WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Україна - славний край козацький: Методико-бібліографічні матеріали на допомогу бібліотечним працівникам у відзначенні 510-ї річниці українського коза - Реферат

Україна - славний край козацький: Методико-бібліографічні матеріали на допомогу бібліотечним працівникам у відзначенні 510-ї річниці українського коза - Реферат

багатющу бібліотеку. Найкращі київські видання, німецькі і латинські інкунабули, ілюстровані стародавні рукописи, дорогоцінні оправи з гетьманським гербом - таке книжкове багатство могло б позмагатися з будь-якою книгозбірнею Європи.
Намагаючись виявити сутність цієї неординарної людини, історики зійшлися на одному: найхарактернішою рисою Мазепи було володіння мистецтвом і наукою політики у тому значенні цього слова, яке надавав йому ще Аристотель. Він був зразковим учнем. З учення італійського мислителя Макіавеллі взяв на озброєння два принципи: "вміти міняти шкіру лиса, що робить засідку, на шкіру лева, який змушує тремтіти вовків" і "таємниця - душа справи". У цьому Мазепа був неперевершений. Мусив бути таким, бо цього вимагали обставини.
Ще до свого гетьманування він леліяв думку вирватися з-під опіки царської Росії, віддалити Польщу від зазіхань на українські землі, убезпечити південні кордони, тобто здобути рідному краю цілковиту незалежність Узявши до рук булаву, він продовжував здійснювати це надзавдання, тримаючи свій задум у глибокій таємниці. І ось настав, здавалося б, сприятливий момент. Шведський король Карл XII пішов війною на Петра І. Український володар вирішив скористатися цією нагодою і скинути з рідної землі важку руку північного сусіда. У своємунамірі Іван Степанович звіряється найдовіренішій людині - генеральному писареві - Пилипові Орлику, а також заприсягається на хресті та Євангелії: "Я кличу всемогутнього Бога в свідки і заприсягаю, що не ради високих почестей, не для багатства або для інших цілей, а для вас усіх, що єсте під моїм урядом, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вільностей - хочу я за поміччю Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і рідний край не загинули під москалями, не під шведами. Коли ж я це роблю задля яких-небудь приватних інтересів, то нехай побере мене душею і тілом Бог, в Тройці Святій єдиний". Розлючений Петро І пообіцяв туркам за голову Мазепи величезну, як на той час суму - 300 000 талярів. Проте повага і шана до сивочолого українського гетьмана були такими великими, що навіть турецький султан не став його видавати.
Найвидатніший французький мислитель XVIII ст. Вольтер в "Історії Карла XІІ, короля Швеції" та "Історії Росії за Петра Великого" трактує Мазепу як справжнього володаря хоч і васальної, але окремої країни, який маючи величезні багатства, не завагався ризикнути всім, щоб у союзі з Карлом піднятися проти царя й вибороти своїй країні державну незалежність і свободу Як людина Мазепа у Вольтера - це муж відважний, підприємливий і надзвичайно працьовитий.
Відомий англійський журналіст і письменник Данієль Дефо у своїй книзі про царя Петра І писав: "Мазепа не мав королівського титулу, але владі був рівний королеві".
Іван Степанович Мазепа помер 2 жовтня 1709 року від старечого виснаження. Помираючи, старий гетьман цитував римського поета Овідія. Останніми його словами була фраза: "Без надії сподіваюсь".
2. "Жінки у житті Івана Мазепи - міф і реальність"
Гетьмана Мазепу романтичне красне письменство та подеколи і історіографія змальовують ловеласом, звідником жінок, таким собі українським Дон Жуаном. Проте чи не єдиним джерелом усіх цих творів стали спогади польського шляхтича Пасека. Крім пані Фальбовської (ім'я якої залишається невідомим для історії), фігурує в деяких документах Олена Загоровська, до цього ще - офіційна дружина "політична інтриганка" Ганна Дольська та останнє кохання на схилі літ - Мотря Кочубей.
"Сонцем, святом, його надією, його першим і останнім великим коханням" стала для Мазепи Мотря Кочубей. Як писав О.С.Пушкін в поемі "Полтава":
"И то сказать в Полтаве нет
Красавицы Марии равной.
Она свежа, как вешний цвет,
Взлелеянный в тени дубравной.
Как тополь киевских высот
Она стройна. Ее движенья
То лебедя пустынных вод
Напоминают плавный ход.
То лани быстрые стремленья.
Как пена, грудь ее бела.
Вокруг высокого чела,
Как тучи, локоны чернеют.
Звездой блестят ее глаза.
Ее уста, как роза, рдеют..."
Все було проти них: і понад 40 років різниці в літах, і факт хрещення Мотрі Мазепою, і батьки, а швидше мати - Любов Федорівна. Можна довго сперечатися й з'ясовувати, хто з них кохав насправді, а хто лише прагнув влади чи був зачарований молодістю, чи була Мотря збезчещеною, чи повернулася з гетьманського палацу незайманою? Цієї правди не дізнатися нікому. Ті, хто звинувачує Мазепу в блуді, не враховують одну суттєву деталь: гетьман домагався руки дівчини, яка відповідала йому взаємністю. Зрозуміти молоду Кочубеївну не важко: Іван Степанович для неї був у першу чергу уособленням мудрості, шанованою всіма людиною, Хрещений, який часто гостював у домі Кочубеїв, міг приворожити її знанням мов і власними віршами. Гетьман був високоморальною людиною, він не міг піти проти Бога і звичаїв. Його палке кохання - "ще нікого на світі не любив так" - до молодої дівчини можна зрозуміти як потребу самотньої пристрасної поетичної душі, що в літах не зашкорубла, по-молодечому нуртувала. Іван Мазепа немов зробив виклик світові, власній старості і його почуття знайшло відлуння в юній душі.
Нащадкам лишився чудовий зразок української любовної епістолярії - листи Мазепи до Мотрі. В історичній монографії М.Уманця зазначено: "Как не близок малороссийский язык к великорусскому, как ни просты письма Мазепы, их нельзя перевести. По силе выражения их можно сравнить только с любовными письмами Пушкина". Знову ж таки, як і у випадку з Пасеком, вони відомі нам завдяки ворогові Мазепи - Кочубею, який включив листи до доньки, а також "Думу" гетьмана до свого доносу. Нещасливою була доля кохання старого гетьмана й молодої дівчини. Мотря вийшла заміж за генерального суддю Чуйкевича (1707 року), після Полтавської битви родину Чуйкєвичів, як прибічників Мазепи, вислали до Сибіру. Повернувшись, Мотря стала черницею і невдовзі померла.
Одним із перших створив образ Мотрі Кочубей Б.Лепкий (перша повість його відомої трилогії так і називається - "Мотря" (1926)). Молодша донька генерального судді Василя Кочубея "славна з своєї краси на цілу Україну". Вихована на книжках про минувшину України, вона живе не лише суто жіночими справами, а й долею країни, народу: "Я не турбуюся собою, моя турбота - Україна. Хочу бачити її не приниженою і опльованою, а вільною і славною". Гідна пара гетьманові - дівчина, в якої болить серце за державні справи. Не схожа на інших жінок, чи не тому причарувала до себе чоловіка на схилі літ.
Нам відомі ніжні ліричні листи Мазепи, але жодного листа Мотрі не
Loading...

 
 

Цікаве