WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

використовуючи свої здібності, знання, досвід та вміння організовувати власну працю, завжди причетний до загальної справи.
2-й рівень - цінний член команди, вносить особистий внесок щодо досягнення цілей, ефективно працює з іншими членами команди.
3-й рівень - компетентний менеджер, організовує людей, раціонально розподіляє ресурси з метою виконання поставлених завдань.
4-й рівень - ефективний керівник, формулює "бачення" майбуйтньої установи та послідовно домагається просування її за визначеним шляхом. Забезпечує високі стандарти якості роботи.
5-й рівень - це вершина ієрархії лідерства та управлінських здібностей. Ці керівники не помітні, не полюбляють вшанування власної персони; вони фанатично віддані своїй справі; "хворі" прагненням до значних результатів упродовж тривалого часу; їх відрізняє виключна готовність зробити все необхідне заради успіху власних установ, незважаючи ні на масштаб прийнятих рішень, ні на шляхи їх виконання; вони більше схожі на "робочих конячок".
Коли установа працює успішно, ці керівники "дивляться у вікно", приписуючи заслуги колективу. Проте, коли компанія зустрічається із проблемами, вони "дивляться у дзеркало" і приймають всю відповідальність на себе.
Чим більш високого рівня професіоналізму досягає керівник, тим більше навантаження на нього. У психології сучасного менеджменту практикується поняття "професійного вигоряння" яке треба розуміти, як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження керівника (менеджера), що не дозволяє йому надалі виконувати владні управлінські функції.
Синдром професійного вигоряння включає три основні компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізація (цинізм) та редукція професійних досягнень. Компонент "деперсоналізація" відображаєнегативне ставлення не лише до підлеглих, але і до роботи в цілому, що являє собою загалом професійну кризу управлінця. На думку М. Лукашевича та В. Торішнього 72% керівників постійно знаходяться у стані фізичного та психологічного навантаження.
З точки зору визначення стресового процесу за Г. Сельє (тобто стадій тривоги, резистентності і виснаження), вигоряння можна прирівняти до третьої стадії. Коли вимоги постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Безперервне або прогресуюче порушення рівноваги неминуче призводить до вигоряння. Вигоряння - це наслідок некерованого стресу: очікування все зростають і зростають, а ресурси - виснажуються.
Вигоряння вважають розладом, притаманним надто відданим й упертим. Вигоряння - заразне: схильні до стресу керівники служать негативною моделлю для своїх підлеглих. У особи, враженої вигорянням, відбуваються помітні зміни:
у поведінці: часто запізнюється; втрачає творчі підходи до вирішення проблем; працює довше, але менш результативно; усамітнюється і уникає спілкування з колегами; втрачає прагнення до розваг і відновлення здоров'я;
у почуттях: втрачає гумор, натомість з'являється почуття "чорного гумору"; підвищено дратівливий і на роботі, і вдома; відчуває збентеження і безсилля;
у мисленні: не здатний концентрувати увагу; надто підозрілий і недовірливий; набуває менталітету жертви; цинічно та з осудом ставиться до оточуючих;
у здоров'ї: порушення сну; підвищена сприйнятливість до інфекційних захворювань; стомлюваність і виснаження; порушення психічного і соматичного здоров'я.
Строгість та суворість. Бути строгим, означає послідовно застосовувати високі стандарти, постійно і на найвищому рівні. Бути строгим, а не жорстоким, означає, що кращі спеціалісти не повинні хвилюватися з приводу збереження власного робочого місця і можуть віддати всі сили виконанню своїх прямих обов'зків.
Примушувати людей до невідомості (ентропії) впродовж тривалого часу, віднімаючи дорогоцінний час, який вони могли б витратити на кар'єру в іншому місці - це жорстокість.Одразу вирішити цю проблему, дати людям шанс зробити щось корисне в житті - це строгість. Строгість, зазвичай, застосовується в першу чергу стосовно верхнього рівня управлінської ієрархії, до тих, на кому лежить основна відповідальність.
За Д. Коллінз є три принципи строгості:
Перший принцип: коли сумніваєтесь, продовжуйте шукати людину, спеціаліста.
Другий принцип: коли ви знаєте, що вам треба змінити людей, дійте без вагань.
Третій принцип: надайте можливість вашим кращим фахівцям працювати там, де найбільші можливості, а не там, де найбільші проблеми.
Строгість безпосередньо пов'язана із визнанням дисципліни, де бажаною видається така ієрархія: дисциплінована людина - дисциплінований колектив - дисципліноване мислення - дисципліновані дії.
Тільки вищий ступінь дисципліни створює підґрунтя для саморефлексії. Але існує велика різниця між дисципліною, що обмежує та дратує, і дисципліною, що виступає як корисний спонукальний мотив. Стійка дисципліна визначається такими умовами:
1. Керівник знає кожного із своїх підлеглих.
2. Кожен працівник знає свого керівника.
3. Керівник солідаризується з колективом.
4. Група об'єднана в колектив, що надихається керівником.
5. Група натхнена високим духом товариства.
6. Колектив добре навчений, енергійний та ініціативний.
Більш високі результати в організації дисципліни дають не репресивні методи, а експресивні:
ретельність - старанність, уміння виконувати свої обов'язки та доручення в термін;
ініціативність - уміння працювати творчо, виконувати дії за власним розсудом.
Разом з тим, дисципліна не може претендувати на якість визначного фактору. Культура дисципліни характеризується певним дуалізмом. З одного боку, вона вимагає, аби люди підкорялися правилам системи, а з іншого боку, вона надає людям свободу і відповідальність в межах цієї системи.
Некрофільний характер дисципліни зображено у творі Дж. Оруела "1984": "Перший і найпростіший рівень дисципліни… називається на новоязі самостоп. Самостоп означає начебто інстинктивне уміння зупинятися на порозі небезпечної думки. Інакше кажучи, самостоп означає рятівну безглуздість".
Е. Фром вказує на наявність певного алгоритму професійного становлення опосередкованого дисциплінованою діяльністю:
1. Дисципліна. Усвідомлення того, що "Я" ніколи не досягну ні в чому результатів, якщо не буду виконувати свою нову справу упорядковано; коли "Я" роблю, виконую певний вид діяльності лише тоді, коли "Я" в доброму гуморі, це може бути приємним для мене, але "Я" ніколи не стану за таких умов майстром...
2. Зосередженість, яка, на жаль, зустрічається серед початкуючих управлінців не так вже й часто (як і самодисципліна).
3. Толерантність. Коли управлінець орієнтований на швидкі
Loading...

 
 

Цікаве