WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Верба-вербиченька: Сценарій вечора-розповіді - Реферат

Верба-вербиченька: Сценарій вечора-розповіді - Реферат

музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку вербову деревину для виготовлення кобз, бандур, які впродовж багатьох поколінь у руках народних співців возвеличували дух вільномовства, звитяжної боротьби за національне визволення, прославляли відданих Батьківщині героїв. Вербова деревина здавна використовувалась і для виготовлення меблів, човнів-довбанок, дерев'яних ложок та іншого начиння. Вибирався колись чоловік у дорогу обов'язково брав із собою ложку. Нерідко ложка на Запорізькій Січі слугувала для перевірки добровольця, якогозапрошували до гуртової каші, де кожен виймав свою ложку. Хто не мав вербової ложки, того підозрювали як ворога, який намагається проникнути в козацький табір.
(Виконується пісня у супроводі бандури).
ВЕДУЧА: Верба - дерево цілюще. З лікувальною метою використовується кора з дво або трирічних гілок, у якій містяться смола та глюкозиди. Настій з вербової кори знижує температуру, оскільки спирт окислюється в організмі, перетворюючись на саліцилову кислоту. Вербова кора застосовується при ревматизмі, простудних захворюваннях, подагрі, головних болях, невралгія, при розладах шлунку. Ванни з вербового настою запобігають потінню ніг, корисні при різних шкіряних захворюваннях. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Товчене листя з верби кладуть на рани.
ВЕДУЧИЙ: Отже, недаремно народ оспівує це дерево у піснях, поети у віршах. У дівочих піснях верба - ознака смутку і жалю, ось як в українській народній пісні "Ой, вербиченько".
(Виконується пісня "Ой, вербиченько").
ВЕДУЧА: 3 вербою пов'язаний і прихід весни на велике християнське свято Паски, якому передує Вербна неділя. Неділю за тиждень перед Великоднем називають "Вербною", а тиждень перед цією неділею - "вербний". У вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на богослужіння сходяться старі й малі, бо гріх не піти до церкви. Коли кінчиться відправа і священик скропить гілля свяченою водою, то діти один поперед одного стараються дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло". Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись примовляли: "Будь великий, як верба, і здоровий, як вода, а багатий, як земля".
ВЕДУЧИЙ: Свячена вода користується великою повагою серед нашого роду. Гріх ногами топтати свячену вербу, свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні, виганяють худобу на пасовисько, то обов'язково кроплять свяченою водою - "щоб нечисть не чіплялась до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби на двір під час граду - щоб град зупинився.
ВЕДУЧА: Букетик кучерявих котиків, які вважаються чи на найпершими весняними квітами, порадують кожного. Пухнасті, як маленькі курчатка, випромінюють тепло і ласку, несуть запах весни. З давніх-давен, як тільки луки покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала весняні ігри. Хлопці і дівчата ходили в хороводі., промовляючи:
"Ой, вербо, вербо зелена,
Спусти гіллячко додолу
На зелену діброву,
На червону калину,
Де соловейко гніздо в'є,
А зозуленька кує".
ВЕДУЧИЙ: Має верба пряме відношення до свята Івана Купайла. Купайло у співі
Наше гіллячко з верби, з верби,
Которе краще, прийди, прийди,
Которе гірше, не йди, не йди.
Цією піснею дівчата закликають до себе це чарівне свято, утверджуючи красу і добро в житті народу.
ВЕДУЧА: Символом Купайла-свята є Купайлиця з верби, яка підсилює ідею свята - духовку чистоту, розквіт природи і людських сил. Купайлиця - це символ древа життя, розквітлого об цій порі - у нашому краї беруть з верби. Коло неї цілий вечір проходять дійства. До того ж є ще древом духовного росту. Адже її уквітчують квітами і ягодами. Кругом дівчата хороводи ведуть, пісень співають про красу дівочу і парубочу.
На городі бузина
Скрутилася в трубку,
Ой, ніхто так не заграє,
Як козак у дудку.
Ой, козак у дудку,
А дівчина в танці-
Купи, купи черевички
Дівчині - коханці.
ВЕДУЧИЙ: Верба - це дерезо дуже не вибагливе до природних умов і добре приживається як на піску, так і в болоті, у лісі чи на полі. Встромив вербову гілку весною і вже росте верба.
Її густа крона була надійним захистом від дощу і сонця, вітру і снігу. Вербова лоза дуже широко використовується в господарстві. І сьогодні у нас в гостях житель нашого села /Прізвище, ім'я, по-батьксві/, який займається лозоплетінням.
(Йде розповідь про секрети лозоплетіння).
ВЕДУЧА: В народі побутує повір'я, що верба - святе дерево. В давні часи її не використовували як паливо. В народі з цього приведу утворилась думка "Сичить, як верба в печі". Отже бачимо, що це дерево дійсно потрібне людям, то ж недарма в народній творчості використовується образ верби. ВЕДУЧИЙ: А зараз ми проведемо конкурс. Хто назве найбільше приказок та прислів'їв, в яких згадується верба.
Приклад: Зацвіла верба - прийшла весна. Прийде тиждень Вербовий - бери віз дубовий. Дме Вербич - кожух тербіч.
Прийшов Вербич - два кожуха тербіч.
Прийшла Вербниця - назад зима вернеться і т.д. (Переможцю конкурсу гість вечора вручає свою коробку з лози).
ЧИТЕЦЬ:
Обламали вербу,
Продавали вербу,
В переході, посеред міста,
Люди брали вербу,
катували весну,
Бо надворі ж іще лютий місяць,
І кричала верба,
І кричала верба
Аж у місті знялась віхола.
В дім вербу занесла Їй
Води налила
І вона напилася, притихла.
Відігрілась верба,
Заходилась верба
У собі вибриньковувать літо.
Так старалась вона,
Їй здавалось - весна.
Їй хотілося зеленіти,
Спів зелений стояв на краєчку стола.
В мене ж серце від нього боліло!
Я жорстока була.
Я жорстока була.
Я вербу цю нещадно дурила!
(О.Матушена "Вербова фантазія").
ВЕДУЧА: Ось і завершується наша невелика розповідь про українську вербу. На кінець прослухаємо вірш Василя Симоненка "Лебеді материнства" /по можливості це може бути пісня/ в якому живе вербова і тополина , найдорожча поетові і нам з вами Україна-мати - наша рідна земля:
А якщо впадеш ти на чужому полі.
Прийдуть з Україні верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть.
Тугою прощення душу залоскочуть..."
Loading...

 
 

Цікаве