WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія та предмет наукового менеджменту - Реферат

Історія та предмет наукового менеджменту - Реферат


Реферат на тему
Історія та предмет наукового менеджменту
План
1. Теорія очікувань В.Врума
2. Теорія Девіда МакКлеланда
3. Теорія управління
Література
1. Теорія очікувань В.Врума - це соціально обґрунтоване очікування зв'язку між компонентами системи "продукція - результати". На думку Врума, людина прагне прикласти зусиль для виконання лише тих дій, що:
по-перше, призведуть до задоволення її потреб;
по-друге, мають найбільшу, на її думку, можливість успіху.
Врум наполягав, що при аналізі мотивації працівника, який отримав завдання, треба враховувати три фактори очікувань: 1. Очікування результату; 2. Очікування винагороди; 3. Очікування якості винагороди.
Практичне значення цієї теорії полягає у виділенні раціональної основи мотивації робітника і, відповідно, необхідності для керівників створення системи компенсацій, що враховують реальні потреби співпрацівників. Графічно це виглядає так:
Малюнок 2
Наука управління або кількісний підхід (1950-сучасність)
Модель Портера-Лоулера
Досягнуті результати залежать від докладених співробітником зусиль, його здібностей, характерних рис, усвідомлення ним своєї ролі. Рівень докладених зусиль визначається цінністю винагороди та впевненістю в тому, що ці зусилля дійсно забезпечать визначений рівень винагороди. У теорії Портера-Лоулера встановлюється взаємозалежність між винагородою та результатами, тобто людина задовольняє свої потреби через винагороди за досягнуті результати. Головний висновок Портера-Лоулера - результативна праця веде до задоволення.
Малюнок 3
2. Теорія Девіда МакКлеланда
Людям властиві три основні потреби: влади, успіху та причетності.
Потреба влади - бажання впливати на інших людей.
Потреба успіху задовольняється процесом доведення роботи до успішного завершення.
Потреба причетності - людей приваблює така робота, яка дає їм необмежені можливості соціального спілкування.
Вчені А. Ерелі та Ж. Моно розробили теорію "біологічного підходу". Вони спробували довести, що установи старіють так само, як і живі істоти. Виробнича система, яка неспроможна інтегрувати нову інформацію, поступово стає закритою, відгородженою. Закритість системи, у свою чергу, веде до її "смерті". Виживання й ефективність діяльності установи залежить від періодичності зміни цілей, кадрового складу та керівництва організації.
Оскільки менеджмент від управління відрізняється посиленим поведінковим аспектом, слід пам'ятати, що необхідною, визначальною умовою ефективного менеджменту - є наявність розвинутого конституційного та галузевого правового поля.
Функціонально менеджмент підрозділяється на декілька рівнів:
Стратегічний менеджмент. Це конституційно-правова гарантія цивілізованих соціально-економічних умов для прийняття розумних, гуманних та безпечних рішень різними гілками влади держави.
Вищий рівень менеджменту - верхівка управлінської піраміди галузі, підприємства, установи, організації або фірми.
Середній рівень менеджменту - відповідає за розвиток та реалізацію оперативних планів, розробку процедур запровадження тих рішень, які прийняті вищим керівництвом.
Операційний менеджмент - найнижчий рівень управління. Сюди входять управлінці, які безпосередньо відповідають за керівництво роботою службовців та робітників.
Менеджмент не дає уніфікованих рецептів. Він вчить тому, як, знаючи прийоми, засоби та шляхи вирішення тих чи інших управлінських завдань*, домогтися успіху для конкретного підприємств або установи, незалежно від форми власності.
Існують загальновизнані школи менеджменту, це - американська та японська. Японський підхід до менеджменту за своєю сутністю концептуально відрізняється від американського, що пояснюється різною природою соціокультурного середовища.
З 80-х років ХХ ст. лідерство в розвитку наукового менеджменту однозначно належить Японії. Тут народилася нова управлінська концепція "організаційної культури"*, відповідно до якої культура спілкування за силою впливу на людей не має альтернативи.
Американські (США) учені Р. Паскаль та А. Атос відзначають: "Японці надзвичайно чутливо реагують на взаємодії та взаємовідносини в групі. Їх ставлення до груп дуже нагадує ставлення до шлюбу в західних країнах. І, що особливо цікаво, японці виділяють ті ж проблеми та занепокоєння в трудових взаємовідносинах, що ми бачимо в шлюбі: вони стосуються довіри, взаємодопомоги та відданості. На Заході лідери робочих груп схильні до актуалізації виробничої діяльності та ігнорують соціальні аспекти, у той час як в Японії підтримка стану задоволеності кожного члена трудового колективу йде пліч-о-пліч із досягненням мети всієї групи".
Малюнок 4
Порівняння концепцій менеджменту США та Японії
Розглянемо основні стереотипи ставлення до людей (працівників) в японських та західних установах (за П. Дойлем).
Таблиця 3
Японія Захід
Працівники Активні ресурси Витрати
Цілі Вірність стратегії компанії Фінансове благополуччя
Філософія Ініціатива Менеджмент
Управління Пошук вирішення складних завдань Дії відповідно до правил та інструкцій
Структура компанії Плоска Ієрархічна
Посадові обов'язки та права Широкі Спеціалізовані
Відповідальність Загальна Індивідуальна
Нереально йти шляхом простого копіювання американського, японського або будь-якого іншого досвіду, "підглядати в чужі вікна". Вони мають свою історію, своє соціально-економічне підгрунтя та наукові концепції. Але знати це необхідно, адже там накопичено вже дуже багато цікавого, корисного, такого, що ми можемо розумно використовувати після творчого опрацювання:
- у американців - ініціативність, високий професіоналізм, рішучість, організованість та діловитість;
- у японців - непідробну турботу про кожного робітника, згуртованість, наполегливість, бажання досягти досконалості, внутрішньої гармонії, соціально безпечного характеру виробництва;
- у французів - гуманність організаційної культури, достатньо високу культуру взаємоспілкування;
- у німців - раціоналізм, пунктуальність, розумну концепцію комфортного добробуту для всіх.
За наявностю рис особливості їх об'єднує загальний підхід до принципів наукового менеджменту, як-от:
увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу;
виявлення інтересів людини, її потреб і сподівань;
пошук і розпізнавання елементів національної історії, культури, традицій... для формування сучасної системи управління;
створення відповідних умов, щоб у людини була можливість, завдяки старанній праці, задовольнити свої потреби;
об'єднання працівників навколо загальної мети ;
забезпечення безперервного професійного навчання.
Доводиться зважати ще й на такі ментальні критерії: стиль життя українців - відданість справі, захоплення індивідуальної спрямованості, домашні клопоти - на другому плані; характерні якості українців - обачність; форма діловихстосунків - контакти, переважно формальні; процес прийняття рішень - зверху вниз - швидко, а знизу вверх - повільно, за ієрархічною структурою.
3. Теорія управління
Ще 400 років до н.е. філософ Сократ з іронією писав: "Жодна людина не почне займатися ремеслом, якщо попередньо не вивчила його, навіть коли це найнезначніше заняття. Проте кожен вважає себе підготовленим для найважчої справи - для управління".
Французький письменник Проспер Меріме у новелі "Таманго" описує випадок, коли невільники вирвалися з полону у трюмі корабля, яким їх везли із Сенегалу до Нового Світу. Вони вбили всю команду і захопили корабель. Як з'ясувалося, після перемоги, ніхто з невільників не вмів управляти судном. Після багатоденних страждань та спроб врятуватися всі вони
Loading...

 
 

Цікаве