WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

Про реальність управлінської аксіологічної свідомості (стилі, ролі людей в управлінні) - Реферат

підприємства була б, принаймні, подвоєна, коли б вони могли знати, як їм розкрити нереалізований потенціал, прихований у людських ресурсах".
У відомій книзі американського письменника С. Теркела "Робота" один із героїв Стів Дюбі говорить про свою працю: "На тебе нуль уваги. Ти номер якийся, і все. Як арештант. Здаєш, наприклад, зміну - повідомляєш свій номер. Мало хто знає тебе за ім'ям... І у відомості теж ніяких прізвищ, все за номерами"
Сучасник Макґрегора К. Девіс відзначав:"90% роботи кожного майстра на нашому конвейєрі - це людські стосунки. Все останнє для нього заплановане, розписане та приготовлене".
На превеликий жаль, в СРСР патологічно не сприймалися прогресивні наукові розробки в галузі кібернетики, генетики та соціології. У сучасника викликають почуття жалю та сорому наукові праці, подібні рядкам, наведеним нижче. Як не дивно, йшов уже 1980 рік. На основі концепції А. Маслоу, Ф. Херцберга та інших "теоретиків", писали "неупереджені" експерти, - ростуть, як гриби після дощу, багаточисленні системи "патерналізму та соціальної співпраці", "людських стосунків", "збагачення праці", "людських можливостей" та ін. Створюються моделі перебудови праці, в основі яких лежить прагнення запобігти наслідкам його інтенсифікації, спрощення і у той же час ненанесення економічних збитків підприємству: так звана ротація праці, горизонтальне і вертикальне її розширення, збагачення змісту, створення "автономних" робочих груп та ін.
Ще у 1959 році англійськими дослідниками Р. Ліппіт та Р. Уайт був проведений один із перших експериментів на порівняння характеристик авторитарного та демократичного підходів до управління.
Результати цього експерименту не були категорично однозначними, проте вони на декілька десятиріч виступили як живильний матеріал для соціологів та психологів у багатьох галузях.
Таблиця 20
Організація діяльності Авторитарна Демократична
Стратегія повністю визначає керівник консультується із колективом
Способ визначення завдань вибирає керівник вибір після вивчення альтернатив
Керівник демонструє прохолодну дистанцію доступний для співпраці
Ставлення до роботи агресія або апатія зацікавленість
Взаємостосунки між учасниками конкуренція відкритість до співпраці
Організація діяльності авторитарна демократична
Ставлення до керівника слухняність приязнь
Керівник тимчасово відсутній робота зупиняється робота продовжується
Атмосфера у колективі напруженість включеність у співпрацю
Оцінка завдань важкі помірні
Реакція на проблемні ситуації звинувачують інших організований аналіз проблеми
Подальші дослідження не змогли провести достатньо чітку межу між авторитарним та демократичним стилем. Проте, зазначає Ю. Кулюткін, було визначено багато проміжних варіантів цих двох стилів. Серед них:
виражений автократ (експлуататорсько-авторитарний стиль);
патерналіст (прихильно-авторитарний стиль, керівник підтримує педагогів, але позбавляє їх права вибору);
демократично-консультативний стиль (важливі рішення приймаються керівником, а другорядні - вчителями під час консультації керівника);
демократичний стиль, де керівник виступає учасником групових рішень, діалога, дискусій.
Тож необхідно прийняти думку, що найбільш ефективний стиль - це стиль адаптивний стосовно реальних та мінливих ситуацій шкільного життя. Важливою умовою взаємодії в управлінській системі "об'єкт - суб'єкт" є оволодіння технологіями та методиками позитивного ціннісного досвіду сумісної діяльності. Ключовими словами такого досвіду є:
Позитивний Негативний
співробітництво
сприяння
причетність
взаємодопомога
відкритість
пошук згоди
підтримка
прийняття
співчуття конфронтація
протидія
відсторонення
байдужість
закритість
протиставлення
пригнічення
заперечення
антипатія
Зауважимо про особливо цінну та вкрай важливу якість керованої системи, як причетність до управління, до справ та прогнозованого розвитку подій у системі. За теорією Девіда МакКлеланда потреба причетності полягає у тому, що людей приваблює така робота, яка дає їм необмежені можливості соціального спілкування.
Причетність - це імпліцитна та малодосліджена риса самореалізації людини. А самореалізація - це фундаментальна потреба особистості. Управління, яке пригнічує і "витискує" педагога із повноцінної участі, провокує його до відсторонення. Насильне, жорстоке, зумовлене негативними психологічними факторами відсторонення, супроводжується стресами, неврозами та депресіями, почуттям невизначеності та беззахисності, втратою сенсу життя.
К. Лоренц виявив два шляхи відходу від ситуації, відсторонення, відчуження від участі в управлінні.
По-перше, - це замикатися у собі, поринати у свої думки, зациклюватися на власних неврозах та психозах.
По- друге - виявляти психопатичну жорстокість до інших.
Ці два шляхи ведуть до алкоголізму, наркоманії та суїциду.
Говорячи про ціннісне управління не можна не нагадати про локус контролю, характеристику, яка є досить стійкою властивістю індивіда. Зокрема, люди, що володіють внутрішнім локусом контролю, більш впевнені у собі, послідовні у досягнені мети, схильні до рефлексії, добродушні та незалежні.
Приналежність до зовнішнього локусу контролю супроводжується невпененністю у собі, підозрілістю, конформізмом та авторитарністю.
Необхідно декілька слів зауважити про "жіночий" стиль управління освітою. Незалежна Всесвітня комісія з культури та розвитку при ЮНЕСКО ще у 1995 році зазначала:"Ніяка культура не зможе вижити за умови, що жінки не будуть складати невід'ємну, рівноправну частину такої культури".
Для жінок-керівників більш значущим є сам процес управління, а не результат. Вони лояльно ставляться до чужих досягнень, намагаються перенести устрій свого сімейного життя як стиль управління школою. Крім того, жінки-керівники вважають, що для управлінської діяльності важливою є така риса, як "відповідальність за інших", у той час, як чоловіки більш значущою вважають "самокритичність". Жінки-керівники демонструють більшу готовність до співробітництва, уважніщі до людей; їм властива велика сміливість та активність у соціальних контактах, які для них є емоційно значущими; вони оцінюють себе більш адекватно, у той час, як чоловіки-директори завищують свої комунікативніможливості.
В. Кіпень дослідив позицію "до влади завжди варто проявляти увагу". Результат виглядає так:
Таблиця 21
Цілком згоден 17,9%
Скоріше згоден 22,8%
Частково згоден, частково ні 39,1%
Скоріше не згоден 11,8%
цілком не згоден 8,4%
Коротко зупинимося на ціннісно-смислових типах авторитету. Відомі такі:
Авторитет відстані. Керівник володіє мистецтвом та технологіями створювати різноманітні бар'єри у стосунках із підлеглими.
Авторитет доброти. Керівник виступає у ролі колеги, здатного порадити, утішити та застерегти від ентропійних емоційних станів.
Авторитет педантизму. Дії керівника мимовільно спрямовані на детальне опрацювання всіх алгоритмів поведінки та управління.
Авторитет резонерства. Вся діяльність керівника спрямована на формування думки у підлеглих про його особливий статус, надзвичайні здібності та необмежені управлінські можливості.
Авторитет пихатості (чванства). Повсякчасна демонстрація важливості власного "Я".
Авторитет подавлювання. Абсолютна нетерпимість до будь-якої форми виявлення самостійності у підлеглих.
Перш ніж перейти до детального аналізу стилів управління в освіті автор робить спробу ще застереги, стосовно існування "чистих"
Loading...

 
 

Цікаве