WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування інтелектуальних вмінь у молодших школярів в процесі навчання - Курсова робота

Формування інтелектуальних вмінь у молодших школярів в процесі навчання - Курсова робота


Курсова робота
Формування інтелектуальних вмінь у молодших школярів в процесі навчання
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності школярів. 6
1.1. Вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. 6
1.2. Мотиви навчально-пізнавальної діяльності школярів. 10
Розділ 2. Процес формування інтелектуальних вмінь і навичок у молодших школярів. 12
2.1. Умови успішного розумового розвитку молодших школярів. 12
2.2. Види інтелектуальних вмінь і навичок. 15
2.3. Вміння вчитися як основа інтелектуальної діяльності молодших школярів. 17
Висновки. 23
Список використаних джерел. 25
ВСТУП
Під культурою мислення молодшого школяра розуміємо дисципліну розуму, яка ґрунтується на сформованій у навчальній діяльності цілісній і гнучкій системі знань, умінь і навичок, придатній для пізнання об'єктивного світу, самого себе та для організації конструктивної взаємодії з іншими людьми. Високий рівень розвитку культури мислення допоможе сучасному учневі досягти успіху в соціумі. Успіх у соціумі потребує дисципліни розуму, що означає, з одного боку, здатність аргументовано довести власну точку зору і переконати в її правильності, а з іншого - вміння вислухати та зрозуміти позицію партнера, а також, ніби зайнявши позицію партнера, оцінити власні ідеї: їх істинність чи хибність, раціональність чи нераціональ-ність тощо; потім, разом із партнером, порівняти висловлені ідеї (гіпотези), оцінити їх і вибрати оптимальну (раціональну, істинну тощо). Отже, дисципліна розуму є складовою мистецтва мислення особистості.
Формування культури мислення молодшого школяра передбачає розвиток мотиваційної, пізнавальної та соціальної сфер особистості. Сформованість мотиваційної сфери особистості виявляється у баханні мислити, поміркувати над складною задачею; стійкому інтересі до нового, потребою розібратися в ньому; відсутності страху перед помилкою. Домінування в ієрархії мотивів пізнавальної діяльності мотив/ інтересу, прагнення до успіху (до досягнень) стимулює розумову активність особистості, тобто інтелектуальну ініціативу - бажання висловити своє ставлення (думку) до всього, що відбувається на уроці, довести власні думки. Пізнавальна сфера охоплює мислення особистості. Сформованість пізнавальної сфери особистості характеризується розвинутими прийомами розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія); розвинутим поняттєвим, творчим мисленням; якостями мислення (гнучкість, активність, цілеспрямованість, широта, глибина, критичність); діалогічними ланками в структурі мислення, які спрямовані на взаємодію з партнером: "мислення для іншого", "мислення за іншого", мислення спільно з іншим"; наявністю міцних знань, передбачених державним стандартом початкової школи, у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних життєвих і навчальних ситуаціях. В учнів з високим рівнем розвитку пізна-вальної сфери культури мислення у пізнавальній діяльності постійно відбувається процес "осяяння", який і виявляється у "відкритті" певного правила, арифметичної закономірності, властивості тощо, нового способу розв'язані я задачі. Дитина постійно виходить "за межі"навчального завдання і створює нові "продукти" (наприклад, тексти задач; вправ; казки, вірші, використовуючи навчальний Матеріал з математику української мови тощо).
Щоб кожна дитина досягла успіху в соціумі, необхідно, окрім мотиваційної та пізнавальної, розвивати соціальну сферу особистості учня. У змісті соціальної сфери особистості учня ми виділяємо емоційно-вольовій та комунікативний компоненти.
Емоційно-вольовий компонент містить такі якості:
o наполегливість, організованість, принциповість, витримку, чуйність, повагу до думок партнера, емоційну стійкість у контакті, що означає дотримання моральних норм і правил взаємодії;
o здатність підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі;
o прагнення довести почату справу до завершення, здатність покласти на себе відповідальність в різних життєвих і навчальних ситуаціях;
o почуття власної гідності та самоповаги.
До комунікативного компонента відносимо комунікативні вміння молодшого школяра. На най у думку; комунікативні вміння як комунікативний компонент соціальної сфери культури мислення молодшого школяра - це здатність мовця до конструктивної взаємодії з учасниками акту спілкування.
Конструктивна взаємодія в підсистемах "учень - учень", "учень - клас", "учень - учитель" означає, так би мовити, зустріч суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб'єктивного досвіду кожного учасника спілкування; взаємодія думок, І поглядів відбувається шляхом їх постійного узгодження, взаємозбагачення, а в результаті - перетворення суб'єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку; цілковита повага один до одного партнерів, які ведуть діалог, визнання ними того, що істина, за винятком банальних випадків, не дана ззовні готовою і що кожен здатний зробити внесок в її осягнення. Для розгортання конструктивної взаємодії в підсистемах "учень - учень", "учень - клас", "учень - учитель" дитині необхідно володіти такими комунікативними вміннями:
o пізнавати інших і розуміти їх, об'єктивно оцінювати ситуацію і відносно неї прогнозувати свою поведінку;
o активно слухати, вибирати роль, адекватно передавати і сприймати емоції;
o рефлексивно управляти "Я-образом", що означає усвідомлення того враження, яке "я" справляю на оточуючих і вміння його змінити за власним бажанням;
o володіння правилами поведінки - етикетом, здатність бути витриманим, доброзичливим, чуйним стосовно до партнера по спілкуванню;
o володіння вербальною комунікацією, а саме - технікою мовлення, її компонентами: голосом, дикцією, темпом, інтонацією: ознаками мовлення, якими є: правильність, чистота, точність, логічність, виразність, образність, доцільність;
o володіння невербальною комунікацією, а саме: мімікою, жестами, пантомімікою, вмінням триматися перед аудиторією.
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів
Ефективність процесу навчання залежить від психологічної підготовленості учнів до навчально-пізнавальної діяльності, яка передбачає: усвідомлення учнем мети навчання, що стимулює його навчально-пізнавальну діяльність;фізіологічну і психологічну готовність до навчання;бажання вчитися та активність у процесі навчання, вміння зосередитися на навчальній діяльності;належний рівень розвитку.
Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність учнів, педагоги повинні використати такі сприятливі моменти позитивного ставлення учнів до навчання: наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель створює ситуації, якими вони захоплюються;наукові знання, вміння і навички практично значущі для учня в різних життєвих ситуаціях і тому викликають позитивнеставлення до них;навчальна
Loading...

 
 

Цікаве