WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

кількість елементів системи, є такою ж невід'ємною рисою динамічної поведінки, як і незначні події. Більше того, можна стверджувати, що і малі, і великі (катастрофічні) події мають однаковий механізм.
Схема 2
Модель розвитку синергетичного циклу
Хаотичні процеси самоорганізованої критичності в працях сучасних дослідників ідентифікуються в поняттях "флікер-шум" - імпліцитна якість хаотичних процесів самоорганізованої критичності та "фрактали" (термін "фрактал" був запроваджений Бенуа Мандельбротом) - внутрішньодинамічні, самоподібні структурні елементи відкритих, нелінійних систем (невловима блискавка, хмара, що кожну мить трансформується, берегова лінія, яку не можна виміряти, кора дерева, яка ніде не повторює власних візерунків, тощо). І.Г. Єрмаков вважає, що це відкриття стосується предусім психіки людини і пропонує будь-яку частку універсальної психіки називати психофракталом. За І.Г. Єрмаковим, психофрактал - це принцип побудови психічного і соціального життя, базове ядро психіки, яке в акті поєднання з конкретною тілесністюнабуває певної частковості: індивіду дісталися саме ті, а не інші, простір і час астрологічного народження, та чи інша інформація, та чи інша енергія, ті чи інші батьки тощо. А тому індивід приречений бачити світ крізь призму психофракталу, наче крізь власне, "богом і батьками дане" віконце, яке має певні розміри, форму, колір тощо. Психофрактал виступає для людини глибинним, передсвідомим, несвідомим, підсвідомим чинником її життєвого шляху.
Психофрактал - це подарунок, який людина отримує при народженні, це певна праструктура елементів психіки, що є базовою програмою, або призначенням людини. Це - живий неусвідомлюваний пусковий механізм відбору суб'єктом певних матеріалізованих і нематеріалізованих цінностей навколишнього світу і вибору на цій основі певного шляху життєздійснення.
Думка, висловлена Анрі Жидом про те, що найбільший інтерес для науки представляє не схожість, а відміна між людьми, тривалий час була основою наукового підходу антропологів усіх країн. Прийшов час, коли вчені повинні зробити висновки із своїх знань про відмінності, для того, щоб показати, як ці відмінності впливають на развиток всього людського роду і навпаки.
Прагматизм управлінця. Керівник закладу освіти одночасно існує у декількох площинах реальності та різних форматах виміру власного "Я". Згідно всіх владних теорій основне завдання керівника полягає в тому, щоб переконати підлеглих у власних цінностях (цінностях суспільства, держави). Риторичні здібності, знання технологій НЛП, особиста харизма - далеко не повний арсенал сучасного управлінця, аби засобами прагматизму згуртувати, об'єднати людей навколо прогнозованої цілі.
Прагматизм - це напрямок, який визнає істиною лише те, що дає практичні корисні результати.
Ідеологами прагматизму виступили в кінці XIX - на початку XX ст. американські філософи Джон Дьюї, Чарлз Пірс, Вільям Джеймс і Джорж Мід. У світі, який постійно змінюється, прагматизм претендує стати загальним методом вирішення проблем, що постають перед освітою за різних проблемних ситуацій. Прагматичний - це той, що буде (може бути) вирішений.
Д. Дьюї трактував прагматизм як особливе розуміння істини: критерієм істини виступає не відповідність зовнішньої реальності, а можливість застосування добутих знань для осмислення досвіду. Пріоритетним є той вид пізнання, який дозволяє швидко досягти оптимального практичного результату. Мета не є тим кінцевим пунктом, якого треба досягти. Вона швидше - активний процес перетворення існуючої ситуації.
Прапором прагматизму є думка, висловлена В. Джеймсом: істиною прагматизм визнає те, і це єдиний його критерій істини, що найкраще "працює" на нас, веде нас, що найкраще підходить до кожної частини життя і здатне до поєднання з усією сукупністю нашого досвіду, - причому нічого не повинно бути упущено.
С. Франкл вважає прагматизм особливим сучасним видом прагматизму, оскільки він знищує можливість об'єктивної оцінки людських думок і принижує авторитет всілякої істини до рівня суб'єктивної віри, встановлює таким чином рівноправ'я віри та науки на ґрунті загальної безправності.
На думку Альберта Швейцара, прагматизм вимиває з людини її людську, духовну сутність, призводячи до того, що власне людини в людині стає все менше і менше. В.Джеймс зазначав, що істина полягає в майбутній корисності для наших цілей.
Логіка нововведень. Нововведення ми розглядаємо як організаційний механізм запровадження змін, як клітинку керованого розвитку. Метою керованого нововведення на думку дослідника А.І. Пригожина є перехід.
Нововведення в управлінні освітою, як однією із найбільш консервативних галузей, розрізняються: за типом новизни, за механізмом здійснення, за особливостями інноваційного процесу.
У свою чергу за інноваційним потенціалом нововведення поділяються на: радикальні, або базові (принципово нові технології та методи управління); комбінаторні (використання різних варіантів конструктивного поєднання елементів); модифікаційні (покращення, доповнення існуючих принципів, методів).
Найбільшу суспільну цінність мають радикальні нововведення, стосовно яких, як правило, здійснюється найбільший опір. Модифікаційні нововведення за певних умов можуть відігравати консервативну роль у вигляді гальма, продовжуючи життя відживаючим методикам.
Нововведення можуть бути поодинокими або ж диффузними, завершеними, або незавершеними.
Управлінські нововведення мають відстрочений еффект і стосовно них важко застосувати затратний механізм.
Нововведення, що успішно завершилися, можуть бути необов'язково успішними. В інноватиці поняття "ефективність" напряму пов'язане з тиражем нововведень.
Потребує дослідження проблема корисності нововведень щодо управління освітою. Будь-яке нововведення (навіть експеримент) на певний час збиває з нормального ритму управлінську систему, яка до цього часу існувала нормально.
Проблеми інноваційного рівня найбільш складні та вимагають великої уваги тих керівників, які здійснюють управлінський моніторинг. Для досягнення задовільного результату (за власними та зовнішніми оцінками) вони потребують абсолютно нестандартного підходу і, часто, авторського моніторингу. Система нововведень має конфліктну, суперечливу полярність. Для їх осмислення доцільним є синергетичний підхід. За формулою Прелакі сума позитивних результатів нововведення повинна перевищувати суму негативних наслідків його запровадження.
Дослідження В. Кіпеня присв'ячені загальному ставленню викладачів ВНЗ до нововведень та змін (при таких емоційних станах: побоювання, недовіра, ентузіазм,
Loading...

 
 

Цікаве