WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято рушника: Сценарій - Реферат

Свято рушника: Сценарій - Реферат

люб'язно пропонувала свої послуги. Про рушник мовиться у народній пісні:
Вода у відеречку, братику, вмивайся,
Рушник на кілочку, братику, втирайся.
Юнак:
Проте найбільше обрядів, які пов'язані з рушником, збереглося на весіллі. Всі ви, друзі, скажете, що це так. На сватання пов'язували сватів та молодого рушниками.
Дівчина:
Ой ти мати-пораднице в хаті,
Порадь мені, що людям сказати,
А чи мені рушник давати,
А чи мені іншого шукати?
Юнак:
Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич-вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.
І в наш час вступ до шлюбу проходить на рушнику. І вже цей рушник кожна молода родина береже все своє життя.
Господиня:
Кожна дівчина готувала свій посаг до заміжня. За давнім звичаєм мати заздалегідь турбувалась про рушники. Збираючись на вечорниці, дівчата брали з собою вишивання. І кожній хотілось, щоб її рушничок був найкращим. Від краси рушничка та їхньої кількості складалось враження про дівчину та її працьовитість, вміння. Кращі узори переходили з покоління в покоління. Підростала дівчина, і скриня її поповнювалась рушниками. Ними хвалилися, показували гостям та сусідам.
Ось і наші молоді майстрині - Коваленко Галина, Черненко Валентина зберегли і наслідували традиції вишивання. Зайдіть до їхніх осель і вас вразить велика кількість вишитих подушок та рушників. Обидві люблять пісню, обидві працюють в дитячому садку вихователями. Є надія, до підростаючих дівчаток вони вчитимуть любові до вишивання, до народних звичаїв. В нашій школі часто проходять виставки українського вишивання. Вчителі української мови присвячують вишиванню уроки, є кімната-музей рукоділля.
Якій же матері не хочеться, щоб її донька навчилась вишивати? Дівчина, чекаючи сватів, висловлювала подяку матері обрядовою піснею:
Дівчина:
Та спасибі, моя ненька, що будила мене раненько.
А я слухала, вставала та рушнички напряла.
По тихому Дунаю білила, на сухому бережку сушила.
Господиня:
Вважалось за велику образу, якщо дівчина, пов'язавши рушниками сватів, опісля відмовлялася від шлюбу. Чи навпаки, взявши рушники, хлопець відмовлявся від шлюбу, чим пускав негарну славу про дівчину. Дати рушники, значить готуватися до весілля.
Дожинай, доню, та йди додому,
Бо є в тебе аж троє гостей,
Та всі три-старости.
Ой одні стали аж за садами,
Другі стали аж під ворітьми,
А треті стали під сіньми кіньми.
Що за садом, тім відказали,
Що за ворітьми - тім слово дали.
Під сіньми кіньми - рушники дали...
Під час весілля обдаровували рушниками родину молодого, перев'язували бояр. "А в коморі сволок, а на ньому рушників сорок. Біжіте, внесіте та боярів прикрасіте", - говорила мати нареченої дружкам.
Кульмінацією весілля було ставання на рушник -
"Та ми з тобою на білому рушничку стояли,
Золотії перстенечки міняли", - співається у пісні.
(Звучать весільні пісні у виконанні фольклорного ансамблі}.
Дівчина:
Жоден обрядовий елемент не відігравав такої символічної ролі, як рушник. Він утверджував не тільки працьовитість матері та дочки, а й чистоту почуттів між. подружжям. 3'єднував сім'ї молодого й молодої, стелився життєвою стежкою, котру мали пройти вони.
Є в селі гарна молодиця, мати двох синів, дружина найкращого комбайнера - це Антоніна Лаврененко. Опівнічне вставання, бо працює пекарем в колгоспній пекарні, не заважає їй бути прекрасною господинею. Має добротний будинок, а біля - чудовий квітник. А ще Антоніма - вишивальниця і вибивальниця килимів. Хай завжди буде радість у Вашому домі, пані Антоніно, квітів Вам на полотні і в квітнику.
/Звучить пісня для майстрині/.
Юнак:
Згадаймо і рекрутські рушники... Проводжала мати сина в солдати. Як в ті давні часи, так і тепер, мати рідна та хрещена, близькі родичі обвішують майбутнього солдата рушниками. Молоді дівчата - стрічками та хусточками, вишитими своїми руками. Серед рушників, які ми бачимо, є й рекрутський, правда, ще не зовсім закінчений, але ж і майбутньому солдату ще тільки тринадцять років. Цей рушник для Олександра Мороза. Його мама - Валентина Миколаївна - чудова рукодільниця, вишивки якої прикрашають її дім. Гадаю, що любов до вишивання передасть вона і своїй доньці. А сину, на його солдатську дорогу, подарує ось цей рушник. І збереже він на все своє життя материнський рушник.
Даруємо всім вишивальницям пісню "Два кольори* О.Білаша.
Господиня:
Хоч в цілому для українських вишиваних рушників характерні спільні ознаки, проте кожний регіон мав свої відмінності, свій колір і форму, свої орнаменти, вишиті гладдю або хрестиком. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині і Житомирщині переважали рослинні візерунки у формі вазонів, котрі символізували так зване дерево життя. На Поділлі вишивають жіночі фігурки, пташок та тварин.
Кожен район має свої кольорові гамми. Галичина, Буковина та Закарпаття - це яскраві барвисті відтінки, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина - переважають червоний, чорний та синій кольори. Для Полісся характерні червоний та чорний кольори.
Мистецтво виготовлення рушників досить давне. Воно було відома за часів Київської Русі. Нині у наукових термінах побутують самостійні назви рушників за місцевістю: київські, подільські, чернігівські, гуцульські, галицькі й полтавські. Саме на Полтавщині цей вид рукоділля набув найзавершеніших форм. Наприкінці минулого століття за кількістю ремісників Полтавщина посідала перше місце. В 1900 році в навколишніх селах налічувалось 100 кустарів. Чотири рази на рік запрошувались на ярмарки знамениті решетилівські та сорочинські вмільці. І нині Полтавський рушник є гордістю українського мистецтва.
Заслуженою повагою користуються вироби майстрів інших регіонів. Зокрема, Кролевецькі, Бугуславські, Іванківські, Косівські. Вишивки їхніх майстринь експонуються не лише в нашій країні, а й за кордоном.
Популярність рукоділля засвідчує той факт, що двом найвизначнішім нашим українським майстриням рушникових виробів - Ганні Васильщук та Ганні Верест - присуджена державна премія України їм.Т.Г.Шевченка.
Юнак і дівчина:
Наша Херсонщина населена вихідцями з різних областей України. Тому і зустрічаються тут різні стилі вишивання. Для нашого села найбільш характерний стиль центральних областей України.
Завершуючи наше свято, згадаємо славних вишивальниць нашої України ... (називають).
Господиня:
Рушник... Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і друзям, гостям.
Хай символ цей назавжди збережеться у нашій добрій хаті, як ознака великої любові й незрадливості.
(Звучить "Пісня про рушник").
Loading...

 
 

Цікаве