WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Відповідальність як умова вільного вибору особистості - Реферат

Відповідальність як умова вільного вибору особистості - Реферат

профіїізацією) - і отримано почесне право носити ім'я В. О. Сухомлинського. Школа бере участь в офіційних експериментах за такими темами: "Створення умов для самореалізації особистості учителя і УЧНЯ" (з 1989 p.); "Особистісно орієнтоване навчання і виховання" (з 1994 p.); "Формування духовності особистості на засадах традиційних національних цінностей українського народу в умовах навчального закладу" (з 2003 p.).
В основі педагогічних досліджень - дитина зі своїми природними здібностями, потребами, можливостями, бажаннями, нахилами до певного виду діяльності, у чомусь талановита, творча, свідома атасного вибору.
Усі діти різні. Одні приходять до школи, щоб з максимальною користю прожити 11 років у радості від спілкування з учителями й ровесниками, інші просто приходять... І ми повинні в кожному суб'єкті навчально-виховного процесу знову і знову пробуджувати природні здібності й потребу навчатися, розвивати уміння та навички, сприяти вдосконаленню і самовдосконаленню дитячого "Я", створювати і стимулювати творчий успіх.
"Синій птах" радості від успішної праці як учня, так і вчителя, від уроку до уроку, з року в рік - це і є життєтворчість родини колежу. Задоволені й батьки, бо панує спокій у сім'ї, є надія на гармонійне зростання дітей, упевненість в їхньому майбутньому.
У спільній діяльності сім'ї й учителів розвиваютьсяособисті якості дитини: Я - син, донька, учень, особистість, у мене є друзі; Я - в майбутньому батько чи мати, господар, власник, громадянин суспільства, патріот України.
Педколектив переконаний, що національне, культурне, духовне відродження України неможливе без повернення до першовитоків, першоджерел духовного життя народу, буття нації. З року в рік у навчальному закладі утверджується народна педагогіка, як живе і вічне дерево мудрості. Веснянки і щедрівки, писанки і вишиванки, народні ігри й танці - все слугує формуванню в дитини уявлення про безмежне багатство, милозвучність, точність, виразність і творчу невичерпність рідної мови.
Та вдосконаленню немає меж. тому й немає самовдоволення від результатів, хоча, звісно, приємно чути слова вдячності від методистів, учителів-предметників, керівників шкіл під час проведення на базі колежу науково-практичних конференцій, семінарів, семінарів-практикумів.
Підсумовуючи сімнадцятирічний життєвий шлях родини колежу, констатуємо: вирощені в любові, виплекані, виховані сотні випускників. Серед них переможці олімпіад і МАН, учасники конкурсів клубу "Дебати" та інтелектуальних ігор, організатори й учасники розважальних заходів і поетичної творчості. Вийшли друком творчі здобутки учнів та вчителів - книжки "Діамант дорогий", "Прорість", "Пречистої молитви щире слово", "Рідна мово - ти ніжний цвіт", "Логос" - антологія колежанських пошукових робіт секцій "Україністики" МАН; науково-методичні посібники "Український колеж імені В. О. Сухомлинського - 2000", "Відкритий урок в Українському колежі імені В. О. Сухомлинського" (2001); методичні розробки уроків для початкової школи "Етика: духовні засади" (2004); хре-стоматія "Дивоцвіт дитинства" (2005). Періодично виходить газета "Колежанські новини" та дайджест МКДД (Міжнародний клуб дитячої дипломатії) - "Дипломатичний вісник".
Робота в школі - це безперервна діяльність розуму й серця всіх, причетних до навчально-виховного процесу.
Важливо й актуально "осердечувати" педагогіку, віддавати серце дітям і щиро підтримувати один одного у найважливішій справі - становленні й утвердженні особистості.
Традиційними стали екскурсії святими місцями Києва під час випускних вечорів.
З набуттям статусу школи нового типу ми відмовилися від святкування випускних вечорів у шкільному приміщенні. Нехай школа у спогадах випускників лишається місцем зростання, здобуття знань, умінь, упевненості в собі.
Згадую третій випуск 1992 р. Урочисто вручили атестати зрілості, влаштувати великий концерт випускників, учителів, батьків. Після концерту на подвір'я під'їхали автобуси, і ми вирішили подорожувати святими місцями Києва. Переїхати міст Патона, милуючись золотоверхими куполами храмів Лаври, і зупинились на правому березі біля пам'ятника засновникам Києва.
Друга зупинка - Києво-Печерська лавра. Святково-урочисті, поважні, ступили 128 випускників на святу лаврську землю. Хтось із хлопців запропо-нував тричі обійти лаврську дзвіницю, щоб ніколи не хворіти.
Знову фото на згадку - і вирушили до Вічного вогню на могилі Невідомого солдата, що горить на честь слави тих, хто не повернувся, захищаючи Батьківщину в битвах Великої Вітчизняної.
Четверта зупинка - на території Михайлівського собору (тоді ще не відбудованого) та біля пам'ятника Кирилу й Мефодію - слов'янським просвітителям - і княгині Ользі.
До п'ятої святині дістатися пішки, вулицею Десятинною, тихо ділилися враженнями, пишаючись своєю ідеєю провести таку цікаву, духовно змістовну екскурсію. Андріївська церква зустріла нас величаво! Милувалися красою, дивуватися. Владислав з 11-А запропонував усім підняти руки долонями вгору, щоб краще відчути незвичайну енергію, яка лилась з небес. Випускники ділились враженнями з розчуленими до сліз учителями:
Ой, яке тепло відчуваю!
Аж коле в долоні!
Ніби потік теплих променів лягає на долоні!
А я не відчуваю?!
... Ти прислухайся, підніми руки "листочками" догори ...
Чому ж ми раніше не приходили на таке святе місце?!
Фото - на згадку - і в автобуси, що вже чекати. Подорож триває.
І ось ми біля дивовижної пам'ятки архітектури, культури, духовності нашого народу - Софії Київської. Коротка історична довідка - і заходимо з дозволу охоронців на територію. Урочисто, тихо, навіть величаво обходимо її, зупинившись там, де стіна храму не закрита шту-катуркою. Більшість відчуває тепло від багатовікової цегли.
Виявилося, що це стіна олтарної частини храму.
Вечір опустив свої крила... Ми п'ємо воду з фонтанчика поряд зі святинею і, переповнені радістю нових відкриттів, прямуємо до автобусів. Помилувавшись вечірнім Хрещатиком, повертаємося до школи. Біля колежу тепло попрощалися і розійшлися.
Того року всі, хто планував продовжувати навчання, стали студентами. І відтоді з невимовною любов'ю, турботою думаю про їхнє майбутнє.
?
Література:
Журнал "Шлях освіти" 2007 р. ст. 29-33.
Loading...

 
 

Цікаве