WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Діалектичні засади аналізу уроку як педагогічної системи - Реферат

Діалектичні засади аналізу уроку як педагогічної системи - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Діалектичні засади аналізу уроку як педагогічної системи
Теоретико-методологічними засадами уроку та його аналізу є наукові ідеї, теорії, закони й закономірності, наукові підходи, принципи, концепції. У процесі дослідження проблеми аналізу уроку ми виділили пріоритетні наукові підходи (системний, діалектичний, синергетичний, компетентнісний, інформаційний) і розробили індикатори стану їх реалізації в процесі навчання на уроці. У статті розкривається суть діалектичного підходу до уроку та його аналізу як педагогічної системи.
Діалектичний підхід ґрунтується на засадах діалектики, що тлу-мачиться як наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення. Діалектика - це наука про взаємозв'язок предметів і явищ, загальний рух, розвиток, логіку й теорію пізнання. Вона є матеріалістичною тому, що при розв'язання основних завдань філософії виходить із первинності матерії, буття і вторинності свідомості. Як науці їй притаманні принципи, категорії, закони. До основних законів діалектики, що проявляються і в соціально-педагогічних системах, належать закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні, закон за-перечення, причинності та ін.
В основі діатектичного підходу лежить філософський метод дослідження природи і суспільства, за допомогою якого можна зрозуміти складний, сповнений суперечностей шлях становлення об'єктивної істини, зв'язок на кожному ступені розвитку науки елементів абсолютного і відносного, усталеного і змінного, переходи від одних форм узагальнення до інших. Головною категорією матеріалістичної діалектики є суперечність як рушійна сила і джерело будь-якого розвитку. В ній криється ключ до всіх інших категорій і принципів діалектичного розвитку.
Діалектичний і системний підходи тісно пов'язані і діють в органічній єдності. Характерні риси діалектичного розуміння зв'язків між явищами проявляються в системному підході, що полягає в об'єктивності зв'язків між явищами, їх незалежності від свідомості; об'єктивності систем, зокрема матеріальних, які існують також незалежно від людської свідомості; сутності зв'язків між явищами: річ завжди існує в будь-якій системі, поза системою об'єкти існувати не можуть; у різноманітності типів зв'язків, які зумовлюють відповідну різноманітність типів систем, створених завдяки цим зв'язкам; розгляді взаємозв'язку компонентів системи, що означає: на одному й тому самому субстраті можуть бути побудовані принаймні дві системи, відмінні одна від одної; в універсальності взаємозв'язків як детермінатора універсальності систем, тобто будь-які об'єкти можуть бути представлені як певні системи; рефлексивності зв'язків, що допускає зіставлення об'єкта системи самого із собою; у відносному характері зв'язків: розуміння системи має сенс у протиставленні з корелятивним її поняттям. Відношення цілого і частин набуває таким чином характеру взаємодії, основою якої є ціле. Але, підпорядковуючись цілому, частини є відносно самостійними, певною мірою вільними. Відносна самостійність частин проявляється в їхній диференціації, певному розчленуванні.
Перелічені ознаки діатектичного розуміння зв'язків між об'єктами системи притаманні й навчально-виховному процесу, який є складною динамічною педагогічною системою Стосовно суті нашого дослідження урок виступає як ціле, а його змістові підсистеми (організаційна, дидактична, психологічна, виховна, санітарно-гігієнічна) - відносно самостійні частини цілого. "Важливий прояв відносної самостійності частин цілого полягає, нарешті, в тому, шо кожна з них має свої специфічні властивості, відмінні як від властивостей цілого, так і від властивостей інших частин. Нерідко частина виконує в цілому свою особливу, специфічну функцію. Всі частини служать цілому, але кожна з них служить по-своєму, по-особливому, вона відповідає переважно не за все, а за певні риси, властивості цілого". Справді, реалізація організаційного аспекту уроку має на меті організувати педагогічну діяльність учителя (викладання) і навчальну діяльність учнів (учіння), кожен етап уроку та зміст навчального матеріалу. Дидактичний аспект уроку має забезпечити реалізацію змісту, принципів, методів і засобів навчання, організацію навчальної діяльності учнів. Психологічний аспект уроку та його аналіз передбачають вивчення й оцінку того, як зміст навчання й дидактичні прийоми забезпечують розвиток учнів, цілісність і ефективність процесу пізнання, активізацію навчачьно-пізнаватьної діяльності учнів.
В. Загвязинський вважає, що методологічною основою на-вчаїьно-пізнаватьної діяльності є ідеї про єдність свідомості й діяльності, об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивно існуючі знання відображаються у свідомості людини на основі індивідуальних, суб'єктивних, психологічних особливостей і досвіду особистості. За цих умов учень рухається від "незнання" до "знання", переходить із зони актуального до зони перспек-тивного розвитку, тобто відбуваються ті якісні зміни в освітньому, виховному й розвиваль-ному зростанні особистості, що на даний момент є кінцевим "продуктом" процесу навчання. Специфічну функцію має виховний аспект уроку, реалізація змісту якого за допомогою навчальних предметів сприяє формуванню рис сучасної молодої людини: гуманної, кому-нікабельної, організованої, дисциплінованої, наполегливої, фізично загартованої та естетично вихованої. Санітарно-гігієнічний аспект уроку несе в собі функцію забезпечення оптимальних умов навчання, пов'язаних як з фізичними факторами (вологість, освітлення, температура, ергономіка), так і моральними (стосунки, взаєморозуміння тощо).
Педагогічний процес і його діалектика є наріжним каменем дослідників багатьох поколінь. Спроби обґрунтувати процес навчання на основі загальних законів розвитку людини й закономірностей пізнання робилися ще задовго до того, як виник діалектичний матеріалізм. Висловлювання з цього приводу є в Геракліта. Демокріта, Платона, Квінтіліана та інших стародавніх мислителів. Низка сучасних вітчизняних і зарубіжних учених повертається до цієї проблеми. Діалектику педагогічного процесу М. Данилов тлумачить так: "Педагогічний процес являє собою явище, що безперервно розвивається. Це внутрішньо пов'язана сукупність процесів, суть яких поля-гає в тому, шо соціальний досвід у всій його багатогранності і складності перетворюється в риси, ідеали та якості людини, яка формується, у її освіченість та ідейність, у її культуру й моральне обличчя, у її здібності, звички, характер" (Педагогический процесс и его диалектика // Сов. Педагогика. - 1970. - N° 7. - С. 101). Він наголошує, що у педагогічному процесі об'єктивне, соціальне переходить у суб'єктивне, в індивідуально-психологічний стан людини; одні явища повторюються у незмінному вигляді, а інші - характеризуються внутрішніми перетвореннями, що відбуваються в них. Тому треба вивчити закономірності тих явищ, які постійно повторюються, і розробити правила керівництва ними. Водночас головне завдання полягає в тому,щоб виявити логіку закономірності зміни елементів. Логіка навчального процесу зумовлюється структурою навчального курсу, рівнем розвитку й життєвого досвіду учнів. Навчальний процес має дві
Loading...

 
 

Цікаве