WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → За народним календарем - Реферат

За народним календарем - Реферат

закінченні жнив святкували обжинки, з останніх колосків плели
вінок і прикрашали ним найпрацьовитішого.
СПАС
Слово "спас" - скорочена народна вимова від спаситель /рятівник/,
яким церква іменує Ісуса Христа.
Свято прийшло по нас з Візантії. На Русі воно встановлено 14 серпня
1164 року на честь перемоги київського князя Андрія Боголюбського над
іновірцями, Спас у серпні святкується тричі - 14-го, 19-го і 29-го. Свята швидко
входили в побут, тому що вони збігалися з народними традиціями, які
пов'язувалися з завершенням жнив /'Спасова борона"/, сівбою озимини
/"Перший Спас - перший засів"/, дозріванням яблук, груш та інших фруктів,
дозрівання меду /Яблучний або медовий Спас/.
Головним святом є другий Спас. У цей день несуть до церкви святити
яблука, груші, мед у стільниках, колосся жита, пшениці, різне зілля, головки
маку, оскільки на цей день припадає свято "Маковія" - в честь сімох
мучеників - братів Маккавеїв.
Свято третього Спаса /Спас на полотні/, присвячене поверненню
Ікони Христа Спасителя в Константинополь /944 р./, яка до пограбування
мусульманами висіла над головними воротами міста.
ПОКРОВА
Покрова - одне з найбільших осінніх християнських свят, яке щорічно
відзначається 14 жовтня. Воно пов'язане з появою в одній із церков міста
Константинополя ікони Богоматері, яка покрила людей своїм омофором
/покровою/ і захистила їх від ворожої облоги. Згодом київські князі
узаконили це свято на Русі, як небесну силу заступництва і захисту.
Покрова була головним святом Запорізької Січі. Під покровом
Богоматері запорожці не боялись ні ворожого вогню, ні грізної морської
стихії.
Свято Покрова збігається з завершенням польових робіт, осінніми
весільними обрядами. Вона вважається покровителькою шлюбу, тому
дівчата поспішають в цей день до церкви і ставлять свічку Богородиці.
К АЛИТ А
Узимку, коли завершилися роботи у полі, частішали різні молодіжні
гуляння, вечорниці, Одним із таких гулянь була Калита, яку проводили на
святого Андрія -13 грудня..
Дівчата випікали великого круглого коржа /Калиту/ з діркою
посередині. Калиту підвішували в хаті до сволока. Хлопці повинні були
підскакувати на коцюбі і відкусити кусок калити не торкаючись її руками.
Калиту охороняв один парубок, у якого в руках був квач обмащений у
сажі. Якщо комусь не вдавалось відкусити калити - його обмащували
сажею. В цей день дівчата ворожили на долю, вгадували своїх суджених,
Калита, очевидно, має зв'язок з прадавніми парубочо-дівочими іграми
на честь сонця. Адже калита і формою нагадує сонце.
МИКОЛИН ДЕНЬ
Микола зимовий - це православне престольне свято, що випадає на
19 грудня, Микола весняний - 22 травня.
Святий Микола вшановувався як захисник простого народу, дітей,
яким "приносив" подарунки.
Миколай - покровитель мореплавства" торгівлі, землеробства. Він
творив чуда: втихомирив бурю на морі, повернув до життя загиблого
матроса.
На Запорізькій Січі вшановували свято Миколая - захисника і
заступника всіх тих, хто плаває, подорожує. Тут діяли церкви Миколая.
ВЕЧОРНИЦІ
Після завершення польових робіт - восени і взимку - молодь
збиралась на вечорниці. У будні на вечорницях дівчата працювали: пряли,
шили, вишивали. А хлопці залицялися, розповідали різні бувальщини та
небилиці, співала, танцювали. Це був своєрідний клуб, де молодь
працювала, веселилася, а потім і одружувалася.
Свої вечорниці мала кожна частина села, або й кожна вулиця. На
вечорниці ходили тільки парубки та незаміжні дівчата. Не годилося ходити
на ті самі вечорниці рідним братам чи сестрам. Вечорниці проходили в хаті
однієї із дівчат, або в хаті молодої вдови. За це учасники вечорниць
приносили подарунки господині хати,
ХРЕСТИНИ
Щоб відзначити таку важливу для сім'ї подію, як хрестини дитини,
влаштовували святковий обід. Запрошувались куми, гості. За традицією
баба-повитуха приносила в горщику круто зварену кашу, накриту хлібом-
сіллю або млинцем. Пропонувалося розбити горщик тому, хто покладе
більше грошей. Гості скидали їх новонародженому - "на воза", "на коня", "на
люльку", "на хустку", "на сукню". Дарували також різні подарунки.
Хрещений батько клав гроші останнім і розбивав горщик. Гості
пригощалися кашею і промовляли: "Роди, Боже, жито й пшеницю, а кумі й
кумові - дітей копицю". Дівчині бажали "щоб хлопці любили", хлопчику -
"щоб був добрий орач" та ін. Обряд з кашею символізував входження
дитини у сім'ю.
ПОСТРИЖЕННЯ
У народі й досі існує уявлення, що дитину не можна стригти до року:
хворітиме на голову, не ростиме волосся. Отож батьки на першу річницю
запрошують гостей і роблять пострижини. На стіл кладуть кожух і садов-
лять на нього іменинника. Якщо дівчинка - під кожух підкладають прядиво,
гребінь, нитки "щоб пряла, ткала і шила", хлопцеві підкладають різні
столярні, слюсарні інструменти "щоб майстром був".
Хрещений батько зрізає навхрест трохи волосся спочатку на потилиці,
тоді з різних боків голови. Хрещена мати завершує процедуру. Зістрижений
чуб кладуть на тарілку, куди гості скидають гроші з різними побажаннями:
"щоб дитина росла й грошовита була", "щоб волосся було густе, як кожух",
"щоб був багатий, як кожух волохатий".
Батьки іменинника пекли солодкий пиріг, який, перш ніж поділити і
роздати гостям, ломали над головою дитини примовляючи: "Щоб життя
було солодке і добре", "щоб діждати весілля, ще й коровай ділити".
Перше зрізане волосся не викидали, а спалювали /щоб не боліла
голова/, кидали на стрімку воду /щоб дитина росла як з води/, або
закопували під вербу чи грушу /щоб кучерява була/.
ПОМИНКИ
Поминальні звичаї тісно пов'язані з народними повір'ями про душу
померлого. Одразу після поховання влаштовують поминальний обід.
Подають коливо /поминальну їжу/. Спочатку годиться помити руки,
перехреститися, прочитати молитву "Отче наш...", Поминаючи кажуть: "Хай
з Богом спочиває", "Царство небесне душі", "Хай земля буде пухом".
Поминають також на 40-й день і на рік, У ці дні зранку родичі несуть у
церкву поминальний дар, замовляють панахиду і запалюють свічку. Потім
відвідують могилу. Надмогильний хрест пов'язують не вишиваним
рушником. На могилі залишають хліб, щось солодке, трохи води - все, що
любив померлий. Роздають також бідним "на помину". Повернувшись
додому відбувається поминальна трапеза, на яку запрошують усіх, хто брав
участь у похороні.
Щорічно, на третій день Великодня або в інші дні, відбуваються
поминки на могилі /клечальні дні/.
Loading...

 
 

Цікаве