WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

Синергетичний підхід до організації аксіологічного управління освітою - Реферат

виділяє розвиток серед інших змін.
Через призму синергетичних ідей особистість постає організованою, відкритою зовнішньому середовищу, нелінійною системою сутнісних сил .
Структура окремої особистості відносно стійка, але без нестійкості на деяких етапах існування не було б розвитку. За певних об'єктивних умов одна з протилежностей, внутрішньо притаманних людині, починає домінувати, що приводить особистість як систему до стану нерівноваги, порушує душевну гармонію. Це руйнування цілісної повноти активізує фундаментальну потребу впорядкування структури власних елементів. Досягнення порядку можливе тільки у процесі становлення оновленої структури - і людина вдається до її пошуку(свідомого чи ні).
Нерівноважність, таким чином, підводить особистість до біфуркаційної ситуації вибору, пов'язаної з архетипом переходу. Коли свідомість і розум не допомагають у впорядкуванні структури, людина занурюється у хаос, у глибини підсвідомого. Причому результативність блукання й пошуку подальшого шляху розвитку залежить від здатності особистості ефективно переробляти накопичувані інформаційні флуктуації і виводити їх із глибин позасвідомого на рівень раціонального осмислення.
В основі синергетики лежать відмінності між двома типами процесів: зворотними процесами, що не залежать від напрямку часу, і незворотними процесами, які залежать від напрямку часу. Заради розрізнення зворотних процесів від незворотних було введено поняття ентропії: ентропія зростає тільки в результаті незворотних процесів. Поняття ентропії у 1865 році ввів Клаузіус. У кінці кожного циклу функція стану системи - ентропія - повертається до свого первинного значення. Ентропія, яка безмежно зростає, перестає бути синонімом втрат.
Зворотні перетворення визначають можливість впливу на систему, управління системою. Динамічним об'єктом можна керувати, варіюючи вихідні умови. Зворотний характер змін та управління об'єктом через граничні умови - процеси взаємопов'язані. З цієї точки зору незворотність "негативна": вона виявляється у формі некерованих змін, що відбуваються за умов, коли система виходить з-під контролю.
Таким чином, "негативна" якість - дисипація - показує, що динамічні об'єкти керовані не до кінця. Іноді вони виходять із стану керованості, зазнаючи несанкціонованих змін. Поняття дисипації запроваджене для наголошення тісного та парадоксального взаємозв'язку, який існує в таких ситуаціях, з одного боку, між структурою та порядком, а з іншого - між дисипацією, або втратами.
Взаємодія коливань з різними частотами створює передумови для виникнення великих флуктуацій. Область біфуркацій з великими параметрами флуктуацій називається хаотичною.
Традиційна траекторія, за якою еволюціонує система під час збільшення керованих параметрів, характеризується чергуванням стійких областей, де домінують детерміністичні закони, і нестійких областей поблизу точок біфуркацій, де перед системою відкривається можливість вибору одного із декількох варіантів майбутнього. Флуктуації визначають глобальний результат еволюції системи освіти.
В еволюції соціальних систем не можна припускати задану певну множину одиниць, що взаємодіють, або певну множину перетворень цих одиниць. Це означає, що визначення системи необхідно модифікувати у ході еволюції.
У наш час ми ще мало знаємо про найбільш можливу реакцію системи на ту чи іншу зміну. Дуже часто реакція системи на збурення буває протилежна тому, що нам підказує інтуіція (контрінтуїтивна поведінка системи).
Моделі управління, побудовані на основі поняття "порядок через флуктуації", сприяють більш точному формулюванню складної взаємодії між індивідуальним і колективним аспектами поведінки. Тут важливе розрізнення, з одного боку, між станами системи, у яких всяка індивідуальна ініціатива малозначуща, а з іншого боку, між областями біфуркації, у яких індивідуальна ідея або навіть нова поведінка може породити глобальний стан. Флуктуації не спричиняють перетворення активності системи. А. Уайтхед писав, що "зіткнення теорій - не лихо, а благо, оскільки відкриває нові перспективи".
Незворотність (руйнація системи) визначається послідовністю синергетичних атракторів: внутрішня незворотність - внутрішня випадковість - нестійкість. Незворотність існує або на всіх рівнях, або ж не існує на жодному рівні. Вона не може виникнути, начебто диво під час переходу з одного рівня на інший. Незворотність є механізмом, який створює порядок із хаосу.
Засновники синергетики застерігають, що, застосовуючи природничо-наукові поняття до соціології чи економіки, необхідно бути обережним. Люди - не динамічні об'єкти. На людському рівні незворотність набуває більш глибокого змісту, який для нас невіддільний від сенсу нашого існування.
У природі неможливі ті процеси, за яких вона надає меншу перевагу кінцевому стану, ніж початковому. Незвичайний випадок являють зворотні процеси; у них природа припускає однакові переваги як початковому, так і кінцевому стану, і тому перехід із одного стану в інший може відбуватися в обох напрямках.
Встановлено, що далеко від стану рівноваги можуть спонтанно виникати нові типи структур. За значно нерівноважених умов може здійснюватися перехід від безпорядку, хаосу до порядку. Можуть виникати нові динамічні стани системи, що відображають взаємодію цієї системи з оточенням. Ці нові структури називаються дисипативними. Для розуміння генезису дисипативності (розсіювання) необхідно зрозуміти теорію біфуркації. Навколо точок біфуркації в системах спостерігаються значні флуктуації. Такі системи начебто "коливаються" перед вибором одного із декількох шляхів еволюції. Незначна флуктуація може стати початком еволюції у зовсім іншому напрямку, який різко змінює всю поведінку системи.
Саме для таких систем останнім часом розробляється альтернативний підхід, в основі якого лежить ще один сценарій динамічної еволюції, а саме: виникнення явища самоорганізованої критичності. На думку П. Матвієнка, С. Огієнко, О. Чалого, О. Васильєва, самоорганізована критичність як універсальна динамічна поведінка систем, що еволюціонують до критичного стану, спроможна пояснити таку поведінку систем.
Явище самоорганізованої критичності відкрите наприкінці ХХ ст. Суть його можна сформулювати так: системи різної природи, що складаються з великої кількості взаємодіючих елементів, природним чином еволюціонують до критичного стану, в якому доволі незначна подія може викликати ланцюгову реакцію, що веде до катастрофічних змін у цій системі. Іншими словами, згідно з концепцією самоорганізованої критичності катастрофічні зміни чи ланцюгові реакції, що впливають на велику
Loading...

 
 

Цікаве