакше, аніж в Спарті, будувалось навчання і виховання у Афінах.
Ідеал афінського виховання зводився до багатозначного поняття сукупності чеснот. По суті, мова йшла про всебічне формування особистості, перш за все з розвинутим інтелектом та культурою тіла. Вважалось, що прагнути до досягнення подібного ідеалу був у праві лише вільний та заможний громадянин Афін.
Практику організованого виховання та навчання проймав принцип змагання (агоністики). Діти, підлітки, юнаки постійно змагалися в гімнастиці, танцях, словесних суперечках, самовдосконалюючись і відшліфовуючи свої найкращі якості.
Всі афіняни отримували домашнє виховання. Сини вільних громадян зазвичай виховувались в сім'ї до 7 років. Потім за хлопчиками із заможних сімей наглядав особливий раб - педагог (дослівно поводир). Вихователем часто ставав найнепотрібніший в господарстві раб. Так що нерідко педагог був носієм ненайкращих властивостей, які часом засвоював і його підопічний.
Після семи років хлопчики-діти вільних громадян отримували можливість навчатися в приватних і загальних навчальних закладах.
Існувало декілька типів подібних закладів.
Початкову освіту давали приватні платні школи: мусичні та гімнастичні. В мусичних школах навчались школярі 7 - 16-річного віку, в гімнастичних школах або палестрах - 12 - 16-річні підлітки. Зазвичай учні відвідували одночасно обидва типи вказаних закладів.
Мусична школа давала переважно літературну та музичну освіту з елементами наукових знань. Альфою і омегою шкільної програми було вивчення поем Гомера. Як відмічав давньогрецький мислитель Платон, "Елладу виховував Гомер". Насправді, "Іліада" і "Одісея" не тільки слугували дидактичним матеріалом при навчанні грамоті і музиці, але і вводили юних громадян в систему життєвих відносин, призвичаювали до народних традицій.
Освоювались також початки математики, перш за все чотири арифметичні дії. В палестрах займалися розвитком культури тіла. Учні інтенсивно займалися бігом, боротьбою, стрибками, метанням диска, списа, фехтуванням. Все це було необхідно майбутнім воїнам. Афінський важкоозброєний піхотинець (гопліт) під час бою повинен був робити часті перебіжки, вступати в єдиноборство з ворогом, користуючись списом та мечем. Такому воїну отримана в палестрах підготовка була необхідною. Для завершення перебування в мусичних та гімнастичних школах наступним етапом освіти могли стати загальні установи - гімнасії. В V - IV ст. до н. е. Таких гімнасій в Афінах було три: Академія, Лікей та Кіносарг.
В гімнасіях вдосконалювали освіту юнаки 16 - 18 років. Акцент робився на вправах, що укріплювали та розвивали тіло. Водночас відшліфовувалися і розумові здібності. В гімнасії завжди можна було послухати популярного політика або філософа. Наприклад, відомо, що для великого мислителя давнини Сократа одним із улюблених місць для зустрічей зі слухачами був Лікей.
Вершиною виховання і освіти вважалось перебування 18 - 20-річних юнаків в ефебії - громадській установі, де викладачі, які знаходилися на службі у держави, навчали військовому ремеслу: верховій їзді, стрільбі із лука і катапульти, метанню дротика та ін. У ефебів була особлива форма одежі - широкополий капелюх та чорний плащ (хламіда).
Більш скромними були зміст і завдання жіночої освіти і виховання. Афінська традиція передбачала для дівчаток та дівчат аж до заміжжя виключно домашнє виховання. В сім'ї вони отримували елементарні навики читання та письма, музичну підготовку. Дівчата рідко коли з'являлися на людях, наприклад, під час релігійних царемоній. За судженнями афінян, жінка не могла бути претендентом на володіння "сукупністю чеснот". Її справою було домашнє господарство.
2. Виховання і освіта в епоху Еллінізму
В Елладі та переважно на Близькому Сході в епоху після розпаду імперії Олександра Македонського (ІІІ - І ст. до н. е.), культура та освіта розвивались втісному зв'язку з традиціями грецької освіти. В цей період, що отримав у науці назву епохи Еллінізму, система грецької освіти поширюється по Середземномор'ю, проникає в Причорномор'я, на Кавказ, в Середню Азію та Індію.
В самій Греції в Еллінську епоху пройшли важливі переміни в сфері виховання і освіти. Пройшли суттєві зміни в нижчій
Loading...

 
 

Цікаве