WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Роде наш красний: Сценарій сімейного свята для дітей - Реферат

Роде наш красний: Сценарій сімейного свята для дітей - Реферат

Роде наш красний: Сценарій сімейного свята для дітей
Оформлення:
Написи на плакатах: "Роде наш красний", "Ти - наше диво калинове, кохана материнська мово!" "На світі білому єдине, як і Дніпрова течія, домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім'я", "Що таке Батьківщина? За віконцем калина, тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі, під вербою криниця, в чистім полі пшениця".
Прислів'я, приказки, загадки про сім'ю і рід.
Родовідні дерева родин односельців.
Вишиті рушники, килимки тощо.
Спечений коровай на рушнику.
Пучки калини, колоски пшениці.
Предмети давнього українського побуту.
ВЕДУЧА:
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито, ще й овес,
Сьогодні зібрався рід увесь...
/Пауза/.
Так, у нас сьогодні свято... І не просто свято, а справжнє сімейне свято. Подивіться, як багато нас зібралось. Я бачу сім'ю ... (перелічує).
Я недаремно назвала саме ці сім'ї, адже вони прийшли з найстаршими представниками родини - бабусями та дідусями і, навіть, прабабусями та прадідусями. Ми раді басити Вас, ми щиро вітаємо Вас на нашому святі.
Крім того, мені хочеться представити наших гостей. Розділити радість нашого сімейно свята до нас прийшли ... (називає гостей)
Шановні гості, дорогі батьки, любі діти! Я рада бачити і вітати всіх вас на нашому святі. Ми недаремно зібралися сьогодні всі разом, родинами. Сьогодні ми поговоримо про рід. Про рід кожного з вас і про родовід нашого народу. Давайте на деякий час полинемо у сиву давнину, дослухаємо мамину пісню, пройдемо стежиною отчого краю, стежиною, яка починається від рідного дому, від рідних батьківських воріт, батьківського порогу.
/Пісня "Стежина" - співають діти, батьки підспівують/:
Чому, сказати, сам не знаю,
Живе у серці з давніх літ
Ота стежина в ріднім краї,
Одним-одна біля воріт.
Приспів:
Де ти, моя стежино,
Де ти, моя стежино,
Ота стежина в ріднім краї,
Одним-одна, одним-одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Снігами внесена у даль
Між теплих соняхів із міста
Мій ревний біль і ревний жаль.
Приспів.
Ведуча: А тепер я прощу всіх глянути на цей малюнок /дерево без коріння/. Що ви бачите? /Дерево/.
Так, сильне, могутнє дерево. Але в нього відтято коріння. А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати під корінь? /Воно зів'яне, всохне/. А чому всохне? Що дає дереву коріння? /Воду, силу землі/. Так, вірно, воду. Вода - це сік землі. "П'є моє коріння сік землі" - співають в пісні. Я думаю, що батьки підтримають мене, що це дійсно так. Вслухайтесь, вдумайтесь.
/Пісня "Батьківський поріг" - виконують мами/.
П'є моє коріння сік землі,
Лине даль на білому крилі,
Подих вітру схилює жита,
Пролітають стомлені літа...
Приспів:
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без пориву човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
З нами линуть у теплі й добрі
Материнські очі голубі.
Материнська пісня живить нас
І сумління сповідає час.
Приспів:
Є в садах моїх мале село,
Є криниця, чисте джерело,
А коли вертаюсь я з доріг,
Я цілую батьківський поріг.
Приспів:
ВЕДУЧА: Кожен з нас теж має своє Дерево. Придивіться до малюнків родовідних дерев односельців, які вони різні, так само, як і різні наші сім'ї. Та в кожного є спільне - це родовід. Я уважно передивилась зображення кожного родоводу і помітила, що себе кожен зобразив у вигляді листочка, квіточки, які знаходяться зверху, а в самому корінні... Але, ні, краще скажіть ви, хто знаходиться там? /Це бабусі, прабабусі, дідусі, прадідусі/.
Я рада, що ви такі кмітливі, спостережливі. Адже в тому корінні знаходиться наша родовідна пам'ять. Коріння дерева п'є сік землі, а коріння нашого родового дерева дає нам пам'ять. А тепер уявіть собі, що якась страшенна сила відрізала ваше родове коріння. Що станеться з деревом і з вами? Що ви втратите? /Дерево зів'яне й пропаде, а ми втрачаємо родовідну пам'ять/.
Так! Людина без роду справді не зможе жити, як відірваний від дерева листочок. А чи кожен з вас знає про родрвід своїх тата і мами, бабусі й дідуся? Чи кожен з вас пишається своїм родоводом? /Розповіді по дереву-родоводу, про сім'ю, про роботу батьків за допомогою фото, вирізок з газет/.
Ми тепер переконались, що ви дійсно любите свою сім'ю, знаєте про свій родовід. І я, впевнена, що не зів'яне дерево вашого роду. І так само, як любите ви своїх рідних: тата з мамою, бабусю і дідуся, вони теж люблять вас і завжди переживають за вас, навіть, коли ви виростите, думками вони завжди з вами.
Підтримувати родинне вогнище і сімейний затишок завжди допомагає пісня. Сьогодні ми маємо нагоду в цьому ще раз переконатись... /Пісні виконують сім'ї/.
Скажіть, будь ласка, як сталося, що у вашій сім'ї люблять і поважають пісню та ще й так гарно співають? /Відповідь одного з членів сім'ї/.
Ведуча: Не знаю, чи помітили ви, як гарно за старим українським звичаєм прибрана наша світлиця. Зверніть увагу на речі давнього побуту. Чи знає хто-небудь з вас про їхнє призначення? / Відповіді/.
І, мабуть, саме ці речі нагадують нам наших бабусь, які користуються ними, і можуть дещо розповісти нам. Я з радістю і повагою звертаюсь сьогодні до наших почесних гостей - бабусь і прабабусь. Отже, слово нашим шановним бабусям. /Розповідь про сиву давнину бабусі./.
Ведуча: Кожна бабуся - це мама вашого тата чи мами. А зі словом "мати" у кожного з нас пов'язане все найдорожче. Ніхто не зрозуміє так, як мама, ніхто не допоможе, як вона. І сьогодні на нашому сімейному святі ..... хочуть подарувати вам пісню. Отже, це для вас, наші шановні мами, наші бабусі.
/Пісня "Летіла зозуля"/.
Летіла зозуля та й стала кувати,
Ой, то ж не зозуля, то рідная мати.
Ой, то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати.
Якби мати знала, яка в мене біда,
Вона б передала горобчиком хліба.
Горобчиком хліба, синичкою солі,
Ой, мамо, ой, мамо, як тяжко без долі.
ВЕДУЧА: Я ще раз звертаю вашу увагу на вбрання нашої світлиці. Крім речей давнього побуту, ви не могли не помітити чудові українські вишивки. Українські рушники, вишитий килим. А які красиві вишивки, узори на сорочках наших мам, бабусь, на ваших кофтинах. І все це руки мами, бабусі. Слід відзначити, що переважна більшість вишивок, які ви бачите - це робота золотих рук однієї з наших мам (називає). Вона із задоволенням передає свою майстерність нашим дівчаткам на гуртку вишивання. І зараз, не дивлячись на те, що сьогодні свято, ми на кілька хвилин повернемось в нашу робочу обстановку.
За давнім українським звичаєм в хатах збиралися майстрині, шили, вишивали, в'язали. А чоловіки займалися чоловічими справами. Отже, запрошуємо на маленькі вечорниці. Господарями на них будуть керівники гуртків.
/Пісня "Вишиванка"- виконуютьбатьки/.
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитку клала.
Що червона ниточка - то кохання,
А та чорна ниточка - розставання,
Що та чорна ниточка - часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.
Я піду в неділечку на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.
ВЕДУЧА: Ну, що, майстрині, от і вишили візерунок на сорочці та рушнику. І все це створює сімейний затишок, зміцнює сім'ю. Вишитий рушник дає мати синові в дорогу, щоб ніколи не згасла пам'ять, про родину, рідну домівку, про батьківщину. Чи не так, шановні наші тата-чоловіки?
/"Пісня про рушник" - виконують батьки, заспівують чоловіки/.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в порогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушники вишиваний на щастя
Loading...

 
 

Цікаве