WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Зміст освіти в національній школі - Реферат

Зміст освіти в національній школі - Реферат

засвоєнню навчального матеріалу; г) знання з історії науки і творчої діяльності її видатних представників, які стимулюють зацікавленість учнів; ґ) уміння і навички, які випливають з конкретного навчального змісту або необхідні для його засвоєння; д) розкриття прийомів мислення, логічних операцій, які необхідно засвоїти у процесі вивчення змісту підручника.
Принципи підбору змісту підручника: а) науковість; б) всебічність; в) зв'язок з життям; г) системність і взаємозв'язок з іншими предметами; ґ) доступність навчального матеріалу.
Учитель і підручник. У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він: а) конкретизує навчальну програму; б) показує, який зміст має бути вкладено до відповідних програмних тем; в) показує, як потрібно трактувати ті чи інші питання програми та орієнтує учнів у методиці роботи; г) потрібен для підготовки домашнього завдання учнів, під час повторення і будь-якої іншої необхідності.
У роботі з підручником необхідно: а) доповнювати матеріал додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання учнів тільки з нього будуть надто обмежені; б) не забувати про використання на уроці, крім підручника, місцевого, краєзнавчого матеріалу, якого в підручниках немає; в) передбачати ті утруднення, які можуть мати місце при використанні підручника окремими учнями; г) інколи міняти порядок чи методику викладання матеріалу, виходячи з інтересів учнів; ґ) не розглядати підручник, як щось абсолютно досконале в усіх відношеннях по змісту, нерідко змінювати його.
3. Загальна освіта - сукупність знань з основ наук про природу, суспільство, мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від її професії.
Основні шляхи одержання загальної освіти: навчання у середніх загальноосвітніх школах, середніх профтехучилищах, у середніх спеціальних навчальних закладах і самоосвіта. Розрізняють такі рівні загальної середньої освіти: початкова, основна і повна.
Загальну середню освіту забезпечують 21219 денних загальноосвітніх навчальних закладів. Мережа має певні особливості розподілу за територіями: у міських поселеннях функціонує 30,6 % шкіл, а у сільських - 69,4 %. Тоді як контингент учнів (6386,6 тис.) розподіляється у такому співвідношенні: у міських поселеннях 66 %, а в сільських - 34 %. Це породжує ряд проблем, пов'язаних із забезпеченням якісної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах сільських поселень. Головними чинниками впливу є: розпорошеність сільських поселень за територіями, диференція регіонів за соціально-економічним потенціалом, наявність малокомплектних класів і малочисельних шкіл, дефіцит вчительських кадрів, відсутність механізму соціальної підтримки сільського вчителя тощо (ВО, Ю).
Учні здобувають наукові знання, уміння і навички.
Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, дій, теорій, якими володіє наука.
Уміння - здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.
Навичка -психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.
Можна виділити такі види знань: а) основні терміни і поняття, без яких не можна зрозуміти жодного тексту, жодного висловлення; б) факти щоденної дійсності і наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, формувати переконання, доводити і відстоювати ідеї; в) основні закони науки, що розкривають зв'язки і відношення між різними об'єктами і явищами дійсності; г) теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів і про методи пояснення та передбачення явищ даної предметної галузі; ґ) знання про способи діяльності, методи пізнання і історії одержання знань, тобто методологічні знання; д) оціночні знання, знання про норми відношень до різних явищ життя.
Характерні особливості повноцінних знань: а) повнота знань учня визначається кількістю знань про виучуваний об'єкт, передбачених програмою; б) глибина знань характеризується числом усвідомлених істотних зв'язків даного знання з іншими, що до нього належать; в) оперативність знань передбачає готовність і вміння учня застосувати їх у потрібних ситуаціях; г) гнучкість знань проявляється у швидкості знаходження варіативних способів застосування їх при зміні ситуації; ґ) конкретність і узагальненість знань проявляється у розумінні конкретних проявів узагальненого знання і в здатності підводити конкретні знання під узагальнені; д) системність знань учнів - це така сукупність знань в їх свідомості, структура яких відповідає структурі наукової теорії; є) усвідомлення знань виражається в розумінні зв'язку між ними, шляхів одержання знань, уміння їх доводити.
Неповноцінні знання: неповні, поверхові, академічні, вербальні, безсистемні, формальні.
Знання про світ поділяються на теоретичні і фактичні. Одиницями теоретичних знань є поняття, системи понять, абстракції, а також теорії, гіпотези, закони і методи науки. Фактичні знання представлені одиничними поняттями (наприклад, знаки, цифри, букви, географічні назви, історичні особи, події).
Знання про способи діяльності використовуються в практичній діяльності і мають алгоритмічний характер. Наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій. Знання про способи діяльності в навчальних предметах оформлені у вигляді правил.
Вимоги до засвоєння всіх елементів знань: а) розуміти систему ознак понять і систему понять, зберігати їх в пам'яті для оперування ними; б) розуміти і зберігати в пам'яті знання про способи дій в розгорнутому і згорнутому вигляді, в складній діяльності і в окремих випадках.
Терміни "вміння" і "навички" використовуються у педагогічній літературі неоднозначно. Розглядають різні види вмінь - первинні вміння, близькі до навичок, тобто такі, що піддаються автоматизації дій, і вторинні вміння, яківідрізняються від навичок. Первинні вміння - це неавтоматизовані дії, що підпорядковуються правилу; це може бути неавтоматизована навичка (початкова стадія становлення навички), але може бути і така дія, в повній автоматизації якої немає потреби. Вторинним же вмінням називають такі дії, які принципово не можуть бути автоматизовані, тому що не мають однозначного правила в своїй основі і передбачають елементи творчості; ці вміння включають в себе навички, але не зводяться до них. У навчальному процесі вони підлягають повній автоматизації і входять як автоматизовані компоненти до складних вторинних умінь. Наприклад, написання букв стає навичкою, без якої не можна оволодіти умінням у письмовій формі викладати свої думки. У період оволодіння грамотою написання букв виступає як первинне вміння, пізніше воно перетворюється в навичку. Друге первинне вміння - узгодження слів - в принципі може стати навичкою, але може залишитися і первинним умінням.
Уміння і навички можуть бути теоретичного характеру (в їх основі лежать правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичного характеру (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей, зразків).
Вимоги до навичок (теоретичного і практичного характеру) - автоматизоване виконання дій і системи дій у знайомій і новій
Loading...

 
 

Цікаве