WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс": Сценарії вечора пам'яті до дня Чорнобильської трагедії - Реферат

Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс": Сценарії вечора пам'яті до дня Чорнобильської трагедії - Реферат

3-поміж активних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були і наші зв'язківці. Їм доручили забезпечувати безперебійний телефонний та радіозв'язок не тільки з Києвом, а й з найвіддаленішими куточками колишнього Союзу. Першим у Чорнобиль тоді поїхав електромонтер А.Рудницький. Бригада електриків під керівництвом В.П.Журби двічі виїжджала в села Народицього району. Вахтовим методом працювали там оператори В.Сиричник, Л.Бондаренко, телефоністка В.Фламінг.
І вед. Гіркий чорнобильський хрест випав й акумуляторнику райтелекому М.Королю. У той час, коли сталася аварія хлопець служив у армії і його разом з інтими солдатами одразу ж
послали на ліквідацію катастрофи. Ризикуючи життям, вручну скидав графіт із розбурханого реактора.
Читець: Чорнобильський вітер по-душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде ...
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам'ятає. /Олена Матушек/
ІІ вед. Всього в нашому районі проживає 1924 чол., котрі постраждали через аварію на ЧАЕС, в т.ч. 1445 дітей, 285 учасників ліквідації, в т.ч, першоїкатегорії 11 чол., другої - 221, третьої - 53. За роки, що минули від того чорного дня, в районі померло 12 чоловік, котрі мали статус потерпілих від аварії на ЧАЕС, в т.ч. 9 ліквідаторів, З - переселенці.
І вед. Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на підвіконні залишена
дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ страшного сьогодення.
Читець: Мій біль, мій жаль, моя біда,
Моя ти пам'ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті.
Колючий дріт, залізний щит,
Богом полишена земля, і
Сірий байдужий краєвид -
Мій біль, печаль моя...
/звучить пісня А.Арцибасова "Покинута хата"/ '
ІІ вед. Дорога в нікуди... Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер - зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: "Пити воду - заборонено", "Радіація".
А кращих криниць, здавалося, не було по всіх округах. Із
прапраглибин били джерела дзвонкової.
Читаць: Чим більше води з криниці брати,
То тим вона смачніша.
Завмер журавлик біля хати,
В цеберці - синя тиша.
Журавлик сам біля порога -
Нема кого вітати.
Вдивляється в німу дорогу,
Як вартовий на чатах...
Воді в криниці вік журитись,
Бо квіти в'януть тихо.
Як журавлю на те дивитись
І не зарадить лиху?
І вед. Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруг все заростає бур'яном.
Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер
Гуляє в порожніх оселях...
Ще треба й таке пережити -
Безлюдні покинуті села.
Читець: автор Олена Колодюк.
Було село. І називалось Рудня.
На річці Жерев. Рудня Жеревецькою була.
Була на карті малюсінька краплина,
Вула... Була... тепер нема.
Радились діти тем. Старі там помирали,
Корови паслись, чувся крик гусей.
Лелеки клекотіли над хатами,
І співом півень вдосвіта будив. людей.
Було село. Тепер села немає.
Там річка омивала береги
І люди там жили,
Тепер і їх немає -
Роз'їхались по світу хто куди...
О Господи! За що таке прокляття
На мій народ, на рід мій, на село?
Прости нас, Господи, за сльози наші
І за молитви недосказані, прости.
ІІ вед. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами, грибами, горіхами славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися "зоною".
Пройшла гроза і не була озонною,
А де тепер не "зона" на землі?
І де межа між зоною й не зоною?
І вед. Зоною радіаційного забруднення стали Народицький, Овруцький, Олевський, Лугинський, Малинський, Коростенський райони нашої області. Радіація - це пустка, страх, смерть. Проте люди це живуть і працюють на забруднених радіонуклідами територіях, ходять в школу і садки діти. Але вони вже хворі. Це перший наслідок аварії на ЧАЕС.
Повертають люди в зону жити,
Де росте уражена трава,
Де убивчий стронцій сіють квіти
й стала мертвію вода жива.
ІІ вед. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.
І вед. "Мирний атом" став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...
ІІ вед. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
/Звучить пісня "Молитва" у виконанні 0.Білозір/
Читець: Подай у душі доброго вогню -
Хай воскресає світ животворящий,
Хай до нащадків озоветься пращур,
Хай древній рід збере свою рідню.
Очисть від скверни воду нам і кров
Хай доля нас завчасно не займає...
Пошли нам, Боже, згоду і любов,
І той вогонь, що в світі нас тримає.
Loading...

 
 

Цікаве