WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Діалектичні засади аналізу уроку як педагогічної системи - Реферат

Діалектичні засади аналізу уроку як педагогічної системи - Реферат

заперечливі ознаки: цілеспрямованість і сувору послідовність - з одного боку, неперервне збудження активності й забезпечення простору для творчої діяльності колективу класу і кожного учня - з іншого. Діалектика навчального процесу полягає у взаємодії керівництва педагога і творчої діяльності учнів, у відповідності до логічної структури навчального матеріалу, рівня пізнавальних можливостей учнів, у нарощуванні ідеальних спонукань і самостійності їх мислення та поведінки (Данилов М. А. Пе-дагогический процесе и его диалектика. - С. 103).
Загальну концепцію навчання з погляду його діалектичної природи досліджував В. Загвязинсь-кий. Він розкрив двосторонній характер навчання, в якому завжди беруть участь учитель, учень і відбуваються два взаємопов'язані процеси - викладання та учіння. Тому будь-яка теорія навчання будується з урахуванням взаємозв'язку і взаємозумовленості цих двох сторін навчання. Учений пише: "Абсолютно ясним є процесуальний, динамічний характер навчання в цілому, а також викладання й учіння як основні компоненти" (Противоречия процесса обучения. - С. 18). Не викликає заперечень і положення про єдність освітніх та виховних цілей нав-чання. Оволодіння знаннями і всебічний розвиток пізнавальних та інших особистісних якостей учнів - найважливіші завдання навчання, що розв'язу-ються в органічній єдності.
Важливою є теза про вирішальну роль у навчанні активної самостійної діяльності учнів, яка за своїм характером має бути не просто споглядальною, а відображувально-перетворювальною. Тому викладання розглядається як керівництво пізнавальною діяльністю учнів, а не лише як передавання знань. Звертається увага на те, що справжній рух навчального процесу визнача-ється не тільки вивченням матеріалу, а й темпами розвитку учнів. Ефективність просування школярів в оволодінні предметом і їхньому розвитку значною мірою залежить від методів вивчення матеріалу. І зміст, і система розміщення, і методи вивчення матеріалу в навчальному процесі втілюють дві надзвичайно важливі сторони руху навчання - оволодіння матеріалом і розвиток учнів.
В. Загвязинський наголошує на значущості об'єктивної єдності наукового і навчального пізнання учнів: "Суть наукового і навчального пізнання полягає насамперед в тому, що вони спрямовані на відкриття нового й вимагають напруження розумових, вольових і моральних сил, активної діяльності" (Там само. - С. 28). Ідеться про відкриття об'єктивно і суб'єктивно нового. У навчальному процесі виникають суперечності об'єк-тивного і суб'єктивного характеру, пов'язані з об'єктивними закономірностями навчання і ступенем їх усвідомлення та врахування в діяльності вчителя й учня. Це суперечності цілей навчання - всебічний розвиток учнів і поглиблений розвиток їхніх спеціальних інтересів та здібностей; озброєння учнів системою наукових знань і розвиток їхніх пізнавальних сил і здібностей; суперечності суті навчання - викладання та уміння, засвоєння знань і розвиток пізнавальних здібностей; суперечності змісту навчального матеріалу: зростаючий потік наукової інформації та обмежені рамки навчальної програми; історичний і логічний принципи організації змісту тощо; суперечності методів навчання - керівна роль учителя й розвиток самостійності учнів; засвоєння матеріалу і вміння практично застосувати засвоєне; суперечності організаційних форм на-вчання: фронтальний спосіб навчання та індивідуальне оволодіння знаннями, індивідуальний розвиток кожного учня. Отже, суть навчання і його цілі зумовлюють основні суперечності процесу навчання, що розв'язує вчитель за допомогою навчально-пізнавальних завдань: питань, логічних завдань, пошукових задач, вправ.
Діалектика навчання має пряме відношення до формування діалектичного мислення учнів, його структури і стратегії. У педагогіці можна виділити три напрями формування діалектичного мислення. Перший пов'язаний з дослідженням рушійних сил навчально-виховного процесу та орієнтований на діалектичні суперечності. Особливістю цього напряму є визнання істотної ролі в розвитку діалектичного мислення діалектичних суперечностей і безпосередньої роботи з ними учнів. У другому напрямі особлива увага приділяється вимогам історичного підходу до явищ і всебічному їх вивченню, розкриттю конкретної діалектики речей - педагогічному осмисленню відомого в діалектиці методу "сходження від аб-страктного до конкретного". У цілому ж цей напрям ґрунтується на можливості засвоєння конкретного образу дійсності в формах наукового й образного
пізнання. Третій напрям - це шляхи формування в учнів у процесі навчання категоріального апарату діалектичного мислення. Засвоєння окремих категорій, законів та принципів діалектики входить до загального завдання формувати діалектико-матеріалістичний світогляд учнів у ході вивчення різних предметів.
Розвиток діалектичного мислення, за В. Шубинським, передбачає прояв трьох основних здібностей учнів: оперувати діалектичними суперечностями, розкривати й осмислювати їх; відображати конкретну діалектику речей; осягати в формах категоріального апарату діалектичної логіки загальний об'єктивний зв'язок і розвиток. "Таким чином, - робить висновок учений, - виявлено три напрями, об'єктивно звернені до формування трьох найважливіших сторін цілісної структури діалектичного мислення" (Форми-рование диалектического мышления у школьников. - М.: Знание, 1979. - № 4. - С. 10).
Центральною категорією філософії освіти є розвиток. "У філософії під розвитком розуміють зміни, але не будь-які, а спрямовані, незворотні й зако-номірні. Хаотичні зміни об'єкта, за яких його властивості змінюються випадково, як правило, не називають розвитком. Сукупність закономірних змін приводить до виникнення нової якості, тобто до змін складу чи структури даного об'єкта". З цього погляду цілком правомірними є поняття: "розвиток системи освіти", "розвиток загальноосвітнього навчального закладу", ."розвиток особистості". Еволюція системи освіти в цілому можлива за умови зміни соціально-економічної формації, науково-технічного прогресу, освітніх парадигм. Базовими в розвитку особистості є формування діалектико-матеріалі-стичного світогляду, наукового стилю мислення та логічного мислення.
Діалектичний підхід до уроку та його аналізу включає таку важливу складову, як формування світогляду учнів за допомогою змісту навчальних предметів. При цьому йдеться про формування наукового світогляду як теоретичної системи узагальнених знань про світ і місце в ньому людини. Склад наукового світогляду, його компоненти беруть свій початок із розуміння його як узагальненої системи поглядів, переконань і ідеалів, у яких людина висловлює своє ставлення до навколишньої природи й соціального середовища. "Погляди виражають певну точку зору на суть найважливіших явищ природи, громадського життя, людського пізнання. Переконання - вишийступінь усвідомлення навколишнього світу, впевненість людини у правильності своїх поглядів" (Формирование научного мировоззрения учащихся. Под ред. Э. И. Мо-носзона, Р. Правдина, М. Р. Ро-говой. - М.: Педагогика, 1985. -231с).
В. Мощанський у своїх наукових працях розкриває на прикладі викладання фізики діалектичний характер фізичних явищ, їх об'єктивність і
Loading...

 
 

Цікаве