WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

з боку інших, а встановлюється нею самою. Коли сама людина відчуває, що її "Я" самореалізоване, то цей факт для неї вже не підлягає ніякому вищому оцінюванню.
Демократичний стиль. Характеризується значною децентралізацією влади, керівник з основних управлінських питань радиться з підлеглими; рішення приймаються колективно; засіб впливу на підлеглих - заохочення за будь-який прояв ініціативи.
Вимоги подаються в консультативній формі (поради, консультації). Контроль неупереджений, заохочується самоконтроль та взаємоконтроль. Стосунки довірливі. Впроваджуються позитивні стимули та перспектива "радості на завтра".
Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, поводиться просто, відкритий, доступний. Піклується про згуртованість колективу. У своїй діяльності йде "від людини - до роботи", дотримується управлінського принципу Оккама: "Не примножуй сутність без необхідності". Все геніальне - просте!
Демократичність, у широкому розумінні, передбачає децентроване мислення (запроваджено Ж. Піаже) - унікальну здатність бачити явище з різних точок зору, різних позицій, вміння прийняти точку зору партнера, вступити з ним у своєрідну рефлексивну гру.
Ж. Піаже писав: "У галузі мислення вся історія науки від геоцентризму до революції Кооперніка, від помилкових абсолютів фізики Аристотеля до… теорії відносності Ейнштейна свідчить, - знадобляться століття, щоб звільнити нас від систематичних помилок, від ілюзій, викликаних безпосередньою точкою зору, протилежною "децентрованому" мисленню.
Ліберальний стиль. В. Заблоцький відзначає, що лібералізм є багатоманітним і мінливим, як ті зміни, які він спричиняє і провокує своєю соціальною еманацією (випромінюванням). Він нібито "ухиляється" від того, щоб його ідентифікували чи класифікували.
Основною ідеєю ліберального світогляду є визнання свободи природним і "нормальним" явищем, яке повинно саме у такому розумінні затверджуватися в існуванні індивіда, групи чи соціальної спільноти. У словнику слово "ліберал" трактується як "вільнодумство", "людяність", "терпимість", "поміркованість", "здатність мислити широко, відкрито".
Бути лібералом означає широко і відкрито мислити, бути неупередженим, здатним на самостійні вчинки тощо. Лібералізм уникає категоричної усталеності у судженнях про людину, неможливо знайти "канонічне" ствердження людини у якійсь непохитній визначеності і передбачуваності. Характеризується відсутністю втручання керівника в роботу колективу. Діяльність установи, колективу практично кинута на самоплив.
Щоб не опинитися в складній ситуації, керівник-ліберал ухиляється від прийняття рішень, а виробничі питання змушений вирішувати для зміцнення власного положення.
Схильний до відкладання прийняття рішень.
Ліберальний підхід до явищ зумовлює можливість ситуативного тлумачення лібералізму, - тобто у будь-якій ситуації можна прийняти більш або менш ліберальне рішення, проводити більш або менш ліберальну політику, сприяти затвердженню ліберального стилю відносин або ж зводити їх нанівець.
Некерована лібералізація - це емансипація (звільнення від залежності, скасування певних обмежень), перехід із статусу пригніченого і експлуатованого об'єкта - у статус суб'єкта, агента, який набуває можливості діяти.
"Комунікаційне бачення" ліберальних цінностей означає :
1) взаємодія - це добре;
2) взаємодію треба робити більш інтенсивною;
3) люди можуть бути законним шляхом залучені до взаємодії;
4) взаємодія повинна розширюватися територіально.
Розглянемо узагальнені характеристики ("плюси" та "мінуси" ) різних стилів впливу на людей.
Таблиця 23
Авторитарний Демократичний Ліберальний
Централізація влади влада неподільна владні повноваження делегуються незначна
Делегування повноважень делегування - винятковий випадок повноваження делегуються безконтрольне делегування
Причетність підлеглих низька висока висока
Інформованість колективу недостатня висока достатня
Тип влади узурпована, неподільна влада примусу влада прикладу та заохочення законна патерналістська влада
Моральність управлінських рішень часто сумнівна висока достатня
Роль контролю
гіпертрофована контроль урівноважений довірою
безконтрольність
Ми визначили три основних типи (стилі) управління, які найбільш контрастно виявляються в царині освіти. Але, звичайно, у практиці їх існує набагато більше. У науковій літературі їх описують та визначають, як правило, із префіксами "мезо-","псевдо-".До особливо, цікавих, з точки зору аксіології, рис поведінки у системі "керівник-підлеглий" належить патерналізм, риса, яка, будучи реальною, постійно знаходиться у зоні соціального осуду.
Ми не беремо на себе сміливість вказувати, які стилі управліня гарні, а які гірші. Ми повністю сприймаємо думки В.І. Бондаря, В.С. Пікельної, Є.М. Павлютенкова та ін. стосовно доцільності ситуаційної поведінки (стилю) керівника освітньої установи (за відповідних умов - неприхильність, за інших - строгість, великодушність …).
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа.Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве