WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

стилів, і наводить складові людської актуалізації, які належним чином і впливають на стиль:
- циклоїдний - чергування фаз поганого та гарного настрою;
- гіпертимний-постійно піднесений настрій, висока пасіонарна активність;
- лабільний - різка зміна настрою в залежності від ситуації;
- астенічний - швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії;
- сензетивний - підвищена вразливість, відчуття власної неповноцінності;
- психоастенічний - висока тривожність, підозрілість, схильність до самоаналізу, сумнівів…;
- шизоїдний - відгородженість, інтроверсія, замкнутість;
- епілептоїдний - злісно-тужливий настрій із накопиченням агресії, що виявляється у вигляді приступів гніву, конфліктність, скурпульозна педантичність;
- застряючий (паранояльний) - підвищена підозрілість та хвороблива вразливість, прагнення до домінування, висока конфліктність, неприйняття думок інших;
- демонстративний (істероїдний) - витискує неприйнянтні для себе факти, схильність до облудності, фантазування та удаваності з метою привернення уваги до себе; "втеча в хворобу" у випадку невизнання;
- дистимний - знижений настрій, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних фактах життя;
- нестійкий - піддається впливу оточуючих, шукає нові враження та компанії;
- конформний - підпорядкований та залежний від інших.
Уявляєте, яка могутня генетична психологія тисне на людину-керівника? Тисне неусвідомлено. Керівник вважає, що він здійснює високоморальне управлінське рішення… але ж він епілептоїдний, застряючий, дистимний, як кращий випадок.
Установи освіти, як організації, як і люди, мають хвороби. Кількісні характеристики симптомів хвороби поступово переростають у спотворені якості. До організаційної патології можна віднести такі хвороби, як люмпенізація, зміщення цілей, подвійна раціональність, організаційні ігри, "персональна" шизофренія (від слова "персонал") та ін. В установі освіти, яка хворіє, все гіперболізується, набирає характеру надзвичайності, стосунки мають спотворений характер. Всі шукають "ворогів" та "зрадників", процвітає шпигунство серед працівників. Проблеми - "мухи" перетворюються в "слонів". Виникає колективна манія величі, яка, як правило, пов'язується з минулою славою. Можлива і манія переслідування: все оточення сприймається як вороже. "Козлами відпущення" стають розумні та критично налаштовані люди, або ж ті, кого можна безкарно принижувати.
Таблиця 22
"Батьківське" поле ідеалів та прагнень людини до майбутнього (рівень домагань) Поле дійсних соціальних установок - "Я"
"Материнське" поле дитинства
(підсвідомий досвід минулого) Підсвідоме ставлення людини до результатів свого буття (оцінювання досягнутого)
Авторитарний стиль. Авторитаризм визначається як певний синдром якостей, а саме: велика заклопотаність субординація, пошана до начальства та "начальність" стосовно підлеглих; сильний акцент на загальноприйнятих правилах і нормах своєї соціальної групи; надзвичайний контроль, перебільшене почуття власної моральної праведності; схильність до маніпулювання людьми як бездушними предметами, ригідність мислення.
Екстремістська поведінка автократа базується на двох помилкових, але, на перший погляд, логічних припущеннях:
будь-яка високоморальна ціль може і повинна бути досягнута тому, що вона визначається моральним імперативом, тобто так може бути тільки тому, що так повинно бути;
між масштабністю цілі та засобами її досягнення існує прямий зв'зок.
Цей стиль характеризується великою централізацією влади в руках керівника, коли він одноосібно приймає управлінські рішення та нав'язує їх колективу. Основний засіб впливу на підлеглих - покарання за будь-яке невиконання наказів і розпоряджень, за прояв ініціативи.
Керівник-автократ виражає свої вимоги в директивній формі (накази, розпорядження, вказівки). Намагається контролювати все особисто, навіть те, на чому не розуміється. З цього приводу Станіслав Лец писав, що завжди знайдуться ескімоси, які напишуть для жителів Конго інструкцію, як поводитися під час спеки. Часто звертається до негативних стимулів-покарань, погроз і застережень, що викликають у вчителя почуття стурбованості, тривоги та страху.
Доречі, вже у 1970 році, коли менеджмент набув сили, президент "Форд Мотор" Генрі Форд ІІ (молодший) продемонстрував подібну філософію управління: "Коли людина працює на вас, не давайте їй відчувати себе занадто комфортно. Не дозволяйте їй відчувати упевненість та діяти на свій розсуд. Завжди дійте наперекір її бажанням. Підтримуйте у своїх підлеглих відчуття тривоги та непевності". Це зразок деструктивного менеджменту.
Вся його експресія - зовнішній вигляд, мова, пози, рухи, інтонація - підкреслює особливе, панівне положення, нерівність з вчителем, і є засобом посилення особистого впливу на колектив. Не зацікавлений у згуртованості колективу. Всіх учителів сприймає "як одну особу". Інтереси людини підпорядковує інтересам справи. У своїй діяльності йде "від роботи - до людини".
Заповіді старих деспотів починалися словами: "Не смій". Заповідь тоталітарних: "Ти повинен".
Стосовно цього стилю особливе забарвлення набуває поняття "фасилітація", що розуміється як значне підвищення продуктивності праці під впливом присутності інших. Тобто, вони люблять відвідувати уроки, постійно котролювати та фактом своєї присутності домагатися високої педагогічної продуктивності. Можливо це і веде до підвищення продуктивності освітнього процесу, але варто пам'ятати, фасилітація - це експлуатація психічного потенціалу підлеглих. Стосовно цієї ситуації Симон Соловейчик писав: "Контроль призначений, аби примусити працювати безсовісних. Загальний контроль передбачаєзагальну відсутність совісті… Чого можна досягти контролем від совісного вчителя? Та нічого, окрім того, що йому захочеться схопити в оберемок свої речі та й бігти з цієї школи до іншої, де директор надає свободу і захищає від таких перевірок. В одному випадку контроль безжальний, в іншому - небезпечний."
Ознаки автократа:
він завжди орієнтований тільки на вимоги зверху;
він ставиться до підлеглих не як до особистостей, а як до працівників;
він прагне до зміцнення свого домінуючого положення в колективі будь-якими засобами;
для нього люди, що знаходяться нижче нього в управлінській ієрархії, однакові і спонукати їх до діяльності треба однаковими засобами, серед яких на першому місці - методи прямого адміністративного впливу (попередження, покарання, контроль, залякування наслідками);
для нього характерна подвійна мораль: зверху - повага, знизу - зневага, презирство. Прагне до збільшення власної незалежності "зверху" і, в той час, відкрито говорить про необхідність посилення залежності підлеглих колег від нього;
зневага до людей є наслідком його внутрішньої установки: "Я вище інших, тому що я займаю більш високу посаду", "Мої переваги високі, інакше мені б не довірили таку відповідальну роботу";
прагне досягти успіху за будь-яку ціну. Його принцип: "Всі засоби придатні для досягнення мети". Любить підкреслювати, що ці цілі - соціальні, суспільні, заради блага людей;
вміє наполягати на своєму, проводити в колективі необхідну для нього управлінську лінію, незалежно від сили опору. Використовує своє службове положення для примусу людей щодо виконання визначеної ним роботи.
Деспот із легкістю пробачить своїм підданим відсутність любові до нього за умови, що вони не люблять нікого іншого.
Взагалі слід знати, що для творчої людини цінність результатів її діяльності залежить не від похвали чи критики

 
 

Цікаве

Загрузка...