WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Безмежність краси української мови: Методичні поради до відзначення дня слов'янської писемності. - Реферат

Безмежність краси української мови: Методичні поради до відзначення дня слов'янської писемності. - Реферат

скринька".
У масовій роботі актуальними будуть огляди книг по видавництвах; зустрічі з книговидавцями, журналістами, поліграфістами, які можуть розповісти про процес книговидання; екскурси, експрес-інтерв'ю, хвилини бліц -запитань на теми ,,Книжне слово в перлах ходить", "Лабіринтами слів та їх значень", ,,Слова - теж вчинки" , "Вогонь в одежі слова", "Кожне сільце має своє слівце".
Завжди актуальним буде проведення літературно - музичного вечора ,,О рідне слово, що без тебе я?"
О рідне слово, що без тебе я?: Літературно-музичний вечір
В записі лине пісня "Звучи, рідна мово" сл. А.Демиденка, муз. О.Семенова .
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ (на фоні музичного твору):
Україна ... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій багатій, мальовничій країні. Тут жили наші прадіди, діди, наші батьки - тут корінь роду українського ще з сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної домівки, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово:
ЧИТЕЦЬ -1:
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцем кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких.
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левів рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися.
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним. (О.Олесь)
ЧИТЕЦЬ - 2:
Відродим мову Лесі Українки ,
Шевченка - сина вільного Дніпра...
Щоб, як тендітна пісня солов'їна,
Звучала й квітла на увесь наш край. (Л.Малецький).
ВЕДУЧИЙ: У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: давні літописання різних періодів писемності, пісні та думи, барвисті коломийки і ліричні хороводи, широкий світ фантастики. Сьогодні ми відкриємо перед вами цю багату скарбницю рідної мови, в яку народ складає і своє життя, і сподівання, розум, мудрість, щедрість, почування та гумор наших талановитих людей.
ВЕДУЧА: У рідному слові початок усіх початків людського буття. Народ говорить: "Слово до слова - зложиться мова". Про це свідчать пристрасно напоєні Шевченкові слова життєдайної любові до мови:
Ну що б здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!..
ВЕДУЧИЙ: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - звертається до нас великий Кобзар. .Любов до України починається з любові до рідного порога, до пам'яті про стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів'я, пісні. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком.
Виконується пісня на слова В.Симоненка, муз. О.Білаша "Лебеді материнства".
ВЕДУЧА: Мова - це духовний скарб кожного народу. Без неї нація розчиняється у просторі зникає... Зупиняється її серце, застигає історична пам'ять, німіє розум. Про такий народ людство мислить у минулому часі. А як ставитись до того, хто зрікся рідної мови? На це питання відповідає наш поет - земляк Дмитро Павличко.
ЧИТЕЦЬ:
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної. Заріс
Твій шлях і зник у безіменнім зіллі...
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні на весіллі!
Ти зрікся мови рідної. Твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закаменіє друг
І посивіє рідна мати.
Ти зрікся мови рідної. Віки
Ти йтимеш темний, як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Спаде на тебе, наче сніг, журба -
її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В твій слід він кине сміх - погорду.
Ти зрікся мови рідної...
ВЕДУЧА: А ось як про неї написав уславлений композитор і співак, улюблений нами Володимир Івасюк.
Звучить мелодія пісні "Червона рута". На її фоні:
ЧИТЕЦЬ:
Не губіть своєї мови,
Юнко чи юначе!
Не цурайтесь того, хто ви,
Що з села - тим паче!
Бо ж йому пошану гідну
Віддають повсюди!
Бережіть, як ниву хлібну
Рідну мову, люди!
У розмові щирій, тісній,
В суперечці втомній...
Мови - то мов квіти різні -
Схожі й неповторні
Ви не зрадьте і не крайте
Грубими словами,
Не топчіть, не забувайте
Колискову мами.
Щемний запах свого краю
У веснянім цвіті,
Щедрий вечір, шепіт гаю -
Що є в світі кращим?
То ж не зводьте перед словом
Рідним штучні мури.
Не губіть своєї мови -
Мови і культури.
ВЕДУЧИЙ: Людина має завжди пам'ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу. І сьогодні Україна святкує своє відродження. Проголошення незалежності дало право українській культурі зайняти належне місце. А основою, джерелом культури є національна мова .
ВЕДУЧА: Сьомий рік живемо в умовах незалежної держави України. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувалися за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто віддав своє життя за незалежність України були і наші земляки: Василь Атаманюк, Мирослав Ірчан, Михайло Козоріс, Антін Крушельницький, Іван Крушельницький, Дмитро Рудик, Гнат Хоткевич, Іван Ткачук та багато інших. А коротка розповідь про них стане пам'яттю про всіх, знаних і незнаних, але самозречених і мужніх.
Звучить мелодія пісні "Українці мої" на сл. В.Баранова, муз. П.Дворського.
ЧИТЕЦЬ:
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок,
Роззираюсь на кожній сторінці -
Де той рік, де той місяць,
Той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордиться,
Що ми українці.
І що є в нас душа, повна
Власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума,
Яка ще од Байди нам в'ється.
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах
Населенням зветься.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість у серці, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до тебе кажу і до кожного з вас: - Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе, відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі
Loading...

 
 

Цікаве