WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія. Рефлексивне управління - Реферат

Рефлексія. Рефлексивне управління - Реферат


Реферат на тему
Рефлексія. Рефлексивне управління
Рефлексія* - одна з найскладніших категорій психології. В історії розвитку психології це поняття тлумачили по-різному. Приведемо деякі з визначень:
усвідомлення суб'єктом засобів та основ діяльності, їхньої зміни;
вихід у зовнішню позицію одного суб'єкта діяльності стосовно діяльності іншого суб'єкта;
процес відображення однією людиною (учителем) "внутрішньої картини світу" іншої людини (учня);
самоаналіз; осмислення людиною закономірностей, механізмів власної діяльності та існування.
Для більш повного проникнення в сутність "рефлексії" необхідно розібрати поняття "перцепція"*, під яким розуміємо всі пізнавальні процеси в єдності з емоціями та мотивацією. Виділяють два рівні педагогічної перцепції.
1. Когнітивний (пізнавальний).
2. Емоційний (емпатія).
Рефлексія обумовлює успішне протікання перцепції.
Термін "рефлексивне управління" [18] розглядається як невід'ємна характеристика міжособистісного спілкування. Системна рефлексія - переосмислення і перебудова школою свого старого індивідуального досвіду самокерованого розвитку, можливостей свого внутрішнього та зовнішнього середовища.
Рівні рефлексивного управління школою:
1. Рівень "зовнішнє середовище - школа".
2. Рівень "школа - компонент школи".
3. Рівень "компонент школи - компонент школи".
4. Рівень "школа - особистість".
Алгоритм рефлексивного управління школою
1. Припинення. Відбувається рефлексивне припинення самокерованого розвитку школи і рефлексивний напрямок її діяльності на себе.
2. Фіксація. Зміна концепції бачення індивідуального досвіду школи.
3. Відсторонення. Школа вивчає себе. Проводиться реконструкція умов та чинників, що вели до проблем.
4. Об'єктивізація. Здійснюється проекція напрямків майбутньої діяльності, переконструювання образу самокерованого розвитку школи.
5. Обертання. Початок діяльності в новому самокерованому напрямку.
Рефлексивне управління школою є найважливішою умовою переходу школи із стану екстенсивного самокерованого розвитку в стан інтенсивного самокерованого розвитку та створює умови для рефлексії школою старого індивідуального досвіду з метою перебудови стереотипів своєї життєдіяльності і реалізації власної траєкторії самокерованого розвитку.
Закони Паркінсона та освіта
У системі освіти постійно відбувається боротьба між силами, зацікавленими в підвищенні ефективності її діяльності, та виживанням у складних соціально-економічних умовах, що змінюються при зміні пріоритетів (нова Конституція, нові закони, інструкції). Держава, її виконавчі владні органи, педагогічна наука виступають за глибокі перетворення, що сприяють кожній установі освіти підвищити ефективність своєї діяльності. Конкретні виконавці (керівники навчальних закладів, вчителі, всі ті, хто знаходяться в "окопах" системи) часто бачать у цих перетвореннях загрозу своєму положенню, намагаючись у практиці певним чином блокувати "прийдешні" зміни, що виражається в їх опорі, протидії. У освіті спостерігаються такі форми опору:
відстрочка початку процесу під будь-яким "придатним приводом";
"несподівані" перешкоди нововведенням і різноманітні труднощі;
спроби саботувати зміни або "утопити" їх у потоці інших першочергових справ.
Ретроспективний аналіз розмаїтості теорій організації і управління приводить нас до висновку: виживання й ефективність діяльності установ освіти залежать від періодичної і планомірної корекції цілей, відновлення кадрового складу їх керівництва.
В основі протиріч, відзначених у першому абзаці цього розділу, лежать закони бюрократії*, з якими нам постійно доводиться зустрічатися. Ці закони були "відкриті" та сформульовані Максом Вебером, а найбільш чітко і памфлетично їх описав англійський публіцист-сатирик, професор Сіріл Норткот Паркінсон.
Саме в надрах цієї системи народився унікальний управлінський принцип: "Сім разів відміряй, а відрізати доручи іншому". Загальний дух бюрократії К.Маркс називав таємницею, таїнством.
"Підліткам, вчителям, - писав С.Н.Паркінсон, - здається, що світ порівняно розумний. Вони припускають, що найбільш розумні та найбільш діяльні стають міністрами. Тим же, хто хоч як-небудь знає ділове життя, припущення ці просто кумедні. Висока рада шляхетних мудреців існує тільки в мозку вчителя, і тому незавадить нагадувати іноді про правду".
Основні
прикмети
бюрократії Чіткий поділ праці, що призводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.
Ієрархічність рівнів управління, за якої кожний нижній рівень контролюється вищестоячим та підпорядковується йому.
Наявність взаємопогодженої системи узагальнених формальних правил та стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різноманітних задач.
Дух формальної знеособленості, з яким офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.
Здійснення найму на роботу в суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами.
Захищеність службовців від непередбачених звільнень.
Закон I. "Зростаюча піраміда"
Малюнок 10
Бюрократія властива системі освіти. Тут для неї постійно знаходиться "живильне" середовище під пригожою причиною "подальшого удосконалювання", "поліпшення", "підвищення ефективності", "перерозподілу функцій". Тим паче, що "ефективних" критеріїв (кваліметрії) цих "поліпшень" у природі не існує! Боротьба з бюрократією в управлінні завжди нагадує відщіпування органів, що авторегенерують. Адже для боротьби з нею створюється новий орган, комісія, комітет. Апарат чиновників від просвітительства незгубний, тому що:
1. Чиновники завжди працюють лише один на одного (завжди і скрізь). Це безкінечність і супідрядність, що росте, жорстка ієрархія, вічна в "гострій потребі" робота з упорядкуванням, аналізом, прогнозуванням і обов'язково своєчасним виконанням інструкцій, паперів, інформацій про роботу установ освіти. Як правило, і до, і після скорочення чисельності інспекторів, методистів в апараті управління не вистачає виконавців.
2. Жоден чиновник не створює собі суперників, він буде збільшувати лише кількість підлеглих. Альтернатива не припускається!
Закон II. "Коефіцієнт марності"
Збільшення чисельності апарату в рамках визначених структур (відділів, секторів і т.д.) не може бути нескінченно розумним. Ці органи управління втрачають свою функціональну владу, коли кількість їх членів (працівників) перевищує 21.
Коефіцієнт марності знаходиться між 19 і 22 управлінцями (незалежно від їх рангу та статусу).
Ідеальна кількість працівників у кабінеті, секторі, комісії - п'ять чоловік. Це число високої функціональності. П'ять чоловік легко зібрати, а, зібравшись, вони можуть працювати швидко, вміло та тихо.
Закон III. "Новий будинок"
Помешкання, де працюють чиновники, що управляють навчальними закладами (будинки, кабінети), можуть досягти досконалості (дизайнв оформленні, оргтехніка, меблі, комфорт) тільки тоді, коли сама установа (відділ освіти, школа, позашкільна установа) занепадає. Зроблена облаштованість будинку - симптом спаду. У той час, як у колективі робота "б'є ключем" - працювати цікаво, усім не до гарного оформлення. Про досконалість будинку починають думати, як правило, тоді, коли досягнуте головне - успішне навчання, результативне впровадження наукових ідей, прогресивного педагогічного досвіду, задоволення інтересів дітей тощо. Досконалість - це завершеність. Завершеність - це смерть. Бійся виповнених бажань!
Закон тисячі Паркінсона пояснює цю ситуацію таким чином, що, коли штати установи перевищують тисячу чоловік, в ній створюється такий круговорот інформації, що зовнішній світ стає поняттям ілюзорним, непотрібним і всі працюють один для іншого.
Закон IV. "Непризавіт або хвороба Паркінсона"
Непризавіт (термін вигаданий, аналогів не має) - це діагноз моральної та психологічної деградації колективу з повною втратою інтересу до професійної діяльності. Супроводжується батальними методами вирішення питань (люмпенізація колективу).
Перша стадія. У нормально орієнтований колектив, що вирішує всі свої основні соціальні та професійні завдання, потрапляє новий робітник, як правило, усупереч бажанню колективу та його керівництва (призначений розпорядженням зверху). Цього робітника, що
Loading...

 
 

Цікаве