WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Верба-вербиченька: Сценарій вечора-розповіді - Реферат

Верба-вербиченька: Сценарій вечора-розповіді - Реферат

Верба-вербиченька: Сценарій вечора-розповіді
У виконанні хору звучить пісня 'Зоре моя вечірняя".
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
ВЕДУЧА: Сьогоднішню розмову ми присвятили вербі, яка є одним із символів нашої Батьківщини. Скажеш одне тільки слово - Україна - і в уяві обов'язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини. Який прекрасний пейзаж змалював наш геніальний поет Тарас Григорович Шевченко у вступі до поеми "Причинні"; що став піснею "Реве та стогне Дніпр широкий", заспіваємо її. Хор разом з присутніми виконує пісню "Реве та стогне Дніпр широкий".
ВЕДУЧИЙ:
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
ВЕДУЧА: Кому доводилось подорожувати Славутичем, той не міг не помітити численні вербові зарости на берегах нашої найпотужнішої річки. Верби, як незрадлива сторожа охороняють плеса сивого Дніпра. Близько 500 видів верб ростуть на нашій планеті. 30 припадає на Україну; Вони є в різних географічних яснах нашого краю. Раніше ними обсаджувалися дороги й городи, ставки й береги, левади та греблі. Пригадайте пісню " В кінці греблі шумлять верби".
/Група дівчат виконує пісню/.
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила.
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой, немає козаченька -
Поїхав за Десну.
Рости, рости, дівчинонька
На другу весну!
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нева того козаченька,
Що я полюбила.
Росла, росла дівчинонька
Тай на порі стала ,
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Плачте, очі, плачте, карі
Така ваша доля,
Полюбила козаченька
При місяці стоя.
ВЕДУЧА: Ця пісня про кохання і прекрасне .горде дерево, що росте здебільшого поодинці або рядочком у низинних місцях та над річкою чи ставком, вкрите срібно-зеленими шатами.
ЧИТЕЦЬ (розповідає легенду "Марусина верба"): Ще як не було Каховського водоймища, проти села Доброї Надії, що біля Марганця, в плавнях росла стара-престара, висока та кучерява верба, років триста було, а може й більше. І називали її Марусиною вербою. А чому так її називали - про те ось що старі люди розповідають...
Колись на Україну напали татари. Грабували, палили, різали, брали в полон. Серед полонених було найбільше молодиць і дівчат. Одного разу після спустошливого походу поверталась орда додому в Крим і зупинилась саме там, де тепер наше село лежить. Великий плач і стогін стояв над бусурманським табором. То плакали і стогнали невільники. А поміж ними, тими невільниками була дівчина Маруся. Така гарна, така горда, така гожа, що найстарший татарський ватаг всю дорогу з неї очей не зводив. Як тільки отаборились, він одразу ж і наказав своїм слугам привести нещасну бранку до себе в намет. Розшукали слуги Марусі, схопили її, розв'язали та ведуть до свого пана. А дівчина як побачила пишний намет, так про все й здогадалась. Та давай тоді щосили пручатись. Довго сердешна пручалась, кусала руки ворогам, поки нарешті - таки вирвалась. А вирвавшись, чимдуж подалась до табору, до плавень. Так бігла, що ніхто її не міг зупинити. Пускати ж стрілу не дозволяв вельможний татарин, звелів узяти полонянку живою. Поки там хтось із ординців скочив на коня і погнався, Маруся була вже під високою вербою. Зрозуміла сердешна, що порятунку не буде, й миттю полізла на дерево, на самісінький вершечок. А тоді перехрестилась і кинулась вниз головою та й розбилась. Не скорилась вона злим нападникам-чужинцям, не дала їм понівечити свою чисту вроду. Від того часу й звуть ту вербу, з якої кинулась горда дівчина. Марусиною.
ВЕДУЧИЙ: А хто не чув пісню "Ой , у полі вербиченька"? (Звучить пісня) "Ой , у полі вербиченька, там стояла криниченька"... Пісня ллється, навіваючи зажуру. Вербовий сум... Гордий і прекрасний, як саме дерево, що обійнявшись вітами, схиляється над ставом. Бо на сухому місці не росте.
ВЕДУЧА: Окрім краси, що хвилює людське серце, верба дає нам
багато користі. Вона ніби позначає води на зеленій карті. Тому і криницю копають завжди під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не ростиме. "Де срібліє вербиця, там здорова водиця" - говорить народне прислів'я.
ВЕДУЧИЙ: Наші предки спостерігали ще одну характерну здатність верби - бути природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому люди брали /й сьогодні беруть/ воду для пиття у річці під вербою. Та й не один завзятий рибалка ловив добрячого сома або щупака в заглибинах під вербовим корінням: риба також любить чисту, оздоровлену воду. Цікаво й таке: у селах, де копають колодязі на куток, тобто на 10-15 дворів, люди у відра з набраною водою завжди кладуть вербову дощечку з долоню. Такий вербовий кусник дезінфікує, поліпшує її смакові якості, надаючи їй "вербового духу", що його утворюють смолисті речовини.
(Виконується вокально-хореографічна композиція "Вербова дощечка").
Вербова дощечка,
Дощечка, дощечка,
По ній ходить Настечка,
Настечка, Настечка.
Де ти, Насте, бувала,
Бувала, бувала,
Як діброва палала,
Палала, палала?
- Решетом воду носила,
Носила, носила,
Та й діброву гасила,
Гасила, гасила.
Вербова дощечка, дощечка, дощечка,
По ній ходить Настечка,
Настечка, Настечка.
ВЕДУЧА: Вербовий дух люблять і бджоли. Перший узяток ранньої теплої весни вони беруть з жовтих вербних сережок, оскільки дерево починає квітнути. Правда, вербовий мед менш корисний ніж гречаний, або липовий, проте з нього виходить найсмачніша медівка. Високо цінують вулики з вербових дощок або цілих колод-довбанок. Бджоли в них добре розмножуються, менш хворіють А веселі бджоли, як і люди - працьовитіші. Спекотного літнього дня у затінку верби завжди прохолодніше, ніж під іншими деревами. Річ у тому, що у верби завжди багато води. У сухих вербових дошках водяні пори заповнюються повітрям, яке є чудовим тепло ізолятором. Тому вербові вулики й тримають прохолоду влітку, а тепло - взимку.
ВЕДУЧИЙ: Здавна в Україні творці
Loading...

 
 

Цікаве