WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психогеометрія менеджерів - Реферат

Психогеометрія менеджерів - Реферат

колег від нього;
зневага до людей є наслідком його внутрішньої установки: "Я вище інших, тому що я займаю більш високу посаду", "Мої переваги високі, інакше мені б не довірили таку відповідальну роботу";
прагне досягти успіху за будь-яку ціну. Його принцип: "Всі засоби придатні для досягнення мети". Любить підкреслювати, що ці цілі - соціальні, суспільні, заради блага людей;
вміє наполягати на своєму, проводити в колективі необхідну для нього управлінську лінію, незалежно від сили опору. Використовує своє службове положення для примусу людей щодо виконання визначеної ним роботи.
А тепер Вам пропонуються узагальнені словесно-портретні характеристики керівників педагогічних, дитячих колективів, навчальних закладів. Не ідеалізуючи себе, спробуйте визначити, хто Ви в наведеній нижче класифікації менеджерів.
Майстри. Це управлінці, що дотримуються традиційної системи людських і фахових цінностей, включаючи трудову етику та повагу до інших людей. Як правило - інтроверти, ерудити, схильні до науково-педагогічної та аналітичної діяльності. Професіонали, добре (дуже добре) знають і люблять сферу своєї діяльності. Бувають настільки захоплені предметом власних творчих пошуків (авторська методика викладання предмету, створення дидактичної системи, захопленість науковими ідеями управління), що не в змозі управляти іншими людьми (учнями, вчителями). Не вміють і не бажають використовувати делеговані їм важелі владного управління. Недооцінюють різноманітні форми внутрішкільного контролю, вважають, що кожен член колективу від природи "запрограмований" на самостійну творчу реалізацію. У професійно-управлінській системі "Я, керівник школи - я, вчитель дітей" вибирає останню складову.
Люди компанії. Ці керівники ідентифікують себе з тим колективом, до якого вони самі належать. Як правило, "люди компанії" висуваються на керівні посади зі свого колективу. Вони прагнуть до розумних перетворень у колективі, але планують це зробити не сьогодні, а завтра, або ж... Відстрочка виконання прекрасно запланованих реформ - типова, риса цього стилю управління. У своїй діяльності вони прагнуть не до результатів, а до досягнення повної особистої управлінської безпеки. У випадку, коли "людина компанії" належить до психологічно слабкого типу, то такий керівник намагається підпорядкувати себе іншим. Будучи ж вольовим та достатньо сильним, він домагається визнання з боку підлеглих. Найбільш творчі з них створюють у колективі атмосферу співробітництва та дружелюбності, проте бувають не в змозі вирішувати питання навіть за умов помірної конкуренції з боку неформальних лідерів у колективі.
Внутрішнє кредо управлінців типу "люди компанії": "не буду поспішати змінювати встановлений порядок! ", "колеги, не треба мене лякатися, я такий же, як і ви".
Ні, не такий! Тому що Ви - вже керівник! Від Вас чекають рішучості!
Борці з джунглями. Це тип особистості, що завзято домагається будь-якого рівня адміністративної влади. Ставши керівником, понад 80% службового часу зайнятий забезпеченням гарантії особистого добробуту та службової безпеки. Відзначаються розвинутим інтелектом. Навколишній світ для них - це "людські джунглі", де всі намагаються їм заважати та нашкодити, зазіхнути на їхню владу й авторитет*. Колеги, діти для них - це конкуренти (а іноді - вороги) у боротьбі за владу. Характерною рисою "борців з джунглями" є підозрілість і настороженість у стосунках із підлеглими.
Серед керівників цього типу бувають "леви" і "лисиці" (незалежно від статі).
"Леви" у своєму авторитеті безкомпромісні і нетерплячі до заперечень та альтернативних думок. "Підкорений" ними колектив - це їхня імперія, гордість, вотчина. "Лев" - суворий "тато" колективу.
"Лисиці" завжди намагаються максимально мікрострувати ко-
лектив, шляхом "доброзичливих" методик озброюють ці групи "запрограмованою" свідомістю. Проте їх плани, зрештою, руйнуються через відповідні дії тих членів колективу, хто вже був колись використаний у корисливих цілях "лисиці" та пізнав підступництво такого стилю керівництва.
Гравці. Управління педагогічним колективом, ділове життя школи вони розглядають як своєрідну гру. Прагнуть до впровадження інновацій, здатні до розважливого і виправданого ризику. Схильні до співробітництва, лаконічні, нетерплячі щодо бюрократизму.
У колективі вони не створюють свою імперію, а задовольняються черговими "перемогами". Їх внутрішнє кредо - набути титулу переможця - "тріумфатора".
Орієнтовані на перспективу, не задовольняються швидкими результатами. Завжди багаті на ділові ініціативи. Схильні до участі в конфліктах.
Соціоніка
Серед багатьох наук, що описують ті або інші сторони психології особистості, соціоніка, яка виникла наприкінці 70-х - початку 80-х років ХХ ст., виділяється послідовним і цілісним розглядом психіки та поведінки людини. Соціоніці трохи більше 20-ти років, проте важко назвати всі сфери її застосування. Соціоніку можна використовувати в сім'ї, у колективі, в управлінні собою, для створення психологічного клімату, при формуванні педагогічних колективів.
Що ж таке соціоніка? Більш-менш вдале визначення виглядає так: соціоніка - це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об'єктивнихсоціальних законів.
Соціоніка, як наука, стала результатом розвитку теорії будови психіки людини, у витоків якої стояли дві гігантські фігури в психології 20-го сторіччя - Зігмунд Фрейд та Карл Густав Юнг.
Датою виникнення соціоніки її фундатор А.Аугустінавічуте вважає 1968 рік.
Ідеї Фрейда про організацію та функціонування психіки розвинув видатний швейцарський психолог, психіатр і філософ К.Г.Юнг (1875-1961). Юнг виділив раціональні й ірраціональні функції психіки. До раціональних він відніс мислення й емоції, до ірраціональних - відчуття та інтуїцію. Кожна пара позначає взаємовиключні функції, тобто протилежні за своїм змістом, що виражається домінуванням у різних людей тієї або іншої психічної функції.
Вирішальне значення мали дослідження Аушри Аугустинавічуте з Литви, яка удосконалила типологію Юнга і побудувала систему, що включає 16 типів інформаційного метаболізму.
Типологія К.Г. Юнга
Типологія Юнга і соціоніка підтверджують, що люди від народження схильні до особистісних проявів. Типологія Юнга розглядає чотири пари таких схильностей, які соціоніка називає основними ознаками типів. У залежності від того, які схильності домінують, людина є носієм однієї з пар основних ознак. За термінологією типології Юнга людина може мати тип:
Екстравертний або Інтровертний
Сенсорний або Інтуїтивний
Думаючий або Відчуваючий
Розважливий або Імпульсивний
У соціоніці прийняті інші назви основних ознак та принципово інша система позначень:
Екстравертний Інтровертний
Сенсорний Інтуїтивний
Логічний Етичний
Раціональний Ірраціональний
Тип екстраверт-інтроверт
У повсякденній практиці спілкування ми помічаємо, що є люди товариські, енергійні, які можуть одночасно займатися декількома справами. Вони мають багато друзів та приятелів, завжди знаходяться в центрі подій. І є люди, протилежні першим: вони стримані, мовчазні, більш замкнені, і внутрішній їх світ - загадка для навколишніх. Перші - це екстраверти, другі - інтроверти.
Поняття "екстраверт" позначає особливість психіки людини, зверненої до зовнішнього світу і підпорядкованої його вимогам. Тому есктраверти у своїх думках і вчинках спираються на об'єктивні дані, які отримують з навколишнього світу від реальних об'єктів і звичайно схильні підкорятися вимогам суспільства, інтересам справи, чужій думці, що для них важливіше, ніж власні бажання. Тому вони орієнтуються на об'єкти - людей, речі, гроші..., а от стосунки і залежності між цими об'єктами для
Loading...

 
 

Цікаве