WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психологія менеджменту в освіті - Реферат

Психологія менеджменту в освіті - Реферат


Реферат на тему
Психологія менеджменту в освіті
Теорія менеджменту акцентує увагу на категоріях: "мета" "людина" і "результат". З погляду психології, менеджмент - це міждисциплінарний напрямок, завданння якого полягає в дослідженні та психологічному забезпеченні вирішення проблем організацій, установ, конкретних виконавців в умовах ринкової системи господарювання.
До предмета психології менеджменту відносяться психологічні явища організації, що включають психологічні фактори, які визначають ефективну діяльність людей (менеджерів). До числа цих факторів відносяться:
психологічне забезпечення діяльності менеджерів - включає в себе вирішення проблем професійного самовизначення керівників, їх професійної підготовки та підвищення кваліфікації;
пошуки та активізація резервів управлінського персоналу, включаючи оцінку та добір менеджерів для потреб організації;
оцінка та поліпшення соціально-психологічного клімату, згуртування персоналу цілями організації, включаючи удосконалення стилю та культури ділових взаємовідносин;
психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, включаючи розробку кадрової політики фірми та створення діючих механізмів управління установою, як соціотехнічної системою.
Індивідуальні відмінності між людьми значні - кожна людина по-своєму неповторна, унікальна, соборна. Проте існують деякі універсальні характеристики, які можна розглядати як критерії загального розвитку зрілої особистості. Розглянемо деякі з них:
аутентичність - спроможність людини бути собою. В основі аутентичності - позитивне сприйняття, що дає людині право жити своїм життям, виконувати свою соціальну роль. У іншому випадку людина прямує до маргінальності*;
свобода та відповідальність. Зріла людина бере на себе відповідальність за своє життя, вона не звинувачує обставини, а шукає нові можливості та шляхи досягнення своїх цілей. Вона спроможна вийти за рамки стереотипів, ризикує і здійснює вибір, за який особисто відповідає;
здатність до саморозвитку. Приймаючи себе таким, якою вона є, і беручи відповідальність за те, якою вона стане в майбутньому, вона стає здатною до змін і розвитку, працює над собою;
емоційна стабільність. Знаючи свої можливості, людина ставить перед собою реальні цілі, знаходить нові форми поведінки. Адекватно оцінює ситуацію та адекватно реагує на неї;
повага до особистості іншої людини;
любов до життя - людина бачить в ньому сенс, отримує від нього найвище задоволення. Нагадаємо філософський заповіт матері Терези (Аґнеса Гонжа Бояджу. 1910-1997рр.) про ставлення до життя.
ЖИТТЯ це можливість. Скористайся нею.
це краса. Захоплюйся нею.
це мрія. Здійсни її.
це виклик. Прийми його.
це обов'язок твій насущний. Виконай його.
це гра. Стань гравцем.
це багатство. Не розбазарюй його.
це придбання. Бережи його.
це любов. Насолодися нею сповна.
це таємниця. Пізнай її.
це долина сліз. Перебори усе.
це пісня. Доспівай її до кінця.
це боротьба. Стань борцем.
це безодня невідомого. Входь у неї без страху.
це вдача. Шукай цю мить.
Життя таке цікаве - не розтрачуй його. Це твоє життя. Користуйся ним.
Та на превеликий жаль, життя може виявлятись не тільки неповним, однобічним, а і зовсім не здійснитися. Прояви життєвої нереалізованості можуть бути такі:
- втрата смислу життєвих цілей, розчарування, повна втрата працездатності;
- деформоване життя як наслідок невизначеності життєвих цілей або їх хибності, безпорадність при зіткненні з життєвими труднощами;
- сурогатне життя, яке заповнене псевдодіяльністю, псевдоцінностями, чи життя як рослинне існування.
В.Франкл з цього приводу пише: "…людина, стикаючись зі своєю долею і змушена її сприймати, все ж таки має можливість реалізувати цінності відносин. Те, як вона сприймає тяготи життя, як несе свій хрест, та мужність, яку вона виявляє у стражданнях, гідність, яку вона демонструє… все це є мірою того, наскільки вона відбулася як людина".
Життя не має апріорного смислу, - висловлювався Ж.П.Сартр. - Доки ви не живете власним життям, воно нічого із себе не уявляє, ви самі повинні надати йому смисл, а цінність є не що інше, як обраний вами смисл.
Існує думка, за якою людина, як духовна істота, за своєю сутністю повністю невиразна. Людина, на думку О.Вишневського, - істота, котра перебуває вічно в стані внутрішньої боротьби, але водночас істота самодостатня. Вона досвідчена і обмежена, сильна і слабка, добра і зла, правдива і брехлива і т.д. Вона завжди в дорозі.
Пріоритетний смисл людського життя визначається вибором однієї із позицій: гуманізм - служіння людям; перфекціонізм - особистісне самовдосконалення; корпоратизм - належність до референтних груп; прагматизм - орієнтація на успіх; гедонізм - отримання задоволення.
Древньокитайський філософ Конфуцій зазначав: "У країні, якою добре керують, соромляться бідності. У країні, якою керують погано, соромляться багатства".
Оточуючий нас світ складний та мінливий. Всім поколінням людей ці зміни визначали спосіб життя, суспільної і професійної діяльності, віри, спрямованості. Альберт Швейцер писав: "Багато людей повинні задуматися над своїм життям, над тим, чого вони домагаються для себе в боротьбі за існування, над тим, які труднощі виникають перед ними в тих або інших обставинах, і над тим, у чому вони самі собі відмовляють".
Всі ми бажаємо щасливого життя, прагнемо досягти успіху в житті і конкретних справах. Поняття людського щастя різнопланове. Д.Ф.Кеннеді казав, що щастя - це повноцінне використання своїх можливостей у відпущених життям рамках. Ідеологічна система держави, у якій ми жили колись, закликала нас до того, що жити треба скромно, "не висовуючись". Як досягти цього щастя? Які мотиви обрати у своєму житті? Адже, спрощено, до щастя ведуть два мотиви людської діяльності:
1. Бажання досягти успіху.
2. Бажання уникнути невдач в житті.
Отож, понад 80% свого часу ми витрачаємо на зусилля з метою уникнути можливих невдач. А досягнення успіху припускає такі кроки:
1. Зробити самому.
2. Відняти, перейняти або запозичити.
3. Попросити когось зробити.
4. Чекати поки дадуть.
Психологічний стан людини, її соціальне самопочуття є наслідком та причиною тих глибоких змін, що відбуваються в різноманітних сферах життя суспільства, позначених рисами нестабільності і невизначеності.
Соціологічні дослідження [81] свідчать про те, що нас турбує зараз в першу чергу. Це:
зниження реальних прибутків та рівня життя;
необхідність постійно думати про вирішення нагальних проблем;
загроза безробіття;
загальний тривожний стан;
втрата чітких орієнтирів і сенсу життя.
Зміни нормативно-ціннісної системи, що відбуваються сьогодні в суспільстві в цілому, є для індивіда стресогенним фактором. Виник дефіцит довіри до держави. Згідно з висловом П.П.Гайденко: "Замість одного розуму виникло багато типівраціональності".
Цікавим є поняття еліти в державі. Це тонкий, особливий за інтелектом, творчим потенціалом соціальний прошарок. На думку Ю.Завальського, у суспільстві достатньо 1% еліти,
Loading...

 
 

Цікаве