WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Зображення постаті людини в українському народному одязі - Реферат

Зображення постаті людини в українському народному одязі - Реферат


Реферат на тему:
Зображення постаті людини в українському народному одязі
Мета: закріпити знання про співвідношення частин тіла людини; продовжити знайомство учнів з традиційним українським народним одягом; розвивати інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців; виховувати любов до українського мистецтва.
Тип уроку: застосування знань, навичок і вмінь.
Обладнання: для вчителя - плакати (див. урок № 30), зразки українського народного одягу, ляльки в українському одязі на магнітній дошці, відеоряд репродукцій картин видатних українських художників, карта України; для учнів - альбом, фарби, графічні матеріали, склянка з водою, пензлі, серветка, палітра.
Хід уроку
I. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку
Слово вчителя.
Сьогодні на уроці ми продовжуємо вдосконалювати вміння та навички в малюванні постаті людини. Але наше завдання ускладнюється тим, що людину ми будемо малювати в традиційному українському одязі.
II. Мотивація навчальної діяльності
Організація сприймання творів мистецтва.
Учитель звертає увагу учнів на відеоряд творів видатних українських художників, який висить на дошці, і коментує кожний із них.
Розповідь учителя.
Семен Маркович Прохоров (1873-1948 pp.).
Учень Іллі Рєпіна по Петербурзькій академії мистецтв Семен Прохоров з 1913 р. оселився в Харкові. Працюючи загалом у манері, виробленій під час навчання, він у 1920-ті pp. підпав під вплив властивого тогочасному російському й українському мистецтву захоплення народною творчістю. Це відбилося на таких його полотнах, як "Жниці", "Степан Разін". "Українська дівчина" також належить до цього циклу робіт. Але в останньому випадку, маючи міцну професійну підготовку, вільно володіючи малюнком, моделюванням форми, тонально насиченим живописом, психологічною характеристикою образу, Прохоров не підпорядковує цього, як трапилося в "Жницях" і "Степані Разіні", канонам певного стилю. Натомість сама краса народної творчості безпосередньо стає об'єктом його уваги. Своє захоплення нею він виявляє властивими його творчому методу реалістичними засобами. Від народної творчості Прохоров запозичує увесь антураж і манеру картинно-урочистої побудови композиції.
Українська дівчина (1925 p.)
Молода дівчина зображена на тлі золотаво-вохряного з рожевими квітами килима. Із цим тлом гармонійно узгоджений колір обличчя і рук. Дівчина в задумі трохи схилила голову, її спокійні карі очі лагідно дивляться на глядача. М'який жест рук свідомо має дещо манірний характер - художник тим самим ніби привертає увагу до їхньої краси, до принади перев'язаної стрічкою коси. Червона хустка на голові, червона кайма разом із чорною плямою керсетки утворюють ніби основний колірний стрижень, біля якого ритмічно лягають кольори білої сорочки і зеленої запаски.
Полотно приваблює добротною академічною манерою виконання. У ньому виразно звучить замилування красою молодості, висловлене художником зі зворушливою безпосередністю.
Іван Іванович Труш (1869-1941 pp.).
Гуцулки біля церкви (1920-ті pp.)
Іван Труш - один із провідних західноукраїнських митців, який багато уваги приділяв практиці й теорії образотворчого мистецтва, питанням побудови демократичної української культури. Пройшовши школу в Краківській академії красних мистецтв, зокрема у Яна Станіславського, вивчаючи сучасні європейські течії, він свідомо прагнув творити мистецтво, позначене народністю й національною самобутністю. Поряд із портретами та пейзажами Труш постійно писав жанрові полотна за мотивами, запозиченими з життя гуцулів. Він не розкривав соціальних суперечностей, його передусім цікавила яскравість народних звичаїв та народного одягу. Малюючи багатофігурні композиції, митець не вдавався до поглибленої характеристики окремих персонажів, до їх виразного окреслення, вважаючи, що це порушує гармонію цілого. Натомість звертався до сміливого вияв-лення декоративних плям, яскравого звучання кольору на пленері.
Саме так написана гуцульська серія побутових полотен, і зокрема, "Гуцулки біля церкви". На перший погляд полотно здається навіть ескізним, але насправді воно чи не найбільш завершене в усій серії й характерно репрезентує авторську манеру Труша. Увесь простір композиції напоєний світлом і кольором, але фарби не крикливі, а підпорядковані єдиній тональній гамі. Око глядача не в змозі зупинитися на деталі, всюди повновладно панує колір, покладений широкою плямою, в якій переважає вохра. А втім, художник далекий від формалістичних вправ.
Його твір приваблює відтворенням настрою приязної розмови жінок, щедрим теплом прозорого весняного дня, щирою захопленістю живописною красою гуцульського одягу, красою, що віддзеркалює духовне багатство людей, які її створили. І дивна річ, незважаючи на узагальненість живописної мови, картина вимагає уважного і довгого розглядання, - тільки за цієї умови розкривається вся її образна і колористична змістовність.
У боротьбі за національну самобутність вітчизняного мистецтва початку 19 ст. одним із найголовніших факторів було звернення до народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, якого доля кріпака на цілих сімнадцять років, починаючи від 1804-го, закинула в село Кукавка неподалік від Могилева-Подільського. Волею кріпосника-графа відірваний від навчання у Петербурзькій академії мистецтв, Тропінін багато писав українських селян. Про це на схилі літ згадував: "Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури... і ці мої роботи, здається, найкращі з усіх, які я досі написав". Саме до таких належить "Дівчина з Поділля". Твір вражає не лише своєю майстерністю, але насамперед тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, в якому пануючою була естетика класицизму.
Василь Андрійович Тропінін (1780-1857 pp.).
Дівчина з Поділля (1804-1807 pp.)
Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір, - пастозно покладені фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага його далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту, водночас віддаючи перевагу людям. Гарний овал молодого смаглявого обличчя прорисований з великою майстерністю, як і малюнок проникливих карих очей і усміхнених губ. Обличчя відзначається гармонійною красою і національною типовістю.
Одухотвореність образу, певна його ідеалізованість споріднюють полотно з творами сентименталізму, але водночас відбивають демократизм поглядів художника. Стримано поданий пейзаж збагачує мотив, а золотаво-оливковий колорит у поєднанні з людяною теплотою трактування надають творові в цілому поетичного забарвлення.
Костянтин Олександрович Трутовський (1826-1893 pp.).
Одягають вінок (1877 р).
Мистецька спадщина Костянтина Трутовського, присвячена Україні, величезна. Художник залюбки відтворював мотивипобуту і звичаїв українського народу, наповнюючи високою поетичністю навіть немудрящі сюжети. Розповідаючи про багатство вражень, набутих в Україні, він підкреслював: "Я знаходжу тут те, чого не дає жодна академія у світі..." Уміння вдивлятися в сучасний йому побут українського народу і перетворювати побачене в художні образи характерно відбилося в картині "Одягають вінок". В Україні здавна існував народний звичай: молоді дівчата в доповнення до барвистого костюма прикрашували голову вінком із живих квітів. Про це писав ще мандрівник середини 17 ст. Павло Алеппський. Але художник зображує жартівливий момент: молода мати або старша сестра прибирає квітами малу дівчинку, одягнуту в святкову обгортку і намисто. Іде гра в дорослу - мала залишалася й засоромилася. За прибиранням з серйозною повагою спостерігає хлопчик.
У побутову сценку художник вніс багато теплого почуття, авторська розповідь осяяна лагідною усмішкою. Водночас це розповідь про світ високої краси, в якому разом з поетичною піснею, серед вишивання, ткання, кераміки й іншого художньо-декоративного побутового начиння минало життя українського селянина. Картина виразно скомпонована, уся сцена залита благодатним теплом щедрого літа. Твір просякнутий ліризмом, поезією щасливого дитинства, глибокою повагою художника до життя народу.
III. Практична діяльність учнів
Учні замальовують постать людини в українському традиційному одязі різними художніми матеріалами.
IV. Завершення уроку
Учитель підводить підсумки - оцінює діяльність учнів на уроці.
V. Домашнє завдання
Принести: шматочки тканини, нитки, ґудзики, стрічки, кольоровий папір, фломастери, ножиці, клей.
Loading...

 
 

Цікаве